А у збірці... збірці-ластівці!

Є у гумору на футбольну тематику така особливість: читаючи деякі з цих творів, можна легко здогадатись, у які саме роки створена та чи інша усмішка. Як саме? Ну, за прізвищами футболістів і тренерів, що там фігурують. Як, скажімо, це можна сказати і про усмішку, приведену нижче.

Наслідуючи кумирів

Грають весело й завзято

Хлопці на подвір’ї

І у всьому приклад брати

Хочуть із кумирів.

Петрик у атаці вміє

Діять бездоганно

І кричить не без надії:

– Я – Ігор Бєланов!

Вітя також форвард вмілий,

З чудовим ударом,

Він вигукує щосили:

– Ну, а я – Заваров!

А Руслан чомусь не грає, –

Настрій філософський…

Головою він хитає:

– А я Лобановський!

Щось завжди трапляється уперше. Перша збірка, як і перша любов, не забувається. Так і моя перша гумористична збірка «Гуморески та байки» (Черкаси, Редакційно-видавничий відділ преси, 1991 рік), де була надрукована наведена вище гумореска, не раз ставала для мене приводом для споминів. І тому, що перша. І тому, що нагадує про батька, якого вже нема. Бо збірка видавалася власним коштом і батько був головним «мотором» здійснення цієї мрії. Без нього цієї збірки не було б.

У майже кожної обдарованої людини в Україні (чим би вона не займалася – літературою, футболом або чимось іншим...) є гостре відчуття... кам’яної стіни, що стоїть перед тобою. Cтіни, яку не проб’єш... Але яку – треба пробити! Щоб рухатися уперед. Отож якщо ми хочемо, щоб Україна стала тією Україною, про яку ми мріємо, нам треба цю трикляту кам’яну стіну пробити... Cпільними зусиллями!

Отож і хотілося б пробігтися поглядом по сторінках цієї, ще першої для мене збірки. Ну, хоча б по сторінках, пов’язаних зі спортом.

Серед любителів футболу можна знайти досить глибоких поціновувачів цієї великої гри. Що вони вельми переконливо засвідчують і власними цікавими думками, і умінням їх аргументувати промовистими подробицями тих чи інших футбольних поєдинків. Та і тренерська доля у футболі нелегка. Саме до таких висновків можна було б прийти після прочитання наступної усмішки.

Біля телевізора

– Ні, не так, – мовив Іван, –

Треба йти по флангу.

І влучати у «дев’ятку»,

А не тільки в штангу.

Треба грати нестандартно

І як бить – то з льоту!

І надійніше свої

Захищать ворота.

А Іванові дружина:

– Тебе можна, любий,

Вже тренером призначати

Найкращого клубу.

– Та ні, мила, – Іван каже, –

Не маю охоти:

Їх, Марусю, надто часто

Знімають з роботи.

Так звані «договірняки» траплялися у всі часи, але ще більше було хвилюючих і цікавих матчів, що відповідають такому різкому і непоступливому слову – дербі... Нині такими є матчі «Динамо» – «Шахтар», а колись, ще за совкових часів, так говорили про поєдинки «Динамо» – «Спартак», про що до певної міри свідчить і усмішка, приведена нижче.

Фанат

Мишка в міліції прохали

Сімейний пояснить скандал,

Бо жінка з тещею тікали

Від нього мало не квартал.

Питання ставили сердезі:

– Ну як до цього ви дійшли?!

Чи, може, дуже нетверезі

У ту хвилину ви були?

Мишко сидить, з похмілля гине,

Почервонів, неначе рак,

І для пояснення причини

Не може підшукать ніяк.

Розвів розгублено руками

І пояснив події так:

– Та я болію за «Динамо»,

А жінка й теща за «Спартак»...

Є у збірці, про яку йде мова, ще одна усмішка на спортивну тематику. Але вже не про футбол, а про бокс. Ще до того, як згадана вище збірка побачила світ, усмішка, приведена нижче, була надрукована у журналі «Старт». Був колись такий журнал в Україні. Досить таки цікавий за змістом. Успіхи наших боксерів на міжнародній арені добре усім помітні і в усмішці, приведеній нижче, наявна обережна спроба до певної міри розібратися у мотиваційному корінні цих перемог. Маю надію, що колись напишеться усмішка, пов’язана і з нашими футбольними перемогами.

Інтерв’ю з чемпіоном

Журналісти збіглись вмить,

Їх було багато:

– Як вдалося вам, скажіть,

Чемпіоном стати?

Бокс же штука нелегка,

Буває й сутужно,

Звідки ж це у вас така

Впертість, сила, мужність?

Може, вам допомогли

Технічні новинки?

– Що б вони мені дали?!

Це все – моя жінка!

Тут її заслуга є,

Моєї немає:

Бо казала, що приб’є,

Коли я програю!

Ось така, не дуже і тривала мандрівка по загалом невеликій гумористичній збірці. Мандрівка, яка, сподіваюсь, не дуже втомила і хоч трохи розвеселила.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости