Про приховані успіхи або про рівень розуміння справи

Технічна поразка української команди U-17 в Чехії, а також реакція на цю подію керівництва ФФУ, разом із покаранням винних у відповідності із ступенем розуміння подій збоку керівників ФФУ, залишили поза увагою абсолютно цікаву і навіть несподівану статистику. Національні юнацькі збірні команди України U-17 і U-19 вже шість спортивних сезонів поспіль, починаючи із сезону 2012/13, кваліфікуються до одного із фінальних раундів чемпіонатів Європи УЄФА: або U-17 або U-19.

Україна тричі досягали фінальних змагань U-17 (сезони 2012/13, 2015/16 і 2016/17) і тричі – U-19 (сезони 2013/14, 2014/15 та 2017/18).

Можливо це не такий і поганий результат або навіть позитивний підсумок роботи відповідних структур ФФУ, якщо не вдивлятися в статистику більш ретельно. Збірні команди лише двох футбольних асоціацій протягом вищевказаних шести сезонів грали при наймі в одному із фінальних змагань УЄФА кожного року. Це Україна та Нідерланди! Як ви гадаєте, це дійсно яскравий результат або це просто успіх? Здається це безумовно успішний підсумок роботи ФФУ.

Безперечно, слід додати, що Нідерланди протягом вказаного періоду тричі кваліфікувались до фінальних раундів чемпіонатів U-17 і U-19 протягом одного сезону. Німеччина та Португалія мають ті самі показники. Франція, Англія, Австрія та Італія досягали подібного успіху двічи. Іспанія і Норвегія, так – Норвегія, та Росія робили це одного разу. Але всі вони на відміну від України не грали у фіналах кожного року. До речі, українськи збірні лише в сезоні 2003/04 досягали фіналів УЄФА молодшими та старшими юнаками. Теоретично ми могли повторити цей успіх в цьому сезоні, як це зробили, наприклад Норвегія, Португалія та Італія, але щось пішло не так…

На протязі вищевказаних шести сезонів збірні команди 31 асоціації члена УЄФА кваліфікувались до фінальних турнірів. Здається Україна потрапила до досить привабливої компанії і має в деякій мірі видатну позицію серед визнаних лідерів європейського футболу: Німеччини, Іспанії, Англії, Франції та Італії.

Разом із цим здається трохи дивним, що керівництво ФФУ на фоні відвертого провалу не знайшло можливим якось привернути увагу до неабиякого успіху українських збірних команд, адже це наочно демонструє, що розвиток так званого інституту національних збірних команд відбувається не дивлячись на критику на адресу керівництва та карколомні, в лапках, результати першої збірної країни останнім часом. Той факт, що дуже приваблива статистика українських юнацьких збірних залишилась непоміченим збоку топ-менеджерів ФФУ та керівників відповідних комітетів ФФУ на чолі із відомими тренерами та спеціалістами наочно демонструє ступень розуміння справи, якою відповідальні особи займаються безпосередньо на своїх високих посадах.

В цьому контексті наведу наступну цитату (російською мовою): «…Однако DFB этим не ограничился, создав «Программу поддержи талантов» («TALENTFORDERUNG»). Вот как это описывает один из её «отцов», директор DFB по вопросам развития молодёжных программ Ульф Шотт (Ulf Schott): «После Кубка мира 1998 и Евро-2000, когда мы позорно проиграли второму составу Португалии и даже не вышли из группы, это был настоящий провал. Мы поняли, насколько отстаём от других европейских стран. В составе сборной Германии на Евро-2000 был лишь один игрок – Дайслер, которому не исполнилось 21 года, а средний возраст команды составлял около 31. А вот состав нашей сборной на турнире в ЮАР. Футболистов, которым не более 21 года, уже шестеро – Мюллер, Бадштубер, Боатенг, Озил, Кроос и Марин, а средний возраст – около 25. Такие изменения произошли потому, что десять лет назад (интервью 2010 года) мы от слов наконец-то перешли к делу. Наши специалисты разработали «Программу поддержки талантов». Рассчитывали, что получим отдачу через восемь-десять лет. Так и произошло». Обращает на себя внимание тот факт, что и во Франции, и в Германии успехи стали заметны через 8-10 лет после начала реформ.»

Джерело цієї інформації можна знайти за цим посиланням: http://footclub.com.ua/news/Ukraina/Prochie/440710406/Institut-sbornyh-Chto-delat. Там знаходиться документ під назвою (російською мовою) «Сборные команды национальной футбольной ассоциации Анализ». Також легко знаходиться автор цього тексту, який до речі визнаний винним у технічній поразці команди U-17 в Чехії. Але цікаво інше. З його Аналізу легко вираховувати, що ФФУ почала реалізацію власних планів щодо розвитку так званого інституту юнацьких збірних команд практично в 2002-2003 роках. Через десять-одинадцять років – сезон 2012/13 – Україна почала напрацювання зазначеної вище позитивної статистики. До 2013 останній успіх на рівні юнаків датується 2009 роком, коли Україна приймала фінальну частину чемпіонату Європи УЄФА U-19 в Донецьку та Маріуполі і команда на чолі Калітвінцева стала переможцем. Але Україна не проходила відбір. В 2007 році та сама команда (1990 року народження) того самого тренера кваліфікувалась до фіналу чемпіонату Європи УЄФА U-17. Щодо до старших юнаків, то протягом десяти років команди ФФУ не потрапляли до фіналів: в 2004 році це зробила команда 1985 р.н. на чолі із Яковенко в складі якої грали Мілевський та Алієв і нарешті в 2014 році успіх повторила збірна 1995 р.н., яку тренував Петраков, який в цьому році знову гратиме в фіналі U-19, але вже з командою 1999 р.н.

Чи пам’ятають цю статистику відповідні релевантні особи ФФУ, які сьогодні керують структурою, функції та завдання якої вони можуть не дуже розуміти (лише припущення автора)? Чи усвідомлюють вони, що сьогоднішня позитивна статистика має трохи давні коріння і результат закладався іншими людьми і чи зможуть вони продовжити розвиток трішечки складної структури про яку багато написано в джерелі, яке наведено вище? Питання риторичні, відповіді очевидні?

На останок додам повний список фіналістів чемпіонатів Європи УЄФА за останні шість сезонів.

U-17 2012/13 (1996): Slovakia, Russia, Italy, Croatia, Ukraine, Sweden, Austria, Swiss. 2013/14 (1997): Malta, England, Netherlands, Turkey, Germany, Swiss, Portugal, Scotland. 2014/15 (1998): Bulgaria, France, Spain, Croatia, Belgium, Netherlands, Greece, R. Ireland, Austria, Russia, England, Slovenia, Czech Republic, Scotland, Germany, Italy. 2015/16 (1999): Azerbaijan, Portugal, Denmark, Scotland, Ukraine, England, Italy, Bosnia, Germany, Netherlands, Sweden, France, Austria, Serbia, Belgium, Spain. 2016/17 (2000): Croatia, Spain, Germany, Turkey, Hungary, Norway, Scotland, Serbia, Netherlands, Italy, France, Ukraine, England, Bosnia, R. Ireland, Faroe Islands. 2017/18 (2001): England, Swiss, Italy, Israel, Slovenia, Norway, Portugal, Sweden, R. Ireland, Bosnia, Belgium, Denmark, Serbia, Netherlands, Germany, Spain.

U-19 2012/13 (1994): Lithuania, France, Serbia, Portugal, Spain, Netherlands, Georgia, Turkey. 2013/14 (1995): Hungary, Ukraine, Bulgaria, Israel, Serbia, Germany, Austria, Portugal. 2014/15 (1996): Greece, Spain, Germany, Russia, Netherlands, Ukraine, Austria, France. 2015/16 (1997): Germany, England, Italy, Austria, Netherlands, Croatia, Portugal, France. 2016/17 (1998): Georgia, Netherlands, Germany, England, Portugal, Bulgaria, Czech Republic, Sweden. 2017/18 (1999): Finland, Ukraine, Norway, England, Italy, Portugal, France, Turkey.

Зірочкою відмічені країни-господарі фінальних турнірів.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости