Бригантина «Динамо»

Десь в середині 60-их років я вперше почув з поліетиленової пластівки «Кругозору» пісню Павла Когана, яку виконував Юрій Візбор, що «в флибустьерском дальнем синем море бригантина подымает паруса».

Нині наше Динамо якраз і є тою бригантиною, що підіймає паруса. Поки тільки підіймає...

Кому може не подобатись нинішній стиль Динамо?

Як би ми хотіли, щоб динамівцям це вдалось. Й сподіваємося, що вдасться!

Вчора й була одна з таких ігор, що сподобалась всім. Але десь тільки з 20-ї хвилини. Слава богу,що грали проти Маріуполя, а не проти більш сильної команди типу Аякса. Та й слава богу, що Бойко піймав кураж й вже дві гри ловить все, що летить в його ворота.

Що ж заважає цьому Динамо?

Давайте чесно скажемо, що наш захист вчора зіграв на «трієчку». Морозюка возили, як піонера, помилявся Миколенко. Якби Зубков забив ще при рахунку 1:0, коли він в нашій штрафній площадці відправив Миколенко «за пивом», чи хвалили б ми наш 16-ий номер сьогодні? При блискучій грі, на жаль, у нього бувають не менш блискучі помилки. Пам’ятаєте ж, що Ренн ледве не забив нам гол також з під Миколенко.
Я розумію, що він ще дуже молодий, ще немає 20-ти років, та говорити й писати , що він інколи втрачає позицію необхідно. Але не лаяти й не знущатись, як ми можемо й любимо.
До речі, в опитуванні нашого сайту я назвав його кращим вчора. Й виклик в збірну він заслужив.

Шапаренко… Блискуче й ще раз блискуче. Та хлопці, чи володіє Микола сильним ударом?Ті "тички" шведою, що ми бачили в грі з Ренном й вчора, й назвати ударами не можна. А центрхав, тим більше атакуючий центрхав, повинен мати точний , прицільний й сильний удар. Та на жаль в нашій команді не тільки Микола, а нині ніхто цим прийомом не володіє. А він колись був самою грізною зброєю киян.

Мене також хвилюють наші опорники. Здається, що Буяльський й Шепелєв (а також Буяльський й Че Че) спіймали хвилю й вдало направляють нашу бригантину по вітру. А проти вітру? Тут у мене питання. Може я й даром хвилююсь. Але мені здається, що ця пара - Буяльский – Шепелєв (чи Буяльський – Че Че) - навряд чи втримають більш спритних, а особливо більш атлетичних , хавів. Навіть вчора в окремих моментах вони сипались. Наприклад , та атака, коли не забив Зубков, почалась з центру поля, з опорної зони. А пам’ятаєте, як Фред буквально заганяв Шепелєва в фіналі Кубка України цього року.
Буяльський виконую дуже великий обсяг роботи, він з тих непомітних героїв, але йому в пару потрібен ще один опорник, який не тільки віддає хороші паси вперед, але й вміє руйнувати атаку. Цим не може похалитись ні Шепелєв, а тим більше ні Че Че. Може я й помиляюсь, та мені здається, що для в опорну зону нам неохідний такий гравець , як був Велозу.

Вчора вихід Сидорчука знову показав, що, на жаль, при всіх симпатіях до нього, він гравець вчорашнього дня. Особливо це було помітно, коли він в центрі поля підібрав м’яча після відскоку від Шепелєва, і, замість того, щоб віддати його на продовження атаки, красиво обіграв трьох іллічовців, і тут же спрямував пас в ноги супернику. Сидорчук трудяга, симпатичний трудяга, але не має ні швидкості бігу, ні швидкості мислення. Й вже їх, на жаль, не набуде.

Й ще одне. І вчора, й в матчі з Ренном в Динамо виходили швидкі кинджальні атаки. Але я не помітив, що наше Динамо може вести позиційні атаки. Забитих голів після довгих розігрішів ми не ще бачили. Але ми часто бачили, й ще, на жаль, продовжуємо бачити, хоч і значно менше, нікому не потрібні навіси м’яча на голову суперника.

Ми також не бачили, й ще не знаємо, як наше молоде Динамо може проходити поставленний суперником автобус, тобто ми не бачили це Динамо в абордажному бою. Молоде Динамо залюбки грає, коли є простір, є воля, але коли на тобі висять по два суперника, коли в’яжуть по рукам і ногам, ми ще знаємо, як буде грати ЦЕ наше яскраве молоде Динамо.

Нині ж у нас бездоганно виходять тільки дві схеми по враженню воріт суперника: стандарні положення та, як я уже писав, швидкі контратаки. Та це мало і я не не знаю чому їх так мало. Може обмеженні ресурсами, може фізичні дані нинішніх гравців не підходять під інші моделі, але те, що ми вдало володіємо лише двома схемами атаки, мене турбує. Ми успішно повинні обігрувати більш сильні команди, в тому числі й Шахтар ( а його одною лівою...)

Я гадаю і надіюсь, що це проблеми росту. Ми повинні їх подолати. І тоді ні фрегат, ні корвет, ні барк не доженуть й не здолають нашу бригантину.

З повагою, Скіф.

P.S. Про тренера Хацкевича ні слова...