Історія одного М’якушка, або бідна збірна України

Багато говорилося про талант Сергія М’якушка. Вважалося, що проблема у Сергію Реброві. Але вийшйло, що і новому тренеру «Динамо» Олександру Хацкевичу М’якушко теж виявився не потрібним. Виходимть, що тут проблеми не тільки у тренері.

Сергій М’якушко є вихованцем київського футболу. Починав та робив перші кроки у системі «Оболоні».

Приблизно у 2012-13 році поїхав на перегляд до тоді ще маріупольського «Іллічівця». Микола Павлов є також киянином. Напевно, що Микола Петрович побачив його на якихось київських турнірах. Так до Маріуполя потрапив також іншишй киянин – Зураб Очігава. Все йшло до підписання контракту, але в останній момент отримав пропозиції від молодіжних команд «Динамо». Грав у «Динамо»-2 коли командою керував Олександр Хацкевич. Нічого особливого не показував. Вдавалися хороші матчі, були провали. Він там був скоріше гравцем ротації, ніж футболістом основи.

У 2014 році разом із іншими партнерами по «Динамо»-2 поїхав в оренду до «Говерли» В’ячеслава Грозного. Тоді команда із Ужгорода переживала не кращі часи. Легіонери почали роз’їзжатися, родина Шуфричів перестала платити гроші. Дірки в складі почали латати молоддю. М’якушко дуже гарно розкрився у Грозного. Став одним із лідерів команди разом із Дмитром Хльбасом. Після вдалого сезону у «Говерлі» мав пропозицію від іспанських клубів. Грозний дав М’якушко повну свободу, він просто «вмикав Мессі», біг не помічаючи суперників. Досвідчений тренер вчинив дуже мудро намагаючись розвивати найбільші таланти гравця – техніку та швидкість.

Після оренди в Ужгороді М’якушко вирішив повернутися до «Динамо» та боротися з місце в першій команді. Тоді вже було видно, що Гусєва здає. Ленс та Ярмоленко могли піти у будь –який момент. До того ж, киянам потрібно було грати у ЛЧ. Звичайно, що запрошення іспанських клубів є дуже цікавим, але кожен киянин мріє про «Динамо».

Вийшовши на останні хвилини матчу в Одесі проти « Чорноморця»( багато в чому вихід Сергія дозволив «Динамо» двічі забити). Більше М’якушко особливо не долучався до першої команди. Виходив у кубкових матчах проти рідної «Оболоні», в кінці сезону, коли вже все було вирішено. Так пройшло півтора роки протирання штанів на лавці, або молодіжних командах, «Динамо». Була оренда до Полтави. Але такого ефекту, як було свого часу в Ужгороді, вже не було. При цьому Юрій Вернидуб бачив у Сергію заміну Караваєву, але обрали варіант із « Ворсклою»

Минулої осені мав можливість дивитися товариську гру проти молдовського « Мілсамі». Гра відбувалася на стадіоні Лобановського. Там все дуже гарно видно. Я більше спостерігав за діями саме М’якушка. Нічого він не показав. Незважаючи не гол –красень із штрафного на останніх секундах гри. Втікти від суперника не може. Без м’яча грає дуже погано( просто стоїть). Найголовніше, що втратив у собі будь –яку впевненість. Ніяких перспектив у ньому вже не було….

( фото Динамо Київ від Шуріка)

Виходить так, що реально футболіст повинен був розвиватися, прогресувати, але він півтора роки просто сидів у «Динамо» отримуючи стабільну зарплату. Притому, це були роки, коли потрібно було грати, здобувати досвід, рухатися вперед. Весь цей час був просто втрачений. Тому, якось, не дуже дивно, що у 24 роки Серій М’якушко мало кому потрібний гравець.

Якби це була тільки справа у одному Сергію. А так, це більше схоже на якісь ментальні вила. Соболь замість того щоб розвиватися далі, закріплювати здобуте за рік у Вернидуба, сидіть зараз із молодіжною командою «Шахтаря». Фонсека навіть його та Матвієнка не брав на збори до Німеччини. Напевно, що сподівається на Туреччину. Хоча приклад Караваєва має чомусь навчити. У цій країні дуже важко мати прогрес. Хтось уже підписав Кліші, Маріано, хтось має підписати Коларова…. Матвієнко розкрився у Львові. Замість подальшого прогресу поїхав до Сачка. Скільки молодих гравців розкрилося у цього гравця? Я не розумію, на що він розраховує. Петряк буде мотивацією для бразильців у «Шахтарі». Класна перспектива для збірної України. Тарас Качараба вважався потенційно одним із самих перспективних захисників України. «Шахтар» доклав багато зусиль, щоб забрати його свого часу із Львова. Всі кращі роки, за виключенням оренди до Ужгорода, Тарас просидів у дублі «Шахтаря». Зараз у 22 роки пішов до Зірки». У «Динамо» така сама ситуація, коли гравці по 3-4 роки грають за дубль, а потім ідуть у футбольне небуття. Зараз у першій команді є Бурда та Очігава. Обом вже по 22-23 роки. Перспектив у першій команді немає. Замість того щоб шукати можливість грати та розвиватися обоє обирають комфортний Київ, стабільну зарплату. Зрозуміло, що із такими гравцями на багато розраховувати не приходиться. В «Шахтарі» хоч Зінченко( теж замість того щоб шукати собі реальну команду сидить в МС) та Вачіберадзе втікли. Дуже жаль, що ні в кого поки особливо не вийшло. Був би дуже гарний приклад. А в в «Динамо» всі сидять роками. Поки не виженуть..

Кожен молодий футболіст повинен розуміти, що кар’єра гравця не дуже довго. Перспективним можна вважатися не все життя. Молоді роки є для розвитку. Потрібно бути обачним у виборі агентів. Зазвичай, вони тільки зацікавленні у високій зарплаті гравця, бо із неї мають відсоток. Хочеш грати за кордоном ? Йди до людей, які мають авторитет у Європі, або досвід подібних переходів. Хочеш розвиватися ? йди до агентів, які забезпечать вчасний перехід та подальший прогрес.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости