На помилках треба вчитись!

Життя – важке випробовування для кожного. І оступитись може кожен. Та нам не відома справжня глибина прірви. Ми знаємо багато прикладів падіння людей. Знаємо, що впасти з вершини на дно дуже легко. Приклади Мілевського і Алієва далеко не перші, хто загубив кар’єру через алкоголь чи наркотики. Пол Гаскойн, Марадонна, Гарінча, Муту, Адріано, Бест, Леоненко… Це відомі імена.

Але ж є багато не таких відомих гравців, які так і не стали видатними через алкоголь. Зараз в один ряд із цими людьми став колишній динамівець Роман Єрьоменко. Я зрозумів колись його трансфер до Рубіну, але так і не зрозумів як можна проміняти Динамо на Рубін. Хай не ображаються фани казанської команди. Але Динамо – Динамо. І якщо залишати таку команду на піку форми, то лише заради кращого чемпіонату і більш потужної команди. Бо з того часу, як Рома потрапив до Рубіна він зник для мене. Ні, я знав, що він десь там грає, що залишається на своєму динамівському рівні. Але, він так і не пішов вище і далі. Чому? Бо так і не знайшов команду в Європі, яка б йому платила ті гроші, що він отримував у ЦСКА. А я думаю, що там було 4-5 млн. євро на рік. Жодної перспективи і вже скоро 30. Це досить складний момент. Тому мене не дивує те, що Роман потрапив у таку лажу. Я не вірю, що все це випадковість. Так, це жахлива помилка. І треба зрозуміти, що це було зроблено заради покращення власного фізичного тонусу у матчі ЛЧ. Це помилка, яка залишиться на все життя і вже не відмитись. Особисто мені сумно, що такий талановитий гравець так безславно закінчує свою кар’єру. Що він обрав не розвиток, а деградацію. Та він все ж таки був Динамівцем. Тому бажаю йому не втратити себе як людину. Бо ми всі робимо помилки. Головне – не впасти далі.

Саме тому мене дивує те, що Динамо не вчиться на власних помилках. Це все я кажу про Седріка Гогуа. Такий скандальний персонаж. У цього гравця у 22 роки вже такий списочок послужний. Його супроводжують одні скандали. То він втікає, то він регулярно закладає. Партизан – команда, яка завжди підписує на перспективу. Але ми от бачили як там на Балканах себе зарекомендував Міля, як Радченко… народ не змінюється. Яким би талановитим гравцем не був Гогуа, але якщо у нього проблеми із режимом, то навіщо нам таке щастя? Тим більш, що на цю позицію ми зараз маємо 4 гравці перспективних: Очігава, Бурда, Попов і Лук’янчук. Навіщо замість талановитої молоді власної ми намагаємось підписати людину із такою біографією? Тому що погано лежить? Вже проходили! Треба вчитись на помилках. Якщо ж на помилках не вчитись, то це свідчить про системну помилку менеджменту.

Дякую за увагу!