По мірі можливості слідкую за всім віковими категоріями збірних України. От зараз в передмісті Києва відбувається юнацький кубок Ю -17 іменні Віктора Баннікова. Скажу чесно, що враження не дуже. Там окрім збірної України свого віку( тренер Олег Кузнецов) приймають участь збірні із пост радянського простору.
В мене є велике занепокоєння на рахунок майбутнього першої збірної України. Я не бачу там нових Блохіних, Шевченків, не бачу там нових Коноплянок та Ярмоленків, не бачу там навіть нових Зінченків та Коваленків. Просто грають хороші хлопці, без особливої думки, чи стратегії, багато хто має дуже гарну зачіску))))
Взагалі, перспективи збірної є не дуже радужними. Так зараз в першій команді є чотири гравці, яким вже за тридцять – П’ятов, Кучер, Ротань та місцями Селезньов. П’ятов грає на позиції голкіпера тому для нього 32 роки є не критичним віком. Для всіх інших – це вже останній відбірковий цикл.
1988-1989 рік –це гравці молодіжної збірної Павла Яковенка, які у 2011 році в Данії грали на молодіжному ЧЄ Ю -21. В часи Фоменка –це був кістяк збірної. Це покоління Бойка, Морозюка, Ракицького, Степаненка, Коноплянки, Ярмоленка, Коноплянки, Кравця Зозулі. Зараз цим гравцями веж йде до тридцяти. Два, максимум три відбори і все.
1990 рік дав нам чемпіонів Європи Ю -19. Ці гравці повинні зараз бути в самому зрілому футбольному віці. Але, на жаль, на ввиду тільки Денис Гармаш. Всі інші розгубилися. Ще викликається Сергій Кривцов( він 1991 року народження), але він далеко не основний гравець клубу . Раніше грав Сергій Рибалка, але зараз він майже на дні.
1991 рік збірній подарував Богдана Бутка та Сергія Кривцова. Це запасні гравці Шахтаря. Можливо, ще колись буде грати за збірну Євген Макаренко. Цього дуже мало
1992 рік представляє Сергій Сидорчук та Іван Ордець. Сидорчук ніколи не грав за юнацькі та молодіжні збірні України. Ордець почав активно грати, коли тренерський штаб очолив Андрій Шевченко. Також цього року народження є два воротарі Максим Коваль та Олексій Шевченко. Коваль народився у самому кінці року, тому його частково можна віднести до 1993 року. Шевченко – другий – третій воротар збірної, без особливих шансів. Раніше викликався ще Олександр Караваєв, але зараз він без клубу.
1993 рік представляє Руслан Малиновський. Особливо ніяких ключових ролей він у збірній не грав. Нічого такого особливого я в ньому не бачу. Хоча в останніх матчах має довіру тренерського штабу
1994 рік представляє Іван Петряк, Владлен Юреченко . Поки ці гравці мають до першої команди доволі опосередковане відношення. Скоріше це просто кандидати. Хоча Петряк буде важко далі отримувати виклик в збірній сидячи на лавці "Шахтаря"
1995 рік представляє Едуард Соболь. Цього дуже мало. Можливо, що колись до нього прибавиться Роман Яремчук. На жаль, це всі кандидати. Та й чесно кажучи, я не особливо вірю в далекоглядні перспективи Соболя. Великий привіт Сергію Ковльцю, який працював із молодіжною збірною( 1993-1994, але майже нікого не підготував для першої команди).
1996 рік представляє більше потенційних кандидатів. Коваленка, Матвієнка, Зінченка та Беседіна вже можна вважати гравцями першої збірної. Мають потенціал Швед та Лучкевич.
На жаль, не прогресує Вачіберадзе, пропав Борячук. Сьогоднішньому тренеру молодіжної збірної Головку потрібно забувати за 1996 рік народження( пройшов із ним із Ю -17) та робити ставку на інші покоління гравців. Все що можна вже взято із цього покоління.
1997 рік подарував нам Віктора Циганкова, Володимира Шепелева та деяких молодих гравців "Дніпра", які минулого сезону грали в УПЛ. Циганков має дуже серйозний потенціал. Дуже сподіваюся, що він його реалізує. Шепелев додав за весну дуже серйозно, хоча ніколи особливо не грав за молодіжні збірні. Молоді дніпряни вже на старті заблудилися в трьох соснах. Не впевнений, що із цього щось буде. Є ще Тимчик, Михайличенко та Маханькова. Всі вони талановиті та перспективні, але із кожними роком сподівань на них стає менше. Було б добре, якщо Циганков реалізував свій потенціал та хоч ще один гравець цього року народження гра за першу збірну.
