Довелося вчора переглянути, так би мовити, the-дебільну «ответочку» на беніній «теплій ванні»... І сумно, і смішно. «За все хорошее, против всего плохого»... Дурь пропаща, і брехня «на лоха». І це буде преЗЕдент... І вірять же... Господи, прости, за що таке нещастя на неньку...
Але. Нехай клоунську брехню штибу «Порошенко керує судами і банками», в національно-історичному питанні (та не можу стриматись: не бЕндера; а БАндера!
); чи zебілізм в частині того, як в Україні (і в Європі, в США) діють правоохорона та антикорупційна системи; а рівно небезпеку руйнування світової антипутінської коаліції коментують спеціалісти в галузі історії, політології, юриспунденції, фінансів, міжнародного права, тощо. Я перепощу, якщо що. Або – перекажу власними словами, якщо доведеться сперечатись з ватою і зрадой06ами.А тут, на своєму рівні, на простонародному, покажу, як один адепт the-дебіла демонструє свою zебільність. Отой запоребриковий ватник защораз пристає, мовляв, «предатель ли тот, кто кормит вражескую армию налогами, или патриот? ... если президент (має на увазі П.Порошенка, звісно) в течение 14, 15, 16, 17 годов перечислил в бюджет России, минимум, 50 млн. долларов на прокорм армии врага, то он патриот или предатель?» Ватник мавпує, звісно; намагається впарити свою робу на чесний люд в прямому і переносному сенсі.
Доводиться доводити... Вже раз йому відповідав «дурь ватника полягає в тому, що не розуміє істини: податки мусять сплачуватися в будь-якій країні, навіть на параші, навіть в Кореї. Від них – не сховатися. Втікти від них можна лише цивілізованим шляхом: продажем бізнесу, або його закриттям. І те – це процес нешвидкий» – а не доходить…
Ну що ж, спробую ще раз, і не так для нього, як на своєму рівні і на конкретному прикладі показати загальноватну брехливість, як вони «лоха розводять». Бо оті штабні луб’янсько-ольгінські вкупі з the-дебільними, звісно, вміють «проблему актуалізувати»; але лише з одного, вигідного їм боку. І тому – це ззовні виглядає як «зрада»; хоча насправді ситуація є природньою і простою до отупіння.
От, якщо хто займався елементарним бізнесом, просто «купи-продай», той зрозуміє. Як ні – то просто нехай піде на базар, і поговорить з торговками; і нехай починає з-під воріт; поговорить з тими тіточками (зрідка дядечками), які з села привозять на базар продукцію з власного господарства: картопельку, морквину, бурячок, яблучка, а то й молочко, з сиром і сметанкою, або курочкою (є і такі, хоч ці всі продукти продавати «з землі» категорично заборонено, скрізь і будь-де. Чому – пояснювати не буду; бо навіть ватники не настільки дурні, щоб не розуміти суспільних небезпек такої торгівлі). Так от, такі торговці «на стометровці» не платять жодних податків; але їм вигідно торгувати на ній ПРОДУКЦІЄЮ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА через те, що таким чином вони уникають сплати ринкового збору («за місце на прилавку») та оплати послуг ринкової санепідемстанції. Так, поліція їх ганяє, періодично; але ж – торгують… І слід зауважити, що і торговці за прилавком вищезазначеною продукцією власного виробництва також не платять податків, окрім названих ринкових зборів! Вважається, що вони несистематично займаються підприємницькою діяльністю; хоча, по правді, серед контингенту «за прилавком», особливо з м’ясомолочним асортиментом чи не половина «штатних» перекупщиків. Але: в багатьох випадках місцева влада закриває не це очі; напевне, вигідно…
Як тільки торговець займе за прилавком постійне місце, чи відкриє ятку (будь-де, на базарі, чи просто на вулиці), чи навіть постійно розпочне торгувати пиріжками власного виготовлення з власного двору, чи з вікна садиби, квартири – так на протязі деякого періоду часу (до місяця, двох, не довше) до нього «підійдуть» якщо не «кришувальники», то податкові інспектора і обов’язково поцікавляться і реєстрацією бізнесу, і сплатою податків… Іншим словами, від реєстрації навіть дрібного бізнесу та сплати встановлених державою податків (мова не про їх розмір, а про сам факт сплати) – дітися нікуди. А тим більше – серйозного бізнесу. Будь-де, в будь-якій країні діє правило: «У житті неминучі дві речі – смерть і податки». Нелегальний, неоподатковуваний бізнес, звісно, також існує, але він, по-перше, існує лише в дрібному вигляді; а, по-друге, завжди переслідується, бо – нелегальний! Крупний бізнес, якщо хоче сплачувати державі менше, може лише мінімізувати податки, але повністю їх уникнути не може ніде і ніяк, в будь-якій країні! Якщо бізнесмен взагалі не хоче сплачувати державі податки – він мусить позбутися його: або продати, або закрити. І те: мусить це зробити за встановленими в цій державі правилами (або ж – понятіями чи традиціями). І на що потрібен певний час… Для прикладу, я чомусь переконаний, що цей пост читатимуть ФОПи, або діючі, або колишні. Так от, поцікавтесь, або згадайте, яка процедура закриття підприємницької діяльності діє в Україні. І зважте: закрити підприємство без основних фондів – це одне; але, коли, окрім обладнання (ну, наприклад, автомобіля приватного перевізника) в нього є ще земля, територія (гараж, для прикладу) – то ці активи ще необхідно продати! Бо їх реєстрація (колишня реєстрація) – передбачає обов’язкову сплату податків тільки за факт його юридичної наявності у власності чи в користуванні! Будь-де: що в нас, що в ворога! Що вже говорити за фабрику з цехами на гектарі території!?
Тепер, можливо, навіть упоротому ватнику, навіть упоротому зрадофілу, можливо, зрозуміло, чому філіал корпорації «Рошен» (а мова саме за нього йшла) в Ліпецьку платили (підозрюю, що і нині платить) податки до ворожих бюджетів? Платять (нині, можливо, просто нараховують), попри те, що власне виробництво цукерок на тій фабриці вже два роки, як не діє?
Ага, ще доведеться нагадати, що десь в першому кварталі минулого 2018-го року цінне обладнання з Ліпецької фабрики було вивезене до Києва. Впевнений, що вивезене легально, з оплатою всіх податків і зборів до ворожого бюджету; інакше і бути не могло. Якщо цим займався (чи керував) Rothschild Trust (Schweiz) AG.
РS: В Україні також діяли досі діють підприємства, що знаходяться у власності громадян держави-ворога. Але я випустив з уваги такий момент: донедавна навіть діяли банки з російським навіть не з приватним, а ДЕРЖАВНИМ капіталом: Сбербанк, Русскій, тощо. Були інфи, що вони потихеньку закриваються шляхом перепродажу іншим власникам. Питання: всі вже закриті, чи ще хтось функціонує? Питання, чи сплачують вони податки до української державної казни - не задаю: все й так зрозуміло. Мені зрозуміло; а як theдебілам... та нехай йдуть на... еротичну прогулянку.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 9
Загрузка комментариев
