Андрій Миколайович та Михайло Іванович

Зараз є багато ейфорії навколо збірної Шевченка. Спробую порівняти власні враження від збірної Фоменка та збірної Шевченка.

Тренерський штаб

В Михайла Івановича тренерський штаб складали люди, який головний тренер дуже добре знав по спільній роботі. Окремо стоїть Олександр Заваров, який увійшов в тренерський штаб, як би в спадок від попередньої збірної.

У Андрія Миколайовича теж працюють люди, яких він добре знає. Насамперед, мова про італійців Мальдеру та Тассотті, які працювали із Шевченком у «Мілані». Рауль Ріанчо та Педро Хара – нові люди для Шевченка. Перший, відповідає за тактичну побудову гри, а другий –тренером воротарів.

Мені здається, що тут перевага за Шевченком. Тут зібрані професіонали, які мають за плечами величезний досвід. Збірна від цього тільки виграла. Наприклад, Мальдера розбирає кожного суперника до гвинтика. Це видно, що наша збірна готова до сильний сторін суперника. Раніше такого аналізу точно не було.

Організація гри

Вона відрізняється. Раніше збірна оборонялася кількісно. Зазвичай, виходили три гравці в середині поля, які більше працювали на руйнування, а вся атака – залежала від флангових гравців та працьовитого форварда. Велика ставка також робилася на стандарти.

Зараз збірна намагається контролювати м’яч, в середині поля з’явилося більше креативних гравців. Намагаємося більше вести гру. Але далеко не все виходить. Збірній Шевченка так само важко грати першим номером, як і збірній Фоменка. Скажімо, проти Туреччини, де був вільний простір у нас виходило набагато краще попереду, ніж навіть проти Косово. В Кракові реально «вперлися» в захист косоварів і не знали, що робити далі. Добре, що рикошет Кравця допоміг, і змусив Косово більше розкритися

Бажання щось міняти є, але не все виходить. Останні два матчі дуже нагадали часи Михайла Івановича.

Тут би переваги не віддав ні кому. В кожної команди є свої переваги.

Омолодження

Дійсно при Шевченку ряд молодих гравців отримали свій шанс, причому не просто шанс, а можливість грати в основному складі.

Але я б не сказав би, що це велике досягнення. Під час Євро вже було зрозуміло, що для частина гравців після континентального форуму піде. До Франції не поїхав Гусєв, а після ЧЄ попрощалися із Шевчуком та Тимощуком( обидва уродженці Луцька), який вже йшло до сорока. Це природній процес. Вони б пішли, якби тренером залишився навіть Фоменко. Коваленко та Зінченко грали за збірну у Франції. Петряк бук кандидатом на поїздку. Раніше Михайло Іванович викликав Лучкевича та Бурду, який тільки в цьому році виповнилося 20 років. Просто ніхто із цього не робив подію.

Зараз в основі збірної Шевченка грає Кучер, якому вже 34. Також викликається Ротань( зіграв у двох останніх матчах вийшовши на заміну), якому вже виповнилося 35. П’ятову йде 33-й. Лідерам збірної – 27-28( Ярмоленко, Конополянка, Степаненко, Кравець), тобто, самий сок. Зараз у Шевченка грають Соболь, Коваленко та Зінченко, яким в районі 20-21 року. Але їхня гра не вражає. Від наших молодих центральних півзахисників чекав більшого. Поки немає голів чи асистів, але є помилки. Найголовніше, що немає відчуття прогресу. Соболь взагалі поплив у останньому матчі.

Результат

Давайте будемо чесними перед собою: збірна Фоменка виглядала свого часу не так погано. Я маю на увазі відрізок, коли ми в меншості перемагали Чорногорію 0-4( не сама слабка збірна, що показує цей відбір), перемагали двічі Польщу, теж не останню команду в Світі. На рівних грали із Англією, та перемагали в плей –офф Францію. Змогли пройти доволі міцну Словенію в плей –офф. Та врешті, потрапили на сам Євро 2016Це доволі чимало.

На противагу цьому, ми маємо дві нічиї із прямими конкурентами та дві важкі домашні перемоги над аутсайдерами при Шевченку Поки ми не грали із лідером та фаворитом групи хорватами. Я думаю, що вже після цього матчу можна буде робити певні висновки.

Поки тут безперечна перевага на стороні Михайла Івановича

Селекція

Тут є щось дуже схоже. Теперішній та колишній наставники збірної фактично зупинялися на певних гравцях для основи. Основний склад, як у Фоменка, так і у Шевченка доволі прогнозований.

Запрошення нових футболістів теж відбується не зовсім вчасно. Так скажімо Фоменко довго не кликав Рибалку, який вже ставав ключовим гравцем в «Динамо». Зараз Шевченко ігнорує фактично Хачеріді, хоча Кучер « привозить» в кожному матчі. Не викликав Яремчука, який багато забиває у останніх турах.

В обох із тренерів є так звані" білі п'ятна". Фоменко вчасно не відреагував на вік певних гравців, а почав щось міняти ближче до Євро. А Шевченко із не зрозумілиз причин відмовляється від певних гравців, які б могли принести багато користі збірній.

Проблеми

У Фоменка такими вважалися: оборона одноманітна тактика, відсутність креативних гравців на полі, прогнозованість складу, гра першим номером. У Шевченка: оборона( за чотири матчі пропустили тричі, при Фоменку взагалі за весь відбір було тільки чотири пропущених голи), одноманітна тактика та склад

Майбутнє

Все стане більш-менш зрозумілим після матчу в Загребі. Хорвати дадуть відповідь на запитання- наскільки насправді сильна збірна України Андрія Шевченка.