Афоризми з... футбольним акцентом!

Життя – це напруга… хвилювання… І ми, щоб уберегтись від хвилювання одного – переходимо… до хвилювання іншого! Дивимось футбол, переглядаємо матчі улюбленої команди. Радіємо її перемогам… А потім, коли приходять і поразки, нервуємося ще більше, аніж від гірких життєвих напруг.

І ось тоді думки стають схвильованими, а слова гострими і влучними… І влучають – у кого ж?

У захисників, що десь виявили своє невміння… У тренерів, що на нашу думку щось не так спланували… У арбітра, що приймав якісь не такі рішення… У форварда, що міг би забити, але ж… не забив… У керівництво футбольної федерації, бо сидять там якісь украй збайдужілі бюрократи… І якщо вже спрямовувати гострі і ядучі критичні стріли, то їх усе ж – не варто обминати!

Але найвлучнішими гостроокі, схвильовані думки є щодо власного знервованого болільницького серця… І тоді такі соковиті фрази доводиться чути і читати! Де відверта оцінка усім підряд.

З чим такі і думки, і фрази можна порівняти?! Знаєте, є така cолодка газована вода... З добавкою соку! Такі собі, як пишуть про них, соковмісні напої…

Життя і футбол тісно взаємопов’язані. Так само, як і життя та література. Оскільки автором цих рядків створено немало афоризмів, то є у нього і афоризми, так би мовити… з футбольним акцентом.

У мене перед очима один з випусків альманаху «Холодний Яр», що виходить у Черкасах і видається місцевою обласною письменницькою організацією. І у одній з публікацій у цьому випуску є мої афоризми під різними назвами і на різну тематику. Є серед них і... «Футболізми»! І з частиною з них у вас є можливість ознайомитись.

Футболізми

Можна сказати – це не удар… Бо удар – і справді такий собі… Але ж не скажеш – це… не гол! Коли подібний удар приносить успіх.

Футбол – це такий балет, де... частенько б’ють по ногах! Це такий театр, де можуть «попросити» вийти не тільки актора, а і режисера. Це така консерваторія, де звичайнісінький свисток може звучати набагато гучніше і вагоміше, аніж найславетніший бас чи тенор.

А інколи здається, що найвища оцінка філологічних здібностей – це усе ж... не четвірки і п’ятірки у заліковці, а жовті і червоні картки – на футбольному полі...

Тих, кого сьогодні – дуже хвалять, завтра можуть – і добре вилаяти! І футболу це стосується – у першу чергу...

Так, рахунок матчу – 0:0… Але ж яка напруга у грі! А чого ж у додатковий час – 3:0?! Ну, така напруга у грі… Що просто – «коротнуло»!

Ну, не скільки гри, скільки порушень… її правил!

Та підстави для пенальті – були! А самого пенальті – ні…

Невелика (але вагома...) зміна кольорів?! О, таке буває у футболі, коли жовта картка – стає червоною...

А, може, суддям на лінії варто піднімати свій прапорець не тільки після порушення правил, а і... до нього?! Мовляв, любі друзі, шановні форварди, запрошуємо вас – до офсайду...

Форвард – не випрошував пенальті! Він просто – упав... у карній зоні, не маючи наміру щось за це одержати.

Так, всі хочуть вигравати... Хто з неприховано атакувальним футболом! А хто і з футболом – відверто оборонним...

Але ж футбол не закінчується на якихось конкретних перемогах чи поразках. І життя не завершується на якихось дрібних чи немаленьких радостях і неприємностях, Отож і футбольним афоризмам – продовжуватись... З кожним новим, напруженим днем, з кожним (і дай, Боже, вдалим!) футбольним поєдинком!