Понедельник - день тяжёлый...

ЛЕГЕНДАРНЫЕ

Впрочем, вчера был не легче, когда к вечеру воскресного дня, узнал о том, что ушёл в мир иной:

Один из звёздного состава - 1975-го...

А сегодня горечи не меньше, когда, применяя сослагательное наклонение, пишу, что Олегу Петровичу БАЗИЛЕВИЧУ, Царствия ему небесное, одному из двоих старших тренеров-единомышленников того самого звёздного ДИНАМОвского состава-75, исполнилось бы 82 года.

Вот когда особенно остро ощущаешь стремительный бег времени и его "...пули у виска – мгновения, мгновения, мгновения". В такой же июльский день, три года тому назад, пребывая в Киеве, в своём блоге опубликовал материал:

Нападающий не меняет своего амплуа…

Коль найдёте время и будет желание пойти по указанной ссылке, дорогие друзья-форумчане, увидете, что линками различных публикаций, я в тот день напомнил и о - нашем с вами! – участии в судьбе Олега Петровича, давнего друга, который мужественно боролся с тяжёлым заболеванием - Болезнью Паркинсона. А сегодня, в память о тех, кто из звёздного состава-1975 (тренеров, игроков, медперсонала) ушёл в мир иной, предлагаю одну из глав моей первой книжки Два сезона, которая, как уже об этом писал, готовится к переизданию на украинском языке.

х х х х х

Кращий клуб Європи

На початку серпня стало відомо, що керівництво УЄФА прийняло рішення провести матчі між володарем Кубка чемпіонів мюнхенською «Баварією» і переможцем турніру Кубка кубків київським «Динамо». Після обміну телеграмами клуби встановили терміни двох зустрічей: 9 вересня — гра в Мюнхені, матч-відповідь — 6 жовтня в Києві.

Ідея розіграшу Суперкубка належить журналістам. У 1973 році амстердамська газета «Телеграф» організувала два матчі між володарем Кубка чемпіонів голландським «Аяксом» і володарем Кубка кубків шотландським «Рейнджерсом». «Аякс» двічі обіграв суперників (3:1 і 3:2), але керівництво Європейського союзу футбольних асоціацій і чути не бажало ні про який Суперкубок, оскільки суперечка за нього проходила за участю «Рейнджерса». Справа в тім, що як раз на той час шотландський клуб відбував покарання. За хуліганську поведінку своїх уболівальників, які фактично зірвали фінальний матч на Кубок кубків з динамівцями Москви в Барселоні, «Рейнджерс» було на рік дискваліфіковано в офіційних турнірах УЄФА.

У 1974 році розіграш Суперкубка проходив вже під егідою УЄФА. За звання найсильнішого клубу Європи на цей раз вели суперечку «Аякс» і італійський «Мілан». В Італії голландці програли (0:1), але у себе вдома вони буквально розгромили володарів Кубка кубків — 6:0! За цю перемогу «Аякс» і було нагороджено масивною, майже метрової висоти, чашею до пуду вагою, спорудженої з срібла і золота. Нічого не скажеш. Суперкубок! Його-то і передав президент амстердамського клубу «Аякс» Яаап ван Прааг для переможця фактично третього, а за рахунком УЄФА другого турніру на Суперкубок.

... У день 9 вересня вболівальники марно вивчали радіо- і телепрограми: репортажу з Олімпійського стадіону в Мюнхені, де зустрічалися «Баварія» і «Динамо», там не значилося. І тільки близько опівночі за московським часом, в «Останніх вістях» ми дочекалися короткого повідомлення: «У першому матчі на Суперкубок київське «Динамо» з рахунком 1:0 перемогло мюнхенську «Баварію». На 67-й хвилині гол забив Олег Блохін».

Поразка «Баварії» в рідних стінах для футбольної Європи стала сенсацією номер один. Тут доречно нагадати послужний список західнонімецького суперклубу. З десяти сезонів, проведених в бундеслізі, команда чотири рази ставала чемпіоном країни, двічі — другим призером, одного разу — третім, тричі вигравала Кубок ФРН. У сезоні 1966-1967 рр. баварці завоювали Кубок кубків, а срібна чаша Кубка європейських чемпіонів зберігалася в призовий шафі «Баварії» два сезони поспіль! Додамо до цього, що в складі клубу грали футболісти, які після драматичного фіналу 10-го чемпіонату світу на Олімпійському стадіоні в Мюнхені підняли над головою золотий Кубок ФІФА, і півтора мільярда телеглядачів в різних куточках планети стали свідками їхнього тріумфу.

А що в активі «Динамо»? Золоті медалі чемпіонів країни і Кубок СРСР. Ну і що? Ви ж пам’ятаєте, як радянський футбол в останні роки котирувався на континенті: «Франс футбол» в своїй табелі про ранги відвів нашої збірної лише 24-е місце в Європі. «Дозвольте, — помітить читач, — але до цього часу динамівці володіли Кубком кубків!» Вірно. Але одна ластівка весни не робить. У спорті для завоювання солідного авторитету переможцям належить утверджувати себе. Редактор західнонімецького «Кіккера» Хайман сказав напередодні другого матчу на Суперкубок:

— Для нас перемога «Динамо» в Мюнхені була як грім в ясний день. Ну хто міг подумати, що радянський клуб так вистрілить? Адже ваш футбол в останні роки прямо зачах, і раптом — таке «Динамо»! У вересні я відпочивав і не бачив першого матчу, але складач моєї друкарні говорив, що це найкраща радянська команда з усіх, що побували в ФРН, а гол, забитий Блохіним, найкрасивіший гол з тих, які він бачив за свій сорокарічний стаж футбольного вболівальника...

Легко зрозуміти, з яким настроєм прилетіли баварці до Києва на матч-відповідь і що означала для них ця зустріч на Центральному стадіоні столиці України в понеділок, 6 жовтня. Зліт або падіння. На карту було поставлено високий престиж клубу. Чи треба говорити, як ретельно готувалися володарі Кубка чемпіонів до другого поєдинку з динамівцями? Ось, наприклад, текст телеграми, надісланої президентом клубу «Баварія» Найдеком до київської ради «Динамо» за чотири дні до матчу:

«Прибуваємо у неділю, 5 жовтня, 18.10 — час посадки в Києві. Просимо організувати тренування о 19.00, вечеря — о 20.30: борщ, біфштекс, салат зі свіжих овочів, помідорів, смажену картоплю і свіжі фрукти...»

Радянські журналісти зустрічали «Баварію» в аеропорту Бориспіль за добу до початку матчу. О 18.10 точно за розкладом лайнер Аерофлоту підрулив до будівлі вокзалу, до його сріблястого боку повільно підкотив трап, і західнонімецькі футболісти в темно-синіх клубних піджаках, злегка щулячись від холоду, спустилися із захмарних висот на землю, де їм належало провести дуже важкий матч, може бути, найважчий за всю 76-річну історію «Байерн Мюнхен Фусбаль клубу», або, як його у нас називали, клубу «Баварія».

Футболісти з ФРН не виглядали стурбованими. Вони посміхалися і охоче давали інтерв’ю. І навіть шумно раділи, коли побачили серед зустрічаючих Льва Яшина. І все ж журналістам здалося, що крім багажу, який зазвичай возять в літаках футбольні команди, баварці привезли з собою і важкий вантаж невдач, які переслідували команду протягом останнього часу.

... Але до матчу ще був час. І футболісти посміхалися. Давали інтерв’ю, позували фото- і кінооператорам. І тільки Франц Беккенбауер, відповідаючи на одне із запитань, раптом на секунду зігнав посмішку з лиця:

— Та що там говорити! Думаю, наше завдання — не програти тут, в Києві, з великим рахунком, «Динамо» — хороша команда.

Тренер «Баварії» Д. Крамер відповідав на питання по-діловому чітко:

— Так, завдання у нас важке. Але без надії не варто сідати в літак. Шкодую тільки, що з нами немає Мюллера, Хенесса і Андерсена. Вони поправляються після операцій. Склад на гру? Ніколи не роблю з цього секрету: Майер, Хорсман, Дюрнбергер, Шварценбек, Беккенбауер, Рот, Вундер, Шустер, Вайс, Румменіге, Каппельман.

Воротар «Баварії» і збірної ФРН Зепп Майєр, звичайно ж, першим уклав в свої обійми Льва Яшина. У них своя, особлива розмова.

— Скажіть, — запитує Майер, — скільки вам було років, коли ви стояли в воротах збірної ФІФА?

— Сорок.

— Чуєш, Зеппе, — кричить йому Крамер, — ти можеш грати ще цілих дев’ять років!

— А як вам подобається Олег Блохін? — запитують у Майера.

— Краще б він грав в нашій команді...

Вивантажують багаж «Баварії». Величезні ковані скрині з бутсами, футболками, м’ячами, аварійним запасом продуктів... Серед них метрова картонна коробка з написом «Не кантувати»

— Між іншим, в цій коробці Суперкубок, — каже Крамер. — Поки, як бачите, він у нас. Що буде завтра, не знаю...

— Суперкубок? — зрушує брови президент УЄФА Артеміо Франкі, який прилетів трохи пізніше рейсом з Відня. — Якщо говорити офіційно, то його немає. Але я не заперечую, якщо приз, подарований приватними особами, буде вручено переможцям. Я ж вручу їм медалі УЄФА. Втім, не виключена можливість, що доведеться обмежитися просто рукостисканнями. Валіза з медалями застрягла десь у Відні при пересадці.

Прямо з аеродрому, навіть не заглянувши в надані їм апартаменти, футболісти «Баварії» вирушили до Центрального стадіону. І були приємно здивовані, побачивши на трибунах тисячі уболівальників. Багато з них, так і не зумівши дістати квитка, вирішили подивитися хоча б тренування баварців.

... У динамівців теж панувала ділова обстановка. Тренери залишилися вірні своїм принципам: у всьому слідувати суворій, заздалегідь продуманій програмi. У п’ятницю, за три дні до матчу, футболісти «Динамо» поїхали на свою базу в Кончу-Заспу і... зітхнули нарешті з полегшенням: тепер-то їм не доведеться займатися проблемою діставання квитків для друзів і знайомих. Телефон на базі тренери відключили.

— Хочете зняти зайву напругу? — запитали Базилевича.

— Ні, — відповів він. — Ми зовсім не намагаємося її знімати. Психологічний фон команди повинен відповідати рівню майбутнього матчу. Напруга нехай буде. А ось зайвого ажіотажу хлопці відчувати не повинні.

Інтерес до поєдинку дійсно перевершив всі очікування. Уже за три тижні до матчу згідно з офіційними заявками цифра бажаючих потрапити на стадіон досягла півмільйона. За день до матчу в Київ приїхали кілька тисяч уболівальників з ФРН. А у команди динамівців були свої турботи.

— Нас в основному турбує проблема складу — говорив Лобановський. — Тривожить стан Колотова, який отримав травму в матчі з ЦСКА. У грі на Кубок чемпіонів з грецьким «Олімпіакосом» були травмовані Матвієнко і Онищенко... Але нічого, в Мюнхені положення було ще гірше. Одним словом, десять польових гравців наберемо...

У холі динамівської бази, на другому поверсі, поруч зі стінгазетою, за два дні до поєдинку з баварцями з’явився «Бойовий листок», випущений комсомольською організацією команди. Зрозуміло, він був присвячений матчу за Суперкубок...

Готувалися до гри і судді. Турецький арбітр Бабачан разом зі своїми помічниками зіграли напередодні мікроматч з командою адміністрації Центрального стадіону. Арбітри раділи перемозі з рахунком 11:3.

Настав день поєдинку. Хто переможе в головному матчі європейського сезону? Це питання незримо витало над вулицями міста, коли потік автобусів, тролейбусів, автомобілів і могутній вал пішоходів насувалися на Центральний стадіон столиці України.

І ось нарешті настала довгоочікувана мить. На поле вибігли команди: кияни — в білих футболках, баварці — в червоних. Гра почалася! Динамівці почали її в такому складі: Рудаков, Коньков, Зуєв, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян, Онищенко, Буряк, Веремєєв, Блохін.

Здавалося, спочатку команди обрали однакову тактику: головна увага — захист воріт, контрвипади малими силами в розрахунку на успіх швидких і пробивних форвардів. Особливо щільно гості опікали Блохіна і Онищенка, прагнучи позбавити їх свободи маневру. І якщо виникали критичні ситуації, захисники баварців діяли не завжди винахідливо, часом навіть збивали наших форвардів з ніг. Втім, Блохін, здається, не знав страху. Отримавши м’яча, він упевнено йшов уперед, залишаючи за спиною одного захисника, іншого — будь то знаменитий Шварценбек, який персонально опікав Блохіна, або легендарний Беккенбауер. З середини першого тайму перевага киян стала очевидною.

Нарешті хвилин за п’ять до перерви Блохін отримав довгу передачу з глибини оборони, ривком пішов від Шварценбека і послав м’яча у сітку повз голкіпера Майера, який промайнув назустріч. 1:0!

Тут же відбувся удар Онищенка в правий нижній кут, і Майер насилу відбив м’яча на кутовий.

