Пік... динамівської перемоги!

Почну не з початку, а з кінця. Дві години після матчу «Динамо» – «Олімпік». На футбольному сайті два інтерв’ю гравців «Динамо» про цей поєдинок. Звіт про прес-конференцію після матчу. Два інтерв’ю Олега Лужного. Бо Хацкевич пропускав матч – ну, не тільки ж гравцям подібна припарка... Вже і до тренерів добралися, вже і їм подібну розвагу влаштовують.

Щоб не нудьгували. І вже дві публікації авторитетних блогерів про матч, що відбувся. Одна з публікацій – коротка, ніби стиснута до краю пружина... Інша публікація розлогіша – ніби пружина, що починає розгортатися з усіх сил. До першої публікації вже і коментарі – стислі... Але украй соковитві! Коли встигли?! Мабуть, ще до матчу написали. Жартую. До другої публікації – ще коментарів нема! Будуть.

Отож тільки дві години після матчу, а уже справжнісінький шквал інформації. Колись би такого – на кілька матчів вистачило. А тут матч... тільки один.

І перед матчем – стрімкий потік інформації... теж! Прогнози... роздуми... інтерв’ю... Отож – театр динамівської драми... Матч «Динамо» – «Олімпік». П’єса така, що ніби вже і була. Але до постановки підключилися нові режисери. «Олімпік» очолив Вячеслав Шевчук, йому асистує Руслан (коментатори відразу ж додають згідно до його нового статусу – Петрович...) Ротань. Чи не найсимпатичніший поміж українських футболістів, а, тепер, може, і... серед тренерів. Хоча йому самому доля не завжди усміхалася.

Ось тут і цікавий аспект футбольного протистояння: керують «Динамо» – учні Лобановського. А хто ж їх суперники?! Шевчук немало літ грав під керівництвом Мірчі Луческу. Здається, це перший з українських учнів Луческу, хто (як тренер!) протистоятиме динамівським серцям. Ротань теж грав кілька років під керівництвом дуже помітного тренера – Хуанхе Рамоса. І Руслан дуже зріс, як гравець, завдяки іспанському фахівцю.

Ні Шевчук про Луческу, ні Ротань про Рамоса у своїх інтерв’ю докладно не розповідали. Розкажуть – грою своєї команди... Але не сьогодні, бо ще зарано. Хоча характер свій «Олімпік» таки продемонстрував.

Шевчук у передматчевому інтерв’ю пообіцяв – ніякої гри на відбій! Розмова тільки на рівних... Так і було. Кожна з команд – ніби стиснута до межі пружина... Ідуть – як хвиля на хвилю! До кінця не відкриваючись. Аби відкритися тоді, коли імовірність досягти успіху буде максимальною. І такі моменти були. У обох команд.

Команди йшли – характер на характер... І було немало боротьби. Але була і гра. У виконанні обох суперників. А «Динамо» порадувало нестандартними ходами у грі на флангах. Намаганням грати активніше «на другому поверсі». Хоча справа дійшла поки що лише до небезпечних ударів, а не до ефектних голів.

«Динамо» у кращі свої роки – це динамізм... це стрімкий маневр... Саме це і згадувалося, коли динамівці у дві-три передачі спрямовували гру з одного флангу на інший.

Болільники критикують гру команди, болільники нервуються... Бо хочеться щоб у чемпіонаті була інтрига! Бо інакше – за що ж вболівати?! Футболісти ж «Динамо» діяли і пристрасно, і в той же час холоднокровно. І це не може не радувати.

І був гол зі штрафного, про який можна було б сказати – шедевр... І автору голу хотілося б порадити – маестро, не розслабляйтеся... Забивайте ще і ще!

Був ще один штрафний, коли Циганков потужно (а головне – влучно!) пробив по воротах суперника. І складається враження, що виконання гравцями команди штрафних ударів можна (якщо не тепер, то у найближчому майбутньому!) характеризувати, як яскраві епізоди... ну, що ж повторюся у терміні... театру динамівської драми.

Так, була у грі напруга... Була інтрига... Але були і моменти, коли ми побачили «Динамо» – таке, яке б ми хотіли бачити!

Отож вершина подолана. А далі... Ну, як у пісні знаменитого барда – лучше гор только горы... Ще вищі і ще непоступливіші. Але як би там не було – пік... динамівської перемоги!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости