...І ось нарешті настав вирішальний день для нашої Збірної на ЄВРО - 19 червня 2012 року. Нам була потрібна лише перемога. Я взагалі не спав усю ніч, щоб не пропустити свою електричку до Донецька на матч з Англією. На вокзал я тоді прибув ще раніше, ніж на попередній матч з Францією. А там було справжній армагеддон.
Вболівальників Збірної зібралося у 1,5 рази більше, ніж на Францію. Я був у шоці від такого. Не вірилося, що стільки патрioтів зібралося в одному місці у Східній Україні ;) 50-60% в елетричці складали лише фанати. Пам'ятаю, як один завадило бігав вагонами і горланив: "Україна - чемпіон !". Та я ж не проти, щоб Україна стала чемпіоном :)До Донецька, як завжди прибули рівно о 10:00. А там крім луганських вболівальників нікого ще не було. А я якраз чекав тоді прибуття наших друзів з Дніпра.
У самому центрі усе нагадувало про свято. Маса прапорів ЄВРО-2012.
А особливо приємно зрадів напису "Donetsk welcomes you !". "Донецьк вітає Вас !".
І на тому самому будинку, де висіли українські прапори у день матча з французами, вони були у день матчу з Англією.
А у самому центрі Донецькі вже зібралися англійські фани. І там були і фани Лестера (я як знав, що вони через 4 роки стануть чемпіонами, і зробив це фото), і фани Ковентрі, і Арсенала, і Тотенхема, і Саутгемптона.
І вони як завжди співали пісень, а кляли Сола Кемпбела. Навіть труну для нього спеціальну зробили. Бо вони не погоджувалися з тим, що в Україні їх битимуть місцеві фани. І до речі, Кемпбел казав, що в Україні расизм. Але як бачимо, guys спокійно гуляли, і ніяких проблем не було :)
Ну яке ж я не міг знов не відвідати фан-зону. Хоч тоді у було спекотно. Температура досягали +45С° на сонці.
І до речі, фан-шоп знаходився у самій фан-зоні. Придбати можна було що завгодно: від брелків з символікою ЄВРО то футболок нашої Збірної, і не тільки.
І наприкольніше було побачити у той день англійських копів ;) Я спочатку подумав, що вони справжні, але вирішив це перевірити, підійшов до них і спитав: "You are a real English cops ?". "Ви реальні англійські копи ?". На що вони відповіли: "Of course no". :) "Звичайно ні" :)
І ось вже час ближче добігав вечора. Попрямував знов до літаючої тарілки - НЛО. Бо "Донбас-Арена" реально схожа на НЛО ;)
А там вже сімейні фото на згадку :)
Я навіть бачив хлопців з легендарного міста Ліверпуль, які щось там розповідали англійською.
А народ тим часом підтягувався до стадіона. Безперчено того у Донецьку була уся Україна. Навіть друзяки з Польщі приїхали, щоб підтримати нашу Збірну. Фанів у футболках Збірної було просто море. Уся прилегла теріторія стадіону потопала від навали людей у жовтому :)
І звісно куди ж без президента. Барак Обама прибув вчасно, за 1,5 години до матчу ;))) Його кортеж складався з 8 машин :)))
Найбільше сподобався мені цей патріотичний плакат на одному з будинків Донецька. "Україна вболіває за своїх". І це правильно. Тоді грали наші - українці !
Контроль пройшов без проблем і опинився вже безпосередньо біля самого красеня стадіона.
І ви усі подивіться, який натовп штурмував турнікети, щоб потрапити на стадіон та підтримати Збірну ;) Це прекрасно.
Потрапивши на "Донбас-Арену", почав чекати розминки наших. А до цього часу наші чарівні дівчата розважали публіку ;)
І ось нарешті наші вийшли на розминку.
А тим часом англійські фани затянули легендарну пісню " You'll Never Walk Alone".
Наші тим часом прожовжували розминатися. Особливо старалися Шева, Воронін, Міля та Коноплянка. А Шеву Донецьк зустрічав, як короля - оплесками.
Знав би, що Джон Террі зіграє у ключовому епізоди матчу, не робив би фото його мармизи :)
А до матчу лишалося все меньше і меньше часу. І стадіон почав по-троху божеволіти.
