Мандруючи літнім базаром...

Отож ідеш літнім базаром – і придивляєшся! А яку ж картопельку придбати... А які ж помідорчики обрати... А які ж кабачки та сині баклажани будуть найсмачнішими...

А гаманець... А на базарі це... ніби жива істота.... Отож Гаманець і тихенько підказує:

– Не поспішай... Уважніше придивися... бо у мене (сам же знаєш!

А продавці навкруг вигукують:

– Підходьте... Бо у нас акція! Бо у нас дешевше...

Але крім думок гастрономічно-економічних виникають і думки творчі. Отож і хотілося б представити читачам гумористичні твори, написані цього літа. І деякі з них – саме мандруючи по літньому базару!

Дивишся на бігборди і бачиш, що там уже менше політичних облич, а більше... звичайної реклами. Бо і справді ж – наш (виборців...) остаточний вибір уже зроблено і залишається лише придивлятися, а наскільки він відповідає нашим сподіванням.

Звіддалеки

Життя (бо там стільки питань!)

Чи не щодня... ну, як не глянь...

Дає нагоду нам таки,

Щоб почесати язики!

Ото ж бо і доводить Гнат –

В житті... набачився принад!

– Бігборди – штуки непрості...

Бо ставлять їх на видноті!

А побалакати мастак:

– А все ж чого ж бо воно так?!

Бігборди... і нові, й старі...

Не унизу, а угорі!

Та вміє виявляти Гриць –

Ну, звісно ж... інтелекту міць!

– А це, щоб парити мізки –

Можна було... звіддалеки!

Результати виборів?! О, це здивувало багатьох... І людей далеких від політики, і людей до неї близьких. А це і стимулює обмін думками, враженнями, сумнівами.

Гни

Хоч вир проблем, що дехто й виє,

Але ж... з’являються надії!

Надії?! Це вам не досади!

Бо в них... численні адресати.

Кіндрата... ось така халепа...

За язика тягти не треба!

– То президентом – гумориста?!

У цьому все ж... немало змісту.

І ще... така у нього вада...

Прагне усе – обгрунтувати!

– А гумор – це і справді круто!

Бо можна... й не туди загнути!

Хоч не дзвінкий настрій у Гриця –

А не мовчить... а бадьориться!

Отож Гриць логіку тугу:

– Ти гни... у ту, що всі... дугу!

І у звичайному лісі, і у лісі політичному – проблем більш, ніж достатньо! А політика і політики і мають вирішувати проблеми країни. А проблеми ж... і гострі, і задавнені, і болючі.

Не до шмиги

А дні – бігом… а дні – навскач!

Бува, й такі… мов чорна хмара.

До Зайця, ну, прибився… бач…

Голодний і худий Вовчара.

І у перебігу подій

Кожен помітить, бо недовго:

А Заєць – зовсім не худий!

І за вагою… більший Вовка.

І Вовк, щоб не втрачати час –

Конкретно, чітко і відразу:

– А чи не можна… з’їсти вас,

Бо зголоднів уже – до сказу!

То ж Заєць і відверту суть

І роздратовано, і тихо:

– Мене такі вовки пасуть,

Що вам, шановний, не до шмиги!

Що думають жінки про чоловіків? І своїх, і чужих?! О, це завжди цікаво… Бо жінкам і треба придивлятися, щоб не помилитися у своєму виборі. Бо вибір навіть у політиці – дуже нелегка справа.

Більший

Ну, що ж… На те і дереза!

І роздратовано, й охоче

Зайчисі подруга… Коза…

Сказала, бач, всю правду в очі.

Буває і такий етап!

Бо і життя все ж швидкоплинне.

– Ну, мій… ну, що тут скажеш... Цап!

Та Заєць твій – більший козлина...

А завершити хотілося б рядками про олну з принад базару – смачненьку картопельку! А картопелька улітку – особливо смачна... Але картопельку треба спочатку – придбати, потім – приготувати. А вже тільки потім – з апетитом з’їсти!

Ще смачніша

А знайдеш стільки принад

На базарі неодмінно!

Ось картопельку Кіндрат

Продає в гарячу днину.

Та і шлунок вимага

І для себе – ...трохи змісту.

Хоч картопля дорога,

А картоплю... треба їсти!

Гнат... ну, як же.. ціни – зна,

То ж і зауважить може:

– Хоч картопелька дрібна,

Та ціна... така хороша!

А йому Кіндрат умить

Хоч нервово, та без крику:

– А дрібна... ну, ви збагніть...

Ще смачніша, ніж велика!