В попередньому пості про гру з Ворсклою я написав, що у нас нарешті з’явилась креативна ланка, навкруги якої якраз й накручується гра Динамо – Дуелунд, Буяльський та Шепелєв. Памятаєте, як зруйнувалась гра Динамо після заміни Дуелунда, хоч Караваєв й щиро намагався замінити його. Але так як різниця в футбольному креативному мисленні цих двох гравців Динамо дуже велика, тому та гра, що була до заміни зникла, як з білий яблунь дим.
Караваєв – простий бігунок на правому краї атаки, який грузить м’яча в карний майданчик , не думаючи хоча б на один хід вперед. Гра Дуелунда інша – він намагається конструктувати гру. І в нього це виходило, але Михайличенко вчинив як Тарас Бульба: я тебе породив, я тебе і вб’ю.
Тому вихід Караваєва в основы Динамо замість Дуелунда ще до гри мені здавався помилкою. Ні, навіть, не помилкою, а зрадою тої гри, що Олексій Олександрович намагався створити на зимових зборах. Здається Михайличенко сам злякався свої сміливості в перебудові гри (звичайно якщо вона в нього була).
А тут ще й вилучення вже на п’ятій хвилині Бульського, ще одного гравця, який міг би що небудь видумати, зовсім зруйнував креативну ланку Динамо. Шепелєв без цих гравців відразу став тим Шепелєвим, якого так не люблять болільники, тобто ніяким: сонним, вайлуватим, тому що ніхто не міг та й не хотів зрозуміти його задумки.
Ось ми й побачили в першому таймі забіги на середні дистанції Вербича, Русіна й Караваєва. Я думаю, що не один я розумів, що сил у цих гравців більше, чим на один тайм буде недостатньо. Так воно й вийшло.
А Сидорчук може тонко грати лише тоді, коли біля нього є ті гравці, які вміють щось зробити з його таких собі передач. А так як таких гравців в цьому матчі не було, то його передачі були тими, які гравці Дніпра читали як відкриту книгу.
Одним словом, Михаличенко, не випускаючи Дуелунда , як потім і вилучення Буяльського, зруйнував хоч якусь фантазію в грі Динамо. Хоч в кінці гри пан Олексій й випустив данця на поле, але вже було пізно: поїзд пішов. Міккель хоч і старався, але підхопити його старання було вже нікому як і через втому, так і через відсутність необхіднього футбольного мислення. Це перше, що я хотів сказати.
І друге. Про наш захист, який без Кадара повинен бути міцним не горішком, а величезним горіхом не тільки для Дніпра з Карпатами, але для й Ліверпуля з Барсою, як нас запевняли деякі "спеціалісти від футболу". Ну що ж «найгіршого за всі часи й найбільш привозящого гравця», як нам його розписали й вбили в голови циганики з франковими, вчора вже не було. Але що наш захист являв собою непорушну лінію Мажино разом з дотами Маннергейма? Якщо лінія Маннергейма – це були фінські солдати, то ми вчора в захисті не бачили ні футболістів, ні солдат, ні Маннергейма.
Не було Кадара й, що Шабанов не дозволив зрівняти рахунок?
Не було Кадара, й що наш улюбленець Денис Попов, разом з іншим улюбленцем Віталієм Миколенко не дозволили Супрязі забити другий гол?
Не було Кадара, й що наш захист не провалився, гуляючи десь в Конче Заспі, коли Супряга забивав нам третій гол?
Так може діло не в Кадарі, якого ми вчора під улюлюкання Франкова й наш безмежний выд радості захват відправили в Китай?
А може діло в тому в тому, що ті гравці що залишились все – таки гірші, ніж татуйований угорець? Я думаю, що Михайличенко злочинно для Динамо помилився, коли не зумів знайти контакта з гордовитим угорцем з кепський характером. Найти підходи до командоутворючих гравців - це одна з задач тренера. Бо працювати з підлеглими, які вміють тільки заглядати в очі , які схвалюють все, щоб не сказав тренер, це перший крок в прірву.
І третє. Вже на п’ятій хвилини гри я думав, що Михайличенко випустить замість Шепелєва Дуелунда, але ж не 84 –ій. Вже десь на 55...60 -ій хвилинах гра Динамо аж кричала: давай заміни. Але вони почались лише після того, як дніпровці зрівняли рахунок. Це була головна помилка тренера, який сидів на лавці запасних як кам’яна статуя, неначе не розуміючи хід гри. Олексій Олександрович мабуть гадав, що крива вивезе, але … але крива не вивезла, бо вона все ж таки крива…
Таким чином, на мою думку, цю гру програв тренер.
Досить… Про Супрягу, арбітра та ВАР не буду. Основне сказав, все інше похідне.
З повагою,
Скіф.
не дуже я зрозумів основну ідею автора) може навіть дуже не зрозумів))
але я дивуюсь із всезагального песимізму, що раптом охопив увесь динамо-болільницький загал.
бо з однієї сторони, перші матчі, несподіване суддівство, та й просто банальна непруха у конкретному матчі - і у нас уже всьопропало;
з іншої сторони, ДК уже років .. 4? не має серйозних гравців у складі а ми все ще живемо мріями про результати і феєрію на полі..
щоб не повторяти аналіз автора (тільки з висновками навпаки) я дозволю собі наглість звернути увагу панства на одвічного (??) суперника - ШД. який так само несподівано і по ділу програв у Полтаві.
ну звісно, можна скзатаи "та воно їм уже до лампочки" чи "там грали дублери".
але ж.
які дублери були у складі кротів на полі? - та такі ж гравці рівнем як і у основі Динамо !!!
і ось - висмикнули із тої основи четвірко дійсно досвічених і мастерних гравців - і кроти вам уже хоч голими руками бери.
а є такі четвірко ветеранів у Динамо нині?
хто? Сидо і Буяль? чи мо Вербіч, Миколенко і Циганков?
ну так ні ж.
ці хлопці мають талант, але..
нема у них за плечима по 50 матчів у ЛЧ проти МС, МЮ, ББ і т.п. грандів - матчів, де гравцю показують як треба грати не тренери на дошці із шашечками а люди із плоті і крові, які ногами і головами хребти крутять суперникам, коли мьячі літають як кулі і траєкторіями незбагненими з т.з. фізики та ще й ніби керовані бо "летять куда хотять" -
хто із динамівців понюхав такого футболу? - ніхто...
тож ось вам і результат: нинішнє ДК помикавшись тактиками і укомплектувавшись не-майстрами втратило перевагу в класі над середняками УПЛ.
і це не страшно, треба лише терпіти, гнути свою лінію і намагатись таки попасти у ту ЛЧ.
щоб там уже отримать на горіхи по повній, понагрібать ганебних поразок - і так років 5.
і терпіти і терпіти....
і це все - природньо. іншого шляху нема.
Только непонятна любовь автора к этому венгру. После всех ошибок Кадора объявить его лутчим защитником?
так пусть лучше наши защитники лажают...
А эти истерические причитания: "Не було Кадара..." "Не було Кадара..." "Не було Кадара..." ...
Я уже писал, что не любил Кадара: за его обкуреность татушками за его заносчивость и т .д.
Но отдаю должное, что среди наших , повторяю - среди наших киевских защитников, он был лучшим, а не луТЧим.
Я против того, чтобы лажали как наши защитники, так и легионеры ибо хочу побед Динамо.
Но необходимо смотреть футбол с открытыми глазами.
Скажите, выгнав венгра, наша защита заиграла лучше? Пока хуже.
А том, чтобы начинать атаку длинным пасом, как начинал Кадар, и речи не идет. Бо не вміємо...
Мне все равно кто будет играть ( и Кендзера и Кадар - динамовцы, как и Шабанов с Поповым), но должны играть сильнейшие, а не кто нравится болельщикам или тренеру.
Для мене надпоказовим є той факт, що Сидор збиває гравців суперника в центрі поля в явно мирних ситуаціях, а коли дійсно слід було фолити (3 гол), виписує кренделя.
Оце й є прикладом того, хто має розуміння гри, а в кого його недостатньо.
На жаль Сидорчук не відрізняється швидкістю (вчора його як велисипеді обігнав Супряга).
І це робить його сильним, але не талановитим гравцем.
Так він не Пірло, як і Кадар не ван Дейк.
Це просто сильні гравці, яких в Україні не так вже й багато.
У мене ж вона протилежна. до речі, Супряга йог не просто обігнав, а виграв силову боротьбу, продавив. І ось тут Сидор зобов'язаний був фолити, а не видумувати обіграш.
Есть старый анекдот: заходит шикарная дама в очень дорогой бутик.
Продавец-консультант, посмотрел на даму, оценив ее, спрашивает: -Мадам, вам помочь или не мешать?
Вот такая у меня ассоциация сложилась.