І ось на годиннику 21:40, і команди виходять на поле. Починає лунати Гімн Англії, і усі приїжджити британці затягують його. У мене склалося таке відчуття, що англійців було не меньше 50,000. І коли диктор оголосив, що "And now National Anthem of Ukraine !", то я був радий, що я стою тут і співаю Гімн своєї країни.
Склад був прогнозований, за виключенням Шеви у складі. Наші відразу почали пресувати норовитих британців
Особливо старався себе проявити Євген Коноплянка та Андрій Ярмоленко.
Та і Анатолій Тимощук у тому матчі двічі смачно приклався по воротах бриттів. Але воротар не хотів пропускати тоді. У нас була перевага в усьому - у володінні м'яча, ударам по воротах. Усе складалося для нас дуже вдало. І головне, чого не вистачало, так це забитого м'яча. На перерву усі пішли у доброму настрої. Нам не вистачало просто елементарного фарту.
І ось той, хто повинен був врятувати цей матч. Шева !!!
Нарешті почався другий тайм... з шоку... з голу Шрека. А це була лише 48-а хвилина. І цей факт, аж ніяк не засмутив наших, і українці пішли в атаку. Хвилі котилися одні за одній на ворота англійців. І на 69-хвилині, Мілевський віддав пас на Марко, і Марко несильним ударом спрямовує м'яч у ворота. М'яч залітає ворота, і Джон Террі виносить "сферу" вже з воріт !!! М'яч пересік лінію на 60 см. Але сліпий 5 арбітр разом з Кашшаї не бачить цього :((( Я сидів за тими воротами, де забивався цей гол. І звісно нічого не бачив. Повтор цього момента не показали на табло. І час ще був не тільки, щоб відігратися, але і здобути бажану перемогу. І відразу, після незаконних дій Кашшаї, Олег Володимирович на вимогу трибун, які скандували "Шева ! Шева !" випустив нашу Легенду. І Легенда повела нашу Збірну уперед. Десь на 75-й хвилині, після пасу Коноплянки, Міля бив з 8 метрів під поперечену, і клятий брит витягнув цей мертвий м'яч. До кінця матчу наші тисли англійців, і відверто кажучі, наші заслуговували на перемогу. Але навіть нічієї ми не могли здобути.
Коли прозвучав фінальний свисток, то усі наші гравці аплодували вболівальникам за підтримку, а наш і вболівальники відповіли тим самим.
А я з гордістю за нашу Збірну лишав стадіон. Ми все таки вміємо грати у Футбол !
Коли виходив зі стадіону, то засумував, що вже не побачу нашу Збірну у 1/4 фіналу :( Але не час тоді було сумувати, коли навколо вболівальники знов почали скандувати слова підтримки у бік України, то у настрій піднявся :) Доки йшли до вокзалу, то серед натовпу виділявся бородатий дядько з великим американським прапором. Це був Біл з Чікаго, штат Іллінойс. Дійшовши до вокзалу, я відразу підключився до Wi-Fi і вирішив переглянути огляд матчу. І коли я побачив разом з присутніми фанатами на YouTube, що м'яч після удару Девіча перетнув лінію воріт, то слів в усіх присутніх не лишилося. Тільки нецензурні слова. Усі тільки на вокзалі побачили, що ми забили чистий м'яч. Але вже нічого на можна було зробити.
І ще потяг Феодосія - Донецьк - Луганськ замість 2:30, прибув о 3:35 ранку. У вагоні було щось нереально. Майже усі їхали з футболу до Луганську. І серед фанатів були декілька представників Африки у вишиванках. Ось так наші друзі з чорного контененту вирішили підтримати українців.
І на останок скажу так. Свято футбоду вдалося. Ніколи не забуду то ЄВРО. Євро, яке об'єднало усю країну.
І з надією на краще, чекаємо прийдешнього ЄВРО, який стартує за 20 днів на полях Франції. І ще можливо у нас буде шанс помститися хазяєвам за прикру поразку 4 роки тому.
Слава Ураїні !
Слава нації !
Україна - понад усе !
З повагою, Володимир (Луганськ, Україна, Східна Європа).
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 32
Загрузка комментариев
