За що все-таки зняли Михайличенко?

В останній час Ігор Суркіс як мантру каже, що він зняв Михайличенко після єдиного програшу Трабзонспору та й тому, що був молодим. Хоча 45 років це вже не та молодість, коли людину визначають гормони, а зріла людина, що бере на себе відповідальність за прийняте рішення.

Та я не про це. Я про те, що все ж таки, мабуть І.

Початок сезону 2004/2005 року був для Динамо не дуже приємним. Команда грала тоді якость натужно й без вогника. Хоч склад команди залишився майже тим: пішов, якщо не помиляюсь, тільки Хацкевич, та й то він вже не був основним гравцем в попередньому сезоні.

Перед початком сезона 2004/2005 року 10 липня в Одесі розігрувався Суперкубок. Тоді Луческу вперше дав бій киянам і Шахтар по ходу гри перегравав Динамо, завдавши 16 ударів по воротах, а кияни тільки - 9, та й в два рази більше подав кутових. Основний час - 1: 1. Пам'ятайте тоді 10 чоловік било післяматчеві пенальті. Навіть Шовковський, який і приніс перемогу Динамо: 6: 5 по пенальті.

А через п'ять днів - новий поєдинок цих команд вже в першому турі ЧУ на Олімпійському в Києві. На цей раз Луческу вже повністю переграв Михайличенко: 0: 2 (голи забили Дуляй і Левандовський). Якраз після цих двох поєдинків, я гадаю, Суркіси зрозуміли, що до керма Шахтаря прийшов тренер, який зможе дати бій нашій команді.

Потім Динамо виграло дві гри в ЧУ.
А в четвертому турі Динамо (2.08.2004 р) знову ж спіткнулось, зігравши внічию з Маріуполі з тоді вже Іллічівцем: 1: 1.
До речі цих втрачених п'яти балів якраз і не вистачило, щоб в тому сезоні стати чемпіоном (Динамо відстало від Шахтаря на ті ж 5 втрачених очок).

А ще через 8 днів (10.08.2004) була та трагічна, здавалось, гра з Трабзонспором, про яку весь час говорить нині Ігор Михайлович, забуваючи про осічки з Шахтарем та Іллічівцем.

Так що зняття Михайличенко сталося не після єдиного програшу Трабзонспору, а після невдалого старту сезона 2004/2005 року.

Я пишу це не для того, щоб докоряти Михайличенко або Суркісу, ні.
Не для того, щоб порівнювати процесси розвитку нинішнього Динамо Суркіса з Днем сурка, ні.
Тільки для об'єктивності.

Бо лише правда і об'єктивний погляд на минуле зможе витягти наше любиме Динамо з цього дуже вже тривалого Дня сурка.

І бажаю Михайличенко зробити це... Зробити наше Динамо тим Динамо, яке ми всі пам'ятаємо: переможним, фантастичним, звитяжним, чемпіоном... Хай вийде, дай бог...

Як же хочеться мені, зневіренному, вірити в це, тому що "господи, как умирать надоело..."("Той самий Мюнхаузен").

З повагою,
Скіф.