Причини поразки в Загребі

Невдало обраний склад

Кучер привозить в кожному матчі збірної, починаючи від Ісландії. Але його все одно вперто ставлять в основний склад. Свій гол Калініч забив якраз із під Олександра. Окрім цього, ще був не один момент, коли досвідченого захисника залишали в дурнях.

Хорвати мали дуже великі проблеми на флангах. На правому фланзі захисту грав Єдвай, який за своєю рідною позицією центральний захисник, на протилежному фланзі грав Піваріч, якому вже 28 і він ще грає в місцевому чемпіонаті. В півзахисті на фланзі грали Манджукіч та Брозовіч. Перший за своєю позиціє – форвард, і тільки в цьому сезоні почав грати на фланзі в «Ювентусі»( вимушена міра), а другий – в «Інтері» грає в середині поля. Скільки разів Бутко якісно підключився до атаки? Невже Богдан, який міцно сидить на лаві «Шахтаря», частину зборів пропустив через травму, сильніший від Миколи Морозюка, який стабільно грає в основі «Динамо»? Як можна було ставити на одному фланзі дебютанта Матвієнка із Конополянкою, який не любить відпрацьовувати в захисті?

Я так розумію, що Коваленка ніхто не переглядав і особливо матчі проти « Сельти» залишилися поза увагою тренерського штабу? Невже ніхто не помітив, що Вітя перебуває в не кращій формі, і втратив всю впевненість в собі? Віковий Ротань проти технічних та шустрих Модріча із Ракітічем –це пряма дорога до вилучення.

Програли тактично

Ми нічого не змогли протиставити збірній Хорватії, хоча знали всі її сильні сторони. Господарі дуже просто взяли м’яч під контроль, і раз за разом робили флангові передачі в розрахунку на Калініча. Складається таке враження, що хорвати особливо не напрягалися по ходу матчу, грали у своє задоволення, інколи явно переграючи. Так буває, коли не відчуваєш особливого опору. Раз за разом використовуючи дирку в центрі захисту та максимально тиснувши на лівий фланг оборони збірної України, де були проблеми.

Який був план Шевченка? Я чесно кажучи не зрозумів. Нервові перепасовки на своїй половині поля, які дуже часто закінчувалися втратою м’яча, абсолютна свобода для Модріча із Ракітічем. Ротань із Коваленком абсолютно не справилися із роботаю, як на захист, так і на атаку. Вся атака через довгі передачі, або навіси. Хаба це та гра про яку говорив Андрій Миколайович? Чому не грав Ракицький, який може віддати довгий пас? Невже він на скільки гірший в обороні, ніж Ордець чи Кучер? Чому не грав Сидорчук, який вміє та може виконувати великий об’єм чорнової роботи? Невже він вигляда гірше на тренуваннях від Коваленка та Ротаня?

Відсутність підсилення гри

Абсолютне не проглядалося ніякого запасного плану, якщо щось піде не так. Коли потрібно було відігруватися збірна України збилася на банальну навалу. Абсолютно без ніяких думок Невже тренерський штаб збірної не знав, що Сидорчук дуже важко входить в гру із лавки? Невже так швидко забули за другий тайм Сергія в Стамбулі? Він тоді вийшов замість Зінченко при 2-0 на нашу користь, але все завершилося 2-2 і Сидорчук просто розтворився на полі Вихід Селезньова на заміну –це фактично відмова від конструктивної гри і остаточний перехід на довгі передачі. Скільки ми із цього витиснули хоч напівмоментів ?

Відмови від Гармаша та Хачеріді

Євген Хачеріді не роз знімав « скальп» із Ніколи Калініча в чемпіонаті України. Я думаю, що Жені було по силах зробити це і в Загребі. Наскільки я зрозумів, так проблеми із «Динамо» вже позаду, тому про ніяку тренерську солідарність не йдеться. Звичайно, що Хачеріді весною ще не грав, але в збірній таких гравців вистачає, на превеликий жаль

Пригадайе матчі «Динамо» проти команд, які володіють м'ячам. Насамперед, минулорічні ігри проти «Порту» та цьогорічні проти « Наполі». Так от, Гармаш в цих матчах був кращим гравцем в складі київської команди. Вміння Дениса читати гру, пресингувати та високе розуміння гри могло б стати зброєю проти Ракітіча та Модріча. До того ж, додало хоч якогось конструктиву в атаці.

Їх навіть не покликали на збір. Андрію Миколайовичу видніше…

Висновок

Я вважаю, що матч програв тренерський штаб. Шевченко і Ко не обрали ніяку тактику. Ми і не сушили гру і самі не намагалися грати. Така невизначена тактика, на мою думку, ідеально підходила для збірної Хорватії.

Уважно переглянувши матчі проти Косово, Фінляндії, Сербії та Хорватії я так і не зрозумів, чим збірна України Шевченка відрізняється від збірної України Фоменка? Може хто пояснить?