Хто ж нам скаже...

Отож згадалося… Працював я тоді інженером у науково-дослідному інституті. Були ще радянські часи. Афганська війна. Війна палала уже кілька років. Подробиці подій уже потроху з’являлися у публікаціях преси. А основна інформація приходила через телебачення. Здебільшого від військового кореспондента, якого потім самі військові називали «головним казкарем».

Було це у березні. Якраз напередодні жіночого свята. Телефонний дзвінок до сектору, де я тоді працював. Двоє інженерів (у тому числі і я) мали побувати, як офіцери запасу, на заняттях, що їх проводили у військовій частині.

Зал, де заняття проходили, був досить об’ємний. І офіцерів запасу було немало.

Військовики, що читали нам ці лекції були люди бувалі, мислячі. І слухати їх було цікаво. Відчувалося, що ці люди немало бачили і пережили, і хотіли свій нелегкий досвід передати тим, хто прийшов їх слухати.

Один з лекторів і висловив тоді думку, яка запам’яталась:

– Посилаючи до Афгану на певний строк офіцерів, усе ж стараємося посилати тих, хто ще у Афгані не був. Але уже, якось так виходить, що і... нема кого посилати.

Звичайно ж, думку цей військовий висловлював, виходячи з власного бачення ситуації. Але, можливо, щось подібне було і загалом по всій радянській імперії.

Ну, мабуть, при проведенні імперією жорсткої військової політики відстоювались не тільки політичні та ідеологічні мотиви... Бо і як же без них! Але і випробовувалась найновіша на той час військова техніка і таким чином гартувався офіцерський склад армії. І, скоріше всього, подібні міркування враховуються нашим агресивним сусідом і нині.

Після занять я та мій колега пішли на роботу, щоб привітати жінок сектору з святом. Але почуте на заняттях, звісно ж, залишилося у пам’яті.

А ще запам’яталося, що минув відносно недовгий період часу... здається, кілька місяців... і афганська війна (ну, участь у ній радянських військ...) була завершена.

Звичайно ж, важливе значення мала рішучість Горбачова у цьому питанні. Але, можливо, зіграла певну роль і згадана вище сувора арифметика.

Отож і виникає питання. Оті, що... «их там нет», у Донбасі гастролюють по першому разу... Чи вже по другому.

Подібна обставина, певна річ, має значення. Але хто ж нам скаже, як воно насправді! Тим більше, що усе ж... «их там нет».

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости