На цвинтарі розстріляних ілюзій...

Мені здавалось, що вчорашня гра повинна стати б грою вибачення, тому що так складно динамівці в своїх інтерв’ю просили у нас вибачення за гру з Аяксом. Вибачались, вибачались, а гра з Карпатами стала не тільки грою-катастрофою,але й грою втрачених ілюзій.
Їх просто не залишилось. В консерваторії, як написав шановний Зеленка, щось повинно мінятись.

Ви всі бачили обличчя Суркіса – молодшого: перед кінцем першого тайму це було обличчя розлюченого бульдога, а перед закінченням гри - обличчя розгубленого цуценяти…

Я гадаю, що й він прийшов до цього висновку: необхідні зміни. Тільки справа в тому, що міняти?

Я давно, вже більше року, пишу, що Хацкевич не тренер рівня Динамо. Але не тренер рівня того Динамо, великого Динамо. Може для нинішнього Динамо він є тренером до снаги. Тільки, пане Суркісе, скажіть нам чесно: яке Динамо ми БУДЕМО бачити? Яка мета ЦЬОГО Динамо?

Яке Динамо Ви ХОЧЕТЕ бачити, ми знаємо. Ви про це говорили не раз. Ми також хочемо бачити Динамо, що буде на рівних грати якщо не Баварією й МанСіті, то хоча би з Атлетіком, Аяксом, Інтером та іншими добрими клубами Європи... Яке реально буде наше Динамо?
До чого ми повинні бути готові?
Слів вже сказано достатньо.
Необхідні дії…
А їх –то немає.

І з кожним роком, вже більше 15 років, ростуть могили наших мрій та наших ілюзій. Розумієте, пане Суркіс, ми з Вами, партнери. Так, партнери, тому що, якби не було б нас, то кому б потрібне було Динамо? Ви створюєте Динамо, а ми його підносимо, ми його оспівуємо, ми його зробили національною мрією. Так не робіть з нас халявщиків, бомжів, афонь ….

Невже Ви, пане Суркісе, не розумієте, що Ваші дії можуть призвести до того, що не Динамо буде національним символом, а нелюбимий нами Шахтар, чи якась інша українська команда. Звичайно, якщо український футбол виживе. Краще вдавитись, ніж це допустити.

А вчора!
Та що було вчора?
Ганьба без країв та без меж…

Добрі гравці (що поробиш - не Шевченки з Блохінами), але все ж таки непогані для України гравці, осоромились так, що відмиватись нам ще буде довго й довго.

Питань багато.

Я не розумію, чому гравців Динамо навчили терпіти, але не навчили грати (чи може вони не хотіли вчитись, або не здатні вчитись)?

Я не розумію, як гравець київського Динамо не навчився бити по воротам не то що з далекої відстані, а й з середньої? Вчора, як всі бачили, не могли навіть попасти в ворота Карпат зі вбивчої дистанції при пробитті штрафного.

Я не розумію, як можна віддавати суперпас на хід гравцям суперника, як вчора Вербич відправив в прорив Мякушко?

Я не розумію як можна грати на першій чи другій швидкості, коли необхідно грати на четвертій –п’ятій?

Я не розумію, чому в Динамо абсолютно провалена опорна зона?

Я не розумію, чому з Динамо відсутні креативні гравці, починаючи з Єременко і Мілевського? Та їх навіть на горизонті не видно. Бігунці та борці є, вдосталь є, але не видно жодного Белькевича.

Я не розумію, як можна на прес-конференції майже прямим текстом говорити про відставку, а через п'ять хвилин заявляти : "Я залишаюсь". Тому ж Вернидубу, щоб залишитись необхідно було пережити майже 48 годин, та поговорити з власником клубу. А нам тільки декілька хвилин, щоб змінити свою думку. Чи не в цьому всі біди Динамо?

І головне питання. Чому не ростуть гравці Динамо, а з часом в них наблюдається навіть не регрес, а їх деградація? Прізвищ називати не буду, бо всі гравці, за деяким виключенням, прізвища яких починачи з букви А і до букви Я , за ці 15 років не зростали в класі…

Питання… Питання… Питання…

Чесне слово:
« На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил».
(Василь Симоненко).

З повагою, Скіф.