7,32×2,44 метри. Саме такий, розмір футбольних воріт мала щойно встановлена тимчасова споруда для прийому твердих побутових відходів - макулатури, пляшок, пластику, і навіть склобою з ганчір’ям. Розташована поряд із житловими багатоповерхівками, вона мала допомогти місцевим мешканцям позбутися гір сміття на прибудинковій території.
Власник споруди вважав, що містяни як свідомі представники титульної нації, побачивши безпорадність влади, самотужки почнуть боротися із сміттєвим колапсом - заходяться поступово сортувати накопичені відходи, здавати їх й отримувати за це гроші. По мірі активності громадян, зі зростанням обсягів здаваних ними відходів кількість пунктів їх прийому планувалося збільшувати і таким чином поступово вирішувати проблему сміттєвих айсбергів біля житлових будинків - допоки місцева влада облаштує новий полігон відходів, рекультивує старий чи запустить будівництво сміттєпереробного заводу.
Пройшло декілька днів. Сміттєві завали біля навколишніх будинків росли, а бажаючі здати відсортовані відходи й отримати за це кошти не з’являлися.
Власник терпляче очікував. Розмістив оголошення про свої послуги, замовив і роздавав перехожим флаєри і свої візитки – все марно. Приміщення залишалося порожнім.
Через два тижні він вирішив підняти ціну – відтепер мешканці мали змогу отримати за відходи значно більше, аніж у столиці. Проте клієнтів і від цього не побільшало. Вони, як і раніше, регулярно викидали папери, пляшки і бляшанки у напрямку вщент заповнених контейнерів. Тим часом міські керманичі продовжували вести інформаційну війну проти влади сусідніх районів, які вперто відмовлялися приймати місцеве сміття.
Наступного дня біля звалища втратила свідомість жінка, побачивши як повз неї прудко пробігло трійко відгодованих щурів. Привівши її до тями, підприємець викликав місцеву санепідемстанцію. Після умовлянь ті за кілька годин приїхали та чимось покропили звалище, від чого сморід став ще жахливіший. У цей час мер поливав брудом губернаторів, які відмовляються приймати місцевий непотріб.
Просвітницька робота із городянами теж не давала результату. «В нас немає служниці, щоб сортувати і здавати відходи», «мені принизливо носити до вас сміття» - такі пронизані аристократичним апломбом репліки лунали дедалі частіше. Одна панянка взагалі заявила: «ви примушуєте жінку здавати вам відходи. Це сексизм».
Через декаду марного очікування відвідувачів, власник запропонував мешканцям свої послуги з вивезення їх несортованих твердих відходів. до вивіски додався напис: «Самовивіз». Вкотре безуспішно. Якась пані, зиркнувши на вивіску, гордовито зауважила: «ми не настільки бідні, щоб здавати відходи за гроші».
Врешті-решт він вирішив самостійно сортувати відходи з гігантської купи сміття. Спакував декілька стосів макулатури, зібрав пару мішків пластикової тари, з десяток ящиків цілих й побитих порожніх скляних пляшок. І в той час, як заходився робити чергову в’язанку паперів, поважна тітонька, яка з хвилину стояла осторонь, зчинила ґвалт: «рятуйте, грабують наші скарби».
На надривний розпачливий зойк одразу збіглися перехожі. Причимчикували місцеві дзиндзі – громадські активісти кремезної постави силового способу дії, які заламали йому руки й звалили додолу, даючи копняків під акомпанемент лайливої тиради. Хтось викликав поліцію. Доки та їхала, зібралися зіваки, сіті-блогери і блогереси, які почали строчити і постити в Фейсбук свої репортажі разом із селфі на фоні події. Невідь-звідки з’явився й потенційний кандидат у мери, який, видершись на павільйон, скоромовкою застрочив промову про те, де будуть такі-от крадії національного добра, якщо його оберуть міським головою.
Приїхала поліція. Вислухавши оточуючих, патрульні запропонували тим, хто вважає себе обікраденим, написати заяви про викрадення їхньої власності та проїхати з ними до відділку. Юрба ніяковито відмовлялась і якось раптово порідішала. Тітонька-скандалістка вже встигла ретируватися дворами. Від підприємця взяли пояснення і не без іронії побажали успіхів у його роботі.
Минуло два місці. Павільйон 7,32 на 2,44 вдвічі збільшився у розмірах, отримав нову вивіску - «Цісарська кава» та терасу зі столиками. Навкруги, немов альпійські гірки, височіли гори сміття. Відвідувачі пили каву, відчуваючи себе якщо не цісарями чи кайзерами, то, принаймні, вхожими до імператорського двору. Багато хто з них носив на шиї симпатичний плаский кулончик у вигляді сердечка, час від часу натискуючи на нього, від чого той випромінював приємний запах, що заглушував сморід.
В цей час підприємець, одійшовши від пережитого розчарування, розташувався в центрі міста за ноутбуком, і все приймав та приймав чергові онлайн замовлення на виготовлення цих кулончиків. Ця справа, жартома започаткована, виявилася дуже прибутковою.
Тим часом міський голова з пафосом урочисто презентував оголошення тендеру на розробку проектної документації щодо визначення концепції поводження з відходами на території міста. До подолання сміттєвої проблеми залишалося всього нічого. _
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 2
Загрузка комментариев
