Памяти Друга посвящаю.

Боже мій! Вже рік пройшов...
Нехай з Богом спочиває.

Шановний Buba !

Прочитав Ваш блог, і на душі стало сумно. Бо через матчі Збірної України, ми усі забули про нашого доброго Друга, Олега Марковича.

Я, напевно єдиний, хто знав пана Олега Марковича особисто. Бо приїжджав до нього до Вінниці у гості, коли вже почалася російсько-українська війна - у вересні 2014-го року. А також потім ще 4 роки поспіль бував у нього в гостях. То були найкращі моменти у моєму житті. Він був набагато старшим за мене, але він був мені справжнім Другом.

Активно ми з паном Олегом почали переписуватись саме під час початку військової агресії мордору у Криму та на Сході України. Я ще тоді погано знав пана Олега, як людину. Але у серпні 2014-го року, ми вперше зіздвонились, і розмовлялии 1,5 години, обговорюючи тему війни та майбутніх матчів Збірної України.

У вересні Збірна України повинна була зіграти 3-го числа товарняк з Молдовою та 9-го вересня офіційний матч відбору на ЧЄ-2016 зі Словаччиною. І ось 4-го вересня 2014 року, після матчу з Молдовою, ми зідзвонюємося з паном Олегом, і швиденько "лечу" до нього до Вінниці. 4 години і я вже у Вінниці на залізничному вокзалі :) За кілька хвилин під'їжджає машина і з неї виходить добрий дядько з бородою :) Звісно це був Олег Маркович :) Поки їхали до ресторану, пан Олег постійно розпитував про війну у моєму рідному Луганську. А коли вже приїхