Перевернидубити... Вернидуба!

Перевернидубити Вернидуба?! Цього разу за рахунком – ні, не вдалося... А за грою?! Думаю, що все ж... перевага була. І перевага суттєва. Але спрацювало одвічне: не забиваєш ти – забивають тобі.

Висловлювались думки, що у залишкових матчах чемпіонату «Динамо» просто втратить мотивацію до активної боротьби.

Бо чемпіонська інтрига вже втрачена. Але цього не сталося. Бо матчі «Динамо» з «Зорею» у останні роки – матчі принципові. Бо питання не тільки у тому, хто переможе. Питання ще і в протистоянні тренерських підходів до гри.

І це цікаво. Бо Вернидуб справляє враження людини не тільки умілої, а і талановитої. Чому саме таке враження?! Який би не був склад у команди, що нею він керує, а... ну, коли провести певну паралель з музикою... то можна було б сказати, що маємо справу не з випадково зібраними музикантами, а таки... з оркестром! Може, не до кінця зіграним... але ж оркестром.

Але і на чолі «Динамо» люди бувалі, люди умілі. І знахідки у грі «Динамо» теж були. Скажімо, у грі на флангах. З одного боку використовувались крайні захисники. З іншого боку кілька разів дуже ефективно зіграв Віктор Циганков. І зіграв, як крайній форвард. В результаті і гол був забитий, і ще моменти були. І не напівгольові – а по справжньому гольові! І у подібному ключі намагався діяти і Де Пена, і можливо саме цим і пояснюється те, що цей гравець нині постійно з’являється у основному складі.

І прихований, і відвертий драматизм у матчі був. Навіть програючи (а очки команді – дуже потрібні!), «Зоря» намагалася не ризикувати, або ризикувати мінімально. Тільки «Зоря» хоч трошечки «відкривалася», як гра «Динамо» відразу ж набувала грізних форм і відчувалося, що, одержавши простір для атаки, динамівці могли б просто рвати на клоччя оборону суперника. «Зоря» відразу ж ставала обережнішою і гра «Динамо» вже була менш загрозливою і позбавленою попереднього динамізму.

І придивившись до гри команди, можна було і зрозуміти, у чому її проблеми і у конкретних іграх зокрема, і у чемпіонаті загалом. Ось хтось з захисників «Динамо» оволодіває м’ячем і робить передачу комусь з півзахисту. А півзахисник відразу ж передачу уперед. І це добре, коли є простір для атаки, коли суперник «відкрився». А якщо суперник навпаки веде себе обережно (а так себе вів навіть «Шахтар» у останньому матчі!), то потрібного ефекту не буде.

Отож (хочеш... не хочеш...) і погоджуєшся з футбольними фахівцями, які кажуть, що у «Динами» відпрацьований лише один варіант гри.

І взагалі інколи створюється враження, що півзахист «Динамо» при певних обставинах опиняється... ну, ніби поза грою. Можливо, це лише проблема росту. Можливо, це тимчасово. Може, саме тому і не було у динамівців ударів здалеку і активних загроз у грі «на другому поверсі»... А це дуже ефективно саме тоді, коли гра досить обережна і надто згущена.

Інколи у грі траплялися просто фантастичні епізоди – скажімо, зійшлися у боротьбі захисник і форвард. У форварда номер на футболці – 43, а у захисника – 98! Космос якийсь...

Звів справу до нічиєї і позбавив «Динамо» перемоги гол бразильця. І не одного з тих бразильців, що грали у «Динамо» і яких відправили назад у Бразилію. А того бразильця, що грає у «Зорі» і якого у Бразилію не відправляли.

І це ще раз підкреслює думку, що не тільки гравець має працювати на команду, а і команда має працювати на гравця, щоб він міг сповна проявити власні можливості. І не на лаві запасних, а на зеленому полі. Тоді і команда загалом буде і сильнішою, і результативнішою.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости