1974 - 1975-й. Блискучі ДВА СЕЗОНИ. Ця зупинена мить, як говорять про фотографії, з того часу. На полі 11 гравців у футболках легендарного клубу. Але у ті ж роки не раз бувало, що вони ж виходили на ігри, захищаючи честь своєї країни, у футболках збірної Радянського Союзу. Таке не забувається...
Тішу себе надією, що моя перша в житті книжка «Два сезони», перевидана українською мовою, зараз в руках юного вболівальника «Динамо», Київ, справді легендарного клубу з більш ніж 90-річною історією.
Це рядки з передмови і сподіваюся, що у мене і моїх однодумців усе получится. Вже вичитую переклад. І сьогодні пропоную невеликі фрагменти з українського тексту, які мають безпосереднє відношення до історії клубу.
Але перед цим настійно рекомендую своїм друзям-передплатникам подивитися - і уважно послухати! - коротке відео, в якому Савік Шустер ділиться думками про значення для людини знань про його минуле.
х х х х х
... Саме життя українського футболу, за яким я пильно стежу, дарувало мені все нові і нові сюжети, про які хочеться згадати в цій передмові. Так було і в останню суботу квітня 2006-го, коли на далекій від Філадельфії рідній землі вдев’яте відзначали Всеукраїнський день футболу! З цієї нагоди на офіційному сайті ФФУ з інтересом читав рядки вітання тодішнього президента Федерації футболу України Григорія Суркіса:
«... Приємно визнавати, що наш футбол зростає і щороку поліпшує результати, піднімаючись вгору щаблями європейського, а тепер уже й світового футболу. Нам і справді є чим пишатися. Цього року національна збірна України вперше в історії вирушить на чемпіонат світу до Німеччини, а молодіжна команда — випробовуватиме свої сили на європейській першості у Португалії. Нашим вагомим здобутком є визнання європейською футбольною сім’єю, про що свідчить проведення в Україні 2008 року Конгресу УЄФА та фінальної частини ЧЄ-2009 серед дев’ятнадцятирічних на Донеччині».
Не раз ловив себе на думці, що мені пощастило стати очевидцем того, як дивно перетнулися людські долі. І треба ж, саме в київському «Динамо» вже в роки незалежної України, немов би за велінням Зверху, об’єднали свої зусилля велика Людина і Тренер Валерій Васильович Лобановський і брати Григорій та Ігор Суркіси. Їм було чому повчитися у метра, а він щедро ділився своїм незвичайним талантом і багатющим життєвим досвідом. Адже з моєї точки зору, саме в ті легендарні два сезони і закладався фундамент майбутнього динамівського футбольного клубу і всього українського футболу — європейського і світового рівня. Закладалася психологія переможців! І брати Ігор і Григорій, які щиро, на генетичному рівні віддані футболу, немов губки, увібрали багато корисного з цих Уроків Лобановського, з історії легендарного динамівського клубу та українського футболу. Ймовірно, брати зрозуміли і відчули головний феномен цієї спадщини: спадкоємність і традиції, які вони берегли і бережуть, як зіниця око. А тут є що берегти і в ім’я чого! Це не просто красиві слова. На підтвердження наведу одну лише запис на Стіні сайту Шурика, про який вже згадував вище:
N: 1029567 Неділя, 30 квітня 2006, 13:24.
sh16 — (ДИНАМО fan.)
— «Динамо». Яке просте слово. Шість букв всього, а звучать в серцях уболівальників як вічність. А може, це і є вічність, адже всі ми не вічні, а ось «Динамо»... Ні, я не хочу сказати, що це саме вічне в світі, не хочу говорити, що це найкрутіше в світі, ні. Просто мій прадід грав за «Динамо», дід вболівав за нього, але ж їх давно немає з нами — і «ДИНАМО» — це єдине, що нас пов’язує. Значить, означають ці шість літер щось, раз пов’язують покоління.
Тут, в Філадельфії, подумки я аплодував цій молодій людині, яка написала в Києві настільки прості слова, що, з моєї точки зору, дуже точно передали думку високого польоту! Втім, намагаючись тримати, як то кажуть, руку на пульсі життя нинішнього «Динамо» і всього українського футболу, раз у раз зустрічав дивно схожі ситуації цього міцного зв’язку часів. Наведу лише одну з них.
... 1974-й рік. У матчі ЦСКА — «Динамо» (Київ), що проходив в Лужниках, на 10-й хвилині впав на траву Віктор Колотов, підкошений кимось із армійців. Капітан київського «Динамо» і збірної країни після цієї гри більше місяця не з’являвся на полі. Діагноз? Перелом!
Інший читач може засумніватися в правильності діагнозу (перелом все-таки!). Коли Колотов знову вийшов на поле, я уточнив у динамівського лікаря:
-
У Віктора дійсно був перелом?
-
Можете переконатися в цьому самі, — відповів він і простягнув рентгенівський знімок.
_
А в 1975-му цей знімок Віктора Колотова з Кубком кубків на трапі літака обійшов усі найбільші агенства світу: радянський клуб уперше став володарем такого престижного трофея європейського футболу.
"Тільки новітні методи лікування допомогли такому швидкому поверненню до ладу важко травмованого футболіста", — писав я в книзі «Два сезони».
Січень 2006-го року. На зимовому зборі в ОАЕ в одній з контрольних ігор воротар київського «Динамо» і національної збірної країни Олександр Шовковський (на знімку) отримав важку для воротаря травму: перелом ключиці. Операція, реабілітаційний період, курс відновлення, і... вже в квітні він знову зайняв місце у воротах!
Виходить, знову — «новітні методи лікування»!? Безперечно. Але, думаю, не менш важливу роль в цих, в чомусь дуже схожих, вельми драматичних для команди ситуаціях, зіграв людський фактор. Поруч з Віктором Колотовим (більше 30 років тому!) і тепер з Олександром Шовковським були одні й ті ж лікарі київського «Динамо» — Віктор Берковський і Володимир Малюта, самозабутньо віддані своїй справі професіонали високого класу. Люди з легендарної команди В. В. Лобановського...
Пишу ці рядки, слава Богу, вже в ХХІ столітті, в рік 45-річчя, на мій погляд, справді великої Перемоги «Динамо» — 1975 в Кубку кубків і Суперкубку. І ще одна, на мій погляд, дуже важлива обставина. У досить заполітизовані роки — це все-таки — за великим рахунком! — був Футбол без політики і комерції, залишаючись предметом всенародної гордості і любові десятки років ХХ століття...
Деві Аркадьєв,
Філадельфія,
Травень, 2020 рік.
х х х х х
Хлопчаки мого покоління приходили до лав уболівальників відразу ж після війни: в Києві зустрічі на першість СРСР з футболу поновилися ще до відновлення міста. Київське «Динамо» грало не дуже добре, але над стадіоном витала легенда про інше «Динамо» — Те Саме, Довоєнне, про хлопців, які брали призи на всесоюзних змаганнях, які виграли чимало відповідальних матчів (один з них — у турецької збірної). У моїй пам’яті досі живі імена славних спортсменів-динамівців, чиєї гри я так ніколи і не бачив. Не міг побачити після війни, бо півкоманди розстріляли фашисти.
Ви знаєте про Той Матч і Ту Команду. Нове київське «Динамо» почалося саме з неї. І успадковане почуття обов’язку стало, по-моєму, однією з найприкметніших його рис.
Ми живемо в такому світі і в такий час, коли кожна, навіть не дуже значна подія існує в контексті громадському. Я говорив уже, що моє знайомство з київським «Динамо» відбулося в ті дні, коли воно жило в ореолі легенди, в ореолі патріотичного подвигу команди. І «Динамо» по праву вважалося класною командою, хоч знекровлена в недавніх битвах республіка не могла по-справжньому укомплектувати її. Гравці сьогоднішнього «Динамо» в ті дні народжувалися на світ або вчилися ходити...
Ще я повинен сказати про атмосферу надії і довіри, яка завжди існувала навколо команди. Як би там не було, всі вірили, що «Динамо» постійно показує все, що може в даний момент. Недарма на стадіоні «Динамо» (як пізніше і на Центральному) об’єднуються спільним захопленням, загальною пристрастю і надією знамениті токарі та народні артисти, студенти і вчені.
«Динамо» платить щирістю за щирість, любов’ю за любов. Але, крім названих, ще є громадські та політичні сторони успіху «Динамо». Є таке хитре слово «престиж», яке визначається в словнику іноземних слів так: «авторитет, вплив, повага».
«Динамо» не визнає середнього рівня. Метафоричний «Знак якості», яким нині позначена гра киян, йде все від того ж відповідального бажання і вміння працювати, від свідомості, що престиж Батьківщини, високе ім’я рівно повинно бути високо представлено в виробництві, в літературі, в балеті, в космосі і на футбольному полі.
Я не знаю, як гратимуть київські динамівці завтра. Долі людей і долі талантів — в тому числі і в футболі — складаються дуже по-різному. Але я знаю, що динамівцям за кожну погану гру буде соромно перед собою. Адже грали...
Гратимуть!
Стоїть на стадіоні «Динамо» в Києві пам’ятник розстріляній довоєнній команді. Живуть в місті ветерани, які принесли перші чемпіонські медалі до клубу. Живуть і тренуються хлопці, які замінять завтра сьогоднішніх зірок. Історія футбольної команди, як будь-яка історія, — постійна, але можна штучно вибирати з неї періоди, розглядаючи їх впритул. Так можна розбирати одну з картин художника, одну з книг письменника — пам’ятаючи, природно, про всі картини і книги, але оцінюючи закінчений твір.
«Два сезони» київського «Динамо» — саме така книга. Спортивний журналіст Д. Аркадьєв дослідив механізм успіху команди і написав потрібну, повчальну книгу.
Думаю, що і самим футболістам-динамівцям буде корисно її прочитати, корисно відчути нашу єдність. Без нас, глядачів, існування футбольної команди безглуздо, але і нам потрібна улюблена команда. Так буде завжди з нами взаємне почуття нової відповідальності і завтрашньої радості!
ВІТАЛІЙ КОРОТИЧ,
лауреат республіканської комсомольської
премії імені М. Островського.
х х х х х
А в заключение перейду на русский язык и рекомендую, кто не читал:
До того, как работать над своей публикацией, прочитал. Оставил свой комментарий:
"Эх, Сабо, Сабо..." и - от всей души! - браво, sedoj седой!!! Прочитал с большим интересом, после чего был уже 37-м по счёту в "одобрямсе" и, почувствовал, что надо, как давно сказал один форумчанин, и "отписаться"...
Читая, невольно вспомнил своего старшего друга и наставника Аркадия Романовчича Галинского, Царствия ему небесное. О нём не раз писал. Напомню один из его советов: "Не ищи, в чём критикующий тебя не прав, а ищи, в чём он прав"! Я это к тому, что, с моей точки зрения, памятуя об этой мудрости, советники нынешних руководителей легендарного клуба распечатку этой публикации смело могут рекомендовать для чтения своим шефам...
А ещё подумал, дорогие друзья-форумчане, что историю нашего любимого клуба "ДИНАМО", Киев - по большому счёту! - мы ведь творим вместе. Каждый, естественно, в меру своих сил и возможностей...
Дэви АРКАДЬЕВ,
1 июля 2020,
Филадельфия.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 22
Загрузка комментариев