На 53-й хвилині Блохін рветься до воріт поодинці, хоча перед ним щит з п’яти захисників. Їм вдається зупинити нашого форварда, тільки... збивши його з ніг. Баварці вибудовують «стінку» в штрафному майданчику, але вона виявляється дірявою — Блохін зі штрафного удару забив другого м’яча.

Ворота Майера атакує Володимир Трошкін ...

Зрозумівши, що справи кепські, баварці провели кілька атак, але всі вони розбилися об стійкий захист киян... Фінальний свисток фіксує перемогу динамівців — 2:0! «Мо-лод-ці!» скандує стадіон.

Кореспондент Боннської газети «Експрес» прямо з ложі преси диктує до своєї редакції кінцівку звіту: «Часом складалося враження, що кияни грають з баварцями в кішки-мишки. Героєм дня був Олег Блохін. Суперзірка!»

... Матч завершено. Але потужні прожектори все ще ллють своє світло на поле. Навколо стадіону порожньо: 100 тисяч глядачів залишаються на своїх місцях. Футболісти київського «Динамо» і мюнхенської «Баварії» шикуються на біговій доріжці стадіону. Баварцям холодно, вони переминаються з ноги на ногу, раз по раз поглядаючи на темний тунель стадіону: скоріше б піти до роздягальні. Київські футболісти збуджені, вони крутяться дзигою і піднімають вгору руки, відповідаючи на вітальний гул стадіону, який несеться з чотирьох сторін. Нарешті настає довгождана урочиста мить: вручення Суперкубку. Але тут виявляється, що президент УЄФА синьйор Франкі фізично не в змозі передати з рук в руки цю пудову чашу з золота і срібла, яка всі 90 хвилин стояла на столику, вкритому оксамитової скатертиною.

Коротке замішання — і синьйор Франкі знаходить вихід з положення: він жестом кличе футболістів до столу. Фоменко і Коньков беруть приз за ручки, відчувши пристойну тяжкість. Все-таки Суперкубок! А медалі УЄФА в цей день не було вручено, оскільки валіза синьйора Франкі десь застрягла по маршруту Рим — Відень — Київ.

Баварці тікають до роздягальні, а кияни роблять коло пошани. Але ось почесне коло здійснене. Гравці з Кубком йдуть до роздягальні. Вболівальники знехотя покидають стадіон.

Суперкубок наш! Зліва направо: Валерій Лобановський, Олег Базилевич, Олександр Петрашевський, Михайло Фоменко, Володимир Веремєєв ...

Нарешті футболісти в роздягальні. Вони плюхаються в низькі крісла, стягують футболки і витирають ними піт з облич. Їм важко говорити: збито дихання. Обмінюються між собою короткими репліками, сенс яких зводиться до одного: «Порядок!»

Може бути, це не найкращий час для інтерв’ю. Але журналісти ризикують тому, що просто цікаво, якими будуть перші слова динамівців після гри, яку репортери охрестили суперматчем? Який епізод з 90 хвилин гри футболісти згадають в першу чергу?

Євген Рудаков: «Коли несли Кубок. Що було до цього? Вибачте, не пам’ятаю».

Анатолій Коньков: «Перший гол. Радість хлопців».

Валерій Зуєв: «Початок гри. Було страшнувато, потім втягнувся».

Михайло Фоменко: «Коли Женя випустив м’яча, а я його підстрахував. Бив, здається, Рот».

Стефан Решко: «Коли забили другий гол. Стало легко».

Володимир Трошкін: «У першому таймі чисто проходив справа, а мене рукою зупинили. Прикро».

Володимир Мунтян: «Коректність матчу. З такою командою приємно грати».

Володимир Онищенко: «Прикро, що гол не забив на самому початку. Олег відмінно прострілив, а я не замкнув передачу».

Леонід Буряк: «Після першого гола я зрозумів, що ми виграємо. Приємно, що наші хлопці обіграють таких асів, як Беккенбауер, Шварценбек».

Володимир Веремєєв: «Обличчя хлопців після матчу».

Олег Блохін. За нього все сказали два м’ячі, забиті ним під час гри в ворота Зеппа Майера. Сам він після гри в роздягальні не міг говорити. Це не газетний штамп, це факт. Олег дуже втомився.

Віктор Колотов (нагадаємо, через травму він був серед глядачів): «Для мене це найважчий матч. Які епізоди запам’яталися? Всі вони запам’яталися тим, що в кожному з них наші хлопці були сильнішими за футболістів «Баварії».

... У залі, де проходила прес-конференція, як і на стадіоні, теж світили прожектори, але тільки трохи менше, для кінохроніки. Їхні промені були спрямовані на тренерів київського «Динамо» Валерія Лобановського і Олега Базилевича, тренера «Баварії» Д. Крамера і президента УЄФА А. Франкі. Наставники «Динамо» трималися спокійно. А ось тренер гостей був жвавий і, здавалося, задоволений, що все нарешті скінчилося. Першим взяв мікрофон Дітмар Крамер (на фото праворуч):

— Я вітаю наших суперників. Київське «Динамо» сьогодні довело, що це найкраща команда Європи.

Хтось із журналістів запитав:

— Чи не вплинула на результат матчу та обставина, що ви виступали без трьох основних гравців?

— Не люблю після поразки шукати виправдань. Звичайно, Мюллер — це Мюллер, але зараз «Динамо» просто сильніше за нас.

— Хто в «Динамо» вам сподобався найбільше?

— Блохін.

— Сподобався за голи?

— Ні. Якби він пішов з поля, не забивши м’яча, я б все одно назвав його найкращим.

— А що ви скажете про захист «Динамо»?

— Досить того, що він надійний.

— Цим ви хочете підкреслити колективізм гравців «Динамо»?

— Ця якість відрізняла багато радянських команд з тих, що я бачив. Але про київське «Динамо» повинен сказати, що це надзвичайний колектив. Він об’єднує гравців з високою індивідуальною майстерністю.

— Чому Блохіним знову опікувався Шварценбек, який і в першому матчі поступався йому в швидкості, програвав єдиноборства?

— Тому, що в моїй команді немає захисника краще за Шварценбека. Його мав страхувати Беккенбауер, але і той не встигав за Блохіним.

— Що ви скажете про умови, в яких проходив матч?

— Відмінне поле, бездоганне суддівство. А головне — глядачі. Перед таким об’єктивним, доброзичливим глядачем приємно грати.

Мікрофон Валерію Лобановському:

— «Баварія» — грізний суперник, і, незважаючи на поразку, команда залишається однією з кращих в Європі. Ми згодні з Крамером в тому, що київський матч був цікавіше за мюнхенський. Користуючись тим, що тут присутній президент УЄФА синьйор Франкі, ми пропонуємо узаконити матчі на Суперкубок. Такі ігри — вершина футболу.

Олег Базилевич:

— Матч був гармонійний з організації гри. Мені важко оцінювати дії наших гравців, а ось баварці протягом двох таймів демонстрували високу мобільність, взаєморозуміння. Нам приємно, що тренер «Баварії» дуже високо оцінив гру Блохіна, хоча, мені здається, що він тут трохи упереджений. Який би не був талановитий футболіст, він все ж мало чого доб’ється, якщо не буде добре грати вся команда.

— Чи вплинула на гру киян відсутність Колотова і Матвієнка?

Лобановський:

— Відсутність одного-двох гравців не може вплинути на команду. Але ми шкодуємо, що Колотова і Матвієнка не було сьогодні на полі.

— Чи є у вас претензії до гравців?

Лобановський:

— Вони завжди є — і в разі перемоги, і в разі поразки. Сьогодні претензій дуже мало.

Слово президенту УЄФА Артеміо Франкі:

— Я щасливий від імені 36 національних футбольних федерацій, що входять до складу УЄФА, вітати переможців матчу на Суперкубок. Сьогоднішній матч — найкраща реклама футболу. Перемога дісталася дійсно найсильнішій команді, і Кубок вручений їй по праву. Що стосується офіційного визнання турніру... Воно приходить після того, як турнір завоює популярність. А сьогоднішній матч свідчить: розіграш Суперкубку викликав величезний інтерес у глядачів.

... Пізно увечері 6 жовтня 1975 року із стадіону я повертався маршрутним автобусом. Їхали з московським журналістом Михайлом Блатіним (ми разом передавали репортажі про матч до «Комсомольської правди»). Вболівальники все ще продовжували обговорювати епізоди поєдинку, що закінчився. На одному з крісел сиділо троє хлопчаків з футбольними програмами в руках. Ми помітили, що на програмах стояли автографи футболістів київського «Динамо» — Володимира Веремєєва, Олега Блохіна, Євгена Рудакова... І зрозуміли, що перемога київського «Динамо» над знаменитою «Баварією» важлива не тільки для сьогодення команди, всього радянського футболу. Вона знайде своє продовження і в майбутньому.

Девi Аркадьєв,

6 липня 2020,

Філадельфія.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости