Матч «Зорі» з болгарським ЦСКА хотілося подивитись. І це бажання мотивувалося кількома причинами. Рейтинг українських клубів усе ж визначають не тільки гранди. Отож і виникало бажання подивитися, а що ж можуть на єврокубковому рівні і інші наші команди.
«Зоря» – симпатична команда з симпатичною манерою гри, яку вона демонструвала не одномоментно, а на протязі ряду років.
Команду тренував талановитий тренер Юрій Вернидуб, а нині її очолив Віктор Скрипник, що пройшов школу бундесліги і як футболіст, і як тренер. А таких футбольних особистостей, з таким вагомим досвідом, в Україні небагато. Звичайно ж, ігровий інтервал для того, щоб робити якісь висновки, невеликий. Але ж і хотілося придивитись, а чи відрізняється гра «Зорі» при Скрипнику від гри вернидубівської «Зорі».Так, деякі зміни можна було побачити. Досить було українській команді пришвидшити гру і її перевага ставала помітною. Складалося враження, що «Зоря» – команда, гравці якої не тільки швидко пересуваються по полю, а і вміють швидко мислити, швидко приймати рішення. І ці рішення без надмірних помилок усе ж реалізовувати.
А Назарій Русин?! Та в «Динамо» це був не форвард, а суцільна проблема. Чи не найбільший головний біль для головного тренера... То він забиває гол і забиває майстерно. І ти думаєш – та невже це гравець, який ще не закріпився у основному складі команди. А читаєш філософствування відомих у футболі людей на тему – якісь вони... ну, гравці «Динамо»... не такі, і тебе охоплюють сумніви, а, може, наші знавці десь і щось не роздивились крізь власне високолобе бачення гри. А потім той же Русин у іншому матчі чомусь не може реалізувати чудовий гольовий момент. І вже і у болільників, і у тренерського штабу мало не шекспірівські пристрасті – а чи варто такого форварда взагалі випускати на поле? А якщо випускати – то на п’ять хвилин... чи на десять... А якщо на десять – то чи справиться!
А тут, по суті ще не зігравшись з командою, виходить Русин у другому таймі на поле. І виходить у відповідальному для команди матчі. Звичайно ж, футбольної революції на зеленому газоні динамівський форвард не здійснив. Але свій внесок, і немалий, у одержаний «Зорею» результат усе ж додати зміг.
То, може, так і треба – щоб гравець швидше влився у командну гру, його варто випускати... у важливому матчі!
Тепер про коментар матчу. Загалом приємний для слуху і цікавий для сприйняття коментар. Але... прозвучала у коментатора і така думка. Думка, що стосувалася «Зорі», але яку висловлювали не раз і щодо інших українських клубів.
Якщо, скажімо, «Зоря» перемогла клуб з Чорногорії, то це стільки вдала гра «Зорі», скільки... суперник слабкий. Для чого таке футбольне (і не тільки футбольне!) «самоїдство»?! То, може, давайте поважати і своїх суперників, і самих себе! Бо оці «йогівські» вправи – витирати власні чоботи... об власну спину! – не на користь і нашому духовному здоров’ю, і нашій самоповазі. Та і футбольних перемог не приносять.
Але ж хочеться коментатора – і похвалити! У ворота болгарської команди арбітр призначає пенальті. Додам – у ворота господарів поля. Це рішення викликало певний сумнів у коментатора та, можливо, і у декого з телеглядачів. Потім комантатор, ніби опам’ятавшись, уже після перегляду відеоповторів, починає приязно і щиро хвалити арбітра за прийняте рішення.
Отож і питання мови. Якби арбітр, що судив не цей матч, а матч «Брюгге» – «Динамо», почув, як хвалять його колегу, то він би призначив пенальті не у ворота «Динамо», а у ворота «Брюгге». І можливо і не один.
Отож пропагуймо українську мову! З усіх наших футбольних і моральних сил.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