1998 рік подарував цікавих гравців, але масовості немає. Тут мова тільки про минулорічну команду Ю -19 Динамо. Так доволі перспективними виглядає Шапаренко, Дубінчак, Алібеков те Леднев. Я не думаю, що хтось ще може претендувати у майбутньому на першу збірну
1999 рік народження має воротар Лунін та фланговий півзахисник Луньов, які минулого року грали за першу команду Дніпра. В Динамо є цікава пара центральних захисників Попов – Миколенко. На останнього у мене є великі сподівання. Цікавий атакуючий півзахисник Булеца із того ж Динамо. Хахльов взимку поїхав до Алавеса. Наче мав проходити та збори із першою командою.
ІЗ таким кадровим резервом нас мало що гарного чекає в майбутньому. Кожне покоління максимум здатне виростити одного –два гравців для збірної. Це в кращому разі. А є роки, які просто майже випали. Піде покоління 1989 року і може бути дуже важко. Реальної заміни, чи конкуренції для того ж Ярмоленка, Коноплянки, Ракицького просто немає. Що буде, коли все перейде на Коваленка, Зінчека???
Зараз такий час в українському футболі, що грошей стало суттєво менше. Є гарна можливість довіряти молодим. Можливо пробувати формувати бізнес –систему із вирощування та продажу гравців за кордон. Але, на жаль, поки цього і близько не відбувається( або я цього просто не помічаю). Клуби поводяться себе так, немовби чекають, коли повернуться часи великих грошей, а зараз просто потрібно потерпіти.
Все що є краще збирається в Києві. Дійшло навіть до того, що спочатку була забрана збірна 1998 року народження гравців, а вже не основі збірної була зібрана команда Ю -19 «Динамо», яка грала минулого року в юнацькій ЛЧ.
Зараз активно почав поводитися на молодіжному рівні «Шахтар». Запросив аргентинського куратора академії, працює по молодих гравцях всіх вікових категорій. ІЗ того, що відомо: взяли не потрібного «Динамо» Чоботенка, закинули вудочки в теж «Динамо» на рахунок гравців Ю -15( вдалося взяти одного із чотирьох), підписали Дудіка із « Волині». Знаю, що активно працюють по Львову, Харкову, Одесі, Дніпрі.
Чесно кажучи, я б заборонив юнацькі переходи. За інші команди я говорити не можу, але по «Динамо» дуже гарно слідкую за молодіжними командами. Так зібрали сильне покоління гравців 1995 року народження. Це були перші чемпіони Ю -19. В цій команді грав Бурда, Яремчук, Кузик, Харатін, Чумак? Де вони зараз? Тільки за Яремчука вдалося виручити 2 мільйона доларів. Потрібно щоб молоді гравці проходили становлення на місцях, потрібні сильні молодіжні чемпіонати. Бо сталося так, що минулого року вже восени було відомо, що «Динамо» Ю -19 буде чемпіоном своєї вікової категорії. Питання було не в тому, хто переможе, а в тому, скільки заб’ють у ворота суперників. Як може бути Запоріжжя без футболу? Я цього не розумію! В першій збірній зараз Соболь, Сидорчук, Степаненко можливо ще буде Коваль, які виховувалися у цьому місті. В молодіжних командах «Динамо» - Щебетун( зараз в оренді), Солдатенко, Алібеков, Янаков. Були ще Петров, Полегенько. Це кого я так відразу пригадав. Баланюк та Вакултко( якщо не помиляюся, так ще Кочергін) є одеситами. Невже місцевому « Чорноморцю» вони не підходили? Ми просто стикаємося із реальністю, що юнацька збірна України свого віку –це клуб. Раніше був «Шахтар», а зараз «Динамо» В Хорватії є приклад, коли місцеве «Динамо» має всіх кращих талантів країни. Для них це бізнес, результат – не так важливий. Вони спокійно можуть довіряти молодому гравцеві, якщо навіть у нього мало що буде виходити. Конкуренції на внутрішній арені майже немає( хоча в цьому сезоні «Динамо» не стало чемпіоном Хорватії), єврокубки – можливість засвітити гравця, не більше. У нас трохи інша ситуація. Країна набагато більша, є порівняно якийсь чемпіонат, є футбольні міста
Якщо ми хочемо змін – потрібно щось міняти. Так далі продовжуватися не може. Не потрібно і не можна жити одним днем. Повинна бути стратегія розвитку на десятиліття вперед. Повинні вчитися тренери. Он Михайленко засвітив скільки молодих гравців. Але це все наслідок важкої роботи та навчання. Мало хто знає, але Дмитро Станіславович дуже багато і дуже ретельно вчитися у Рамоса
Потрібні зміни. Потрібна стратегія на роки. Я дуже сподіваюся, що це буде щось більше, ніж штучні майданчики по країні. Без сучасних тренерів – нічого не буде. Потрібні умови не тільки в Києві, але і в інших містах. Без сильних молодіжних змагань теж змінити майже не можливі.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 90
Загрузка комментариев
