Бажані плюси і... можливі мінуси

А ситуація така, що хотілося б запитати прихильників добре відомої всім команди та і себе самого теж:

– Любі друзі, а чи не занадто нудно нам живеться?!

І майже відразу, не чекаючи відгуку, відповісти – ні, не занадто нудно...

Бо і сама команда не раз нас тішила перепадами у грі, та і динамівський менеджмент, як виявляється, може відчебучити таке, що у всіх відразу ж – і очі на лоба!

Отож Мірча Луческу... Фігура суперечлива. Як мінімум. Особистість, дуже немаленький моральний релятивізм якої тяжко сприй мається усе ж як багатьма прихильниками «Динамо», так і автором цих рядків.

Ну, хто ж чекав, що невідомий раніше «Колос» так несподівано і так буйно заколоситься! Що тренерський талант Руслана Костишина виявиться, як це не дивно, сумірним тренерському таланту Олексія Михайличенка і тоді... ніби колись тунгуський метеорит, новина... бо динамівський менеджмент згадав про ще одного... ніби і зовсім призабутого таланта...

Отож Мірча Луческу – на чолі «Динамо»! Фантастика. Станіслав Кендзьора... Ні, вибачайте – Станіслав Лем.

Отож – маємо те, що маємо... Дожилися. А що ж ми маємо?!

Але чого нам лякатися?! Нас ні Луческою, ні Паоло з Франческою не залякаєш.

Ну, коли трохи заспокоїтись... Випити водички... навіть тої, що без газу, то... висловлю суб’єктивне судження – за тренерським своїм обдаруванням Луческу переважає обох своїх послідовників у «Шахтарі» – і Фонсеку, і Каштру. Але чи виявить себе це у переважанні гри його нової команди. Хтозна. Бо і вік, бо і від сучасних тенденцій у футболі так легко відстати.

«Динамо» від оцих самих тенденцій таки відстало. Чи удасться оці кляті тенденції (за допомогою Луческу!) наздогнати? Ну, будемо надіятися.

Дехто з експертів і, бува, цілком заслужено оцінював стан справ у такій площині. Мовляв, у «Динамо» – і те не так, і це не так, і все не так! Тільки оголосили про призначення Луческу, як уже з’явилися списки. Пророкують, блін – а кому з теперішнього складу найшвидше покажуть на двері.

Але ж ми маємо – по суті зіграну команду. Як би не критикували Хацкевича і Михайличенка з соратникми, а щось же вони робили. Отож гру команди треба підсилювати і удосконалювати, а не руйнувати. Шліфувати насамперед! Якщо новий наставник «Динамо» уникне «бразиломанії» і піде таким шляхом, то, може, щось і вийде.

Коли повернутися до гри команди – «Динамо» у чемпіонаті частенько потерпало від пресингу не скільки «Шахтаря», скільки інших українських команд. Луческу у свій час показав, що знає, як протистояти пресингу. І проблем у цьому розумінні може поменшати.

Гра «Динамо» потребує простору для швидкості і стрімкого маневру. А отже уміння створювати «вільні зони», що сповна себе виявляло при Лобановському і у великій мірі було відсутнє коли біля керма керма команди перебували вже його учні. Внаслідок цього гра «Динамо» була надто контактна. Вийде на на поле здібний новачок, зіграє матч... і потім лікується мало не півроку. Луческу знає, як створювати «вільні зони», і це може бути на користь «Динамо».

Важливими показниками рівня гри команди є ефективність дій на флангах і уміння використовувати дальні передачі. Луческу у цьому розумінні теж міг би допомогти.

Колись говорили з одним з поетів (поетом-авангардистом, до речі!) – про поезію... І мій співрозмовник висловився так – думки кожної людини ніби... пряма лінія. У мене – одна пряма лінія, у вас – інша. Але десь вони можуть... і перетнутися!

Отож і не хотілося б остаточно втрачати надію, що бачення футболу нового наставника «Динамо» і гра команди зможуть усе ж ефективно і переможно перетнутися.