Чому терпів Маркевич.

Єврокубки на цьому тижні закінчились для нас матчем Дніпра. Крапку для дніпрян в ЛЄ поставлено. І лише тепер зважусь на коментар про «Дніпро» і Маркевича. Трохи мінорно, а від того затягувати особливо не буду. Зайдем з літнього міжсезоння.

Отже, коли в липні-серпні місяці почали вилазити інформаційні «боки» зі стану клубу, вже було місце самим невтішним прогнозам.

Втрата основних гравців, відсутність серйозних трансферів на підсилення, відсутність задекларованих цілей та не вмотивованість гравців. Це все мало місце про це говорили і гравці і експерти. Давайте відразу закриємо питання позиції президента клубу - тотальна зайнятість Коломойського політикою та бізнесом у цій же політиці і «пас» на Стеценка. Все. На фоні цього Маркевич зробив спробу звільнення /принаймі озвучив/. Далі – трансфери «м’яких іграшок» і безплатні «підписанти» які, як стало відомо вже пост-фактум не задовільняли ГТ. Але після початку сезону Маркевич стих. Попередньо давши інтерв’ю , мол щось да клуб вже має, будемо працювати, більш-менш «норм». «Передьорнушись» на матчах з «Динамо» та «Шахтарем» Дніпро «вплив» в сезон та ще й дістав серйозну групу в ЛЄ. Ні, розмови навколо того що фіналіст попереднього розіграшу «сипиться», не вщухали, навпаки слідували чи не за кожним туром ЧУкр. Було інше – Маркевич терпів. Не в тому сенсі, що не казав про проблеми та мотивацію, ні цього було в достатку. Мовчав Мирон Богданович про інше. Він вже не декларував свій відхід, не вторив заявам Селезньова та Ротаня. Не виносив клубні проблеми, а йшов суто по ігровим. Хоча тісний зв'язок між ними прослідковувався і деякі натяки просто не можливо було замаскувати. Маркевич терпів не лише через небажання першим виносити сміття з табору фіналістів, мала місце й свідомість, скажімо так, соціальна. Не берусь оцінювати рівень патріотизму Маркевича, але по самим скромним «прикидам» розуміння складної ситуації в країні, погрішення рівня життя та поляризації в суспільстві мало місце. З цим тренер повязував падіння рівня національного чемпіонату. І це було для нього стримуючим фактором. Разом з усвідомленням того що особливого вибору дій у нього під час осінньої компанії немає, так само як і не має «живого» інтересу власника клубу.

Тепере йде зима і певно Дніпро «замете» ще більше. Адже до перелічених тривожних чуток додаються борги по зарплаті, черговий «кадровий» відтік /як уцілів до цього часу Дуглас і Бойко для мене до сих пір загадка/, продаж клубу(?). А Маркевич… я не знаю ліміта його терпіння і кулуарних справ. Напевно вже десь поряд «точка невозврата». Своїми виступами «Дніпро» не розчарував, нажаль все логічно. Дещо перефразую класичний текст «не поддавайтесь особой унылости, случай предвиденный, но не желательный». «Футбольный Днепр течет вспять» - маю надію, що таки не витече. Цього і бажаю всім не байдужим.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости