Не той тепер Миргород...

Вчора довго не міг заснути після такої перемоги Динамо. Її можна називати по всякому: чемпіонською, відчайною, трудовою, важливою і т.д. Але назвати її перемогою з великої букви я би не зміг.

Згадайте, по воротам львівян ми нанесли 13 ударів, з них 7 (аж 7!) точних. І тільки один гол. Це не похвала Бандурі, це скоріше докір киянам.

Вчора я під час матчу в коментарях я задав болільникам питання: а хто б нинішніх динамівців грав у Лобановського. Отримав відповідь, що «Разные финансы, разный менталитет, разные ситуации в стране...». Так то воно так, але футбол той же. Правила ті ж. Тільки виконавці інші. На мою думку у Лобановського обов’язково грали б тільки Циганков з Вербичем, та мабуть Бурда. У інших, тих хто вийшли вчора в основі на гру, перспектив заграти у Лобановського я не бачу. Можливо помиляюсь.
«Не той тепер Миргород, Хорол –річка не та».

Й тут виникає ще одно питання, до тренера. У нашого тренера так часто спрацьовують заміни, що виникає питання, а чи той склад команди Хацкевич виставляє в основі. Чому джокери, що вийшли на поле в кінці матчу значно підбадьорили гру, зробили її цікавішою і, в кінці кінців, якраз вони й вирвали перемогу. А чи не можна було поставити їх на гру в основі?

Панове, скажіть що вчора на полі робив Че Че? Так він володіє технікою, так він можливо бачить добре поле (вчора його пас на Кензьору був цукерочкою), але це і все. Його ККД був значно менший заплаченних за нього 5 млн. євро. Я взагалі не розумію навіщо ми купували чи то захистника, чи то центрального напівзахистника за ці гроші, якщо у нас є не менш талановитий Андрієвський й відсутній забивний нападник. Це моя думка. Я розумію, що можливо з нею будуть незгодні, але ж подумайте, чи буде сидіти на банці талановитий гравець, як сидів чомусь в цьому році в Палмейрасі на лавці Че Че?

Невгадання складу команди на гру вже стає фішкою Хацкевича. А це ж одна з головних задач тренера: розробити тактику гри й виставити для цього необхідних гравців. А у нас? У нас часто бувало, що від відчаю Хацкевич по ходу матча кидав в бій трьох – чотирьох нападників. Джокери Хацкевича спрацьовують, вони забили не менше 10-15% процентів всіх голів Динамо, але ж скільки можна на це покладатись.

Нинішня команда Динамо заслуговує на похвалу в одному: в бажанні виграти. Хлопці стараються, б’ються, борються…
Дивлячись на цю команду я ніяк не можу відігнати від себе думку, що на полі бігають десять хацкевичів часів його гри в Динамо: такі ж старанні, такі ж бойові, такі ж працьовиті, але такі ж маловигадкові.
Хацкевич довіряє собі, тому й випускає на поле собі подібних. Але тоді в Динамо поряд з трудягою - бійцем Хацкевичем грав його земляк, розумник Белькевич, грав відмінно читаючий гру Головко, а про Шевченко з Ребровим я краще промовчу.
Коллеги, але ж з одних трудяг сяючу команду побудувати неможливо. Ось тому й казалось вчора, що ми бачили гру команди другої ліги чемпіонату СРСР з любительською командою, ну якщо не з пивзваду, то з радіозаводу.