Партизанимо в Белграді

Настрій після матчу із Вересом чесно кажучи паскудний. І не скажеш, що була погана гра. Куча моментів і нуляча реалізація. Найбільше засмутила саме тренерська робота. Хацкевич вчергове не стільки програв тренерську дуель, скільки не зумів переломити хід гри. Відчувати хід гри і зробити правильні, своєчасні заміни – мистецтво.

Із Скендербеу у нього вийшло, а із Вересом ставка на відсутність замін не зіграла. Ми маємо тренерський штаб, який знову таки вчиться по ходу змагань, вчиться на помилках. І коли проти нас грає досвідчена команда, із досвідченим тренером, то ми бачимо всі недоліки цього тренерського штабу. Тим більше зараз перед виїздом в Белград на відповідальний матч, до домашньої команди. Партизан зараз переживає не найкращі часи. Талановитої молоді майже не має. Саме тому в команді багато гравців середнього віку під тридцять. Далеко не всі з них дотягнули до рівня збірної. Та все ж певний досвід є. Особливо варто виділити двох гравців. Воротар Володимир Стойкович і зараз є основним у збірній Сербії. В його кар’єрі було багато клубів. І це для нього третє пришестя в Партизан. Безумовно це талановитий гравець, лідер на полі, який може упіймати кураж. Це сталось у матчі із Янг Бойз, де він витягнув свою команду. Також на роль лідера претендуватиме найзірковіший гравець Зоран Тошич, який схоже приїхав догравати кар’єру після провальних останніх років. А можливо хоче перезавантажитись, щоб переїхати в Туреччину, ще заробити трошки грошей.

Також я хотів би виділити єдиного талановитого молодого гравця у цьому складі, відносно молодого, чорногорця Марко Янковича, якому 4 року тому, у 18-ть, видали величезні аванси. І він їх не виправдав. Повернувся в Партизан і зараз знову намагається розкрутитись. По грі він виглядає досить цікаво. Технічний і швидкий гравець із світлою головою.

Партизан грає в атакуючий футбол. Їх схема така сама, як і у Динамо. 4-4-2. І стиль гри побудований за рахунок активної гри флангів. Гравці флангові так само або навішують, або пробивають по воротам. Принципи гри дуже схожі. Такий самий високий, потужний форвард камерунець Тавамба в центрі, який вміє зачепитись за м’яч, виграти силову боротьбу, другий поверх, скинути партнеру. Трибуни женуть команду. Тому буде тиск. Команда хоч і не має видатний склад і якщо брати по гравцям, то поступається нам майже на кожній позиції. Хіба що воротарська у нас не така досвідчена.

Як вибудує гру Хацкевич? Як вибудує її Джукіч? Буде важче ніж із албанцями. Особливо якщо команда буде тринькати свої шанси. Головна проблема Партизану – слабка компактність ліній, провал флангів, бо захист грає завузька. Центр поля, який виглядає за іменами досить непогано, насправді також абсолютно не швидкісний. Як і центр захисту, де грають захисники із далеко не видатними характеристиками. Якби ми грали у футбол Реброва, то я був би переконаний у перемозі. Бо із такими командами треба грати на контролі м’яча. Швидкісний футбол Хацкевича дає змогу суперникам атакувати. Він розрахований на те, що суперник атакує і дає вільні зони за спиною.

Як на мене, то вихід Гармаша в такому матчі необхідний. Як і вихід Віди на фланг правий. Важливо зіграти надійно в захисті. І проводити швидкі атаки. На папері ми сильніші. Та чи буде так на полі? При Хацкевичі я навіть не знаю чого чекати. Команда може як видати феєричну гру, так і провалитись.

Дякую за увагу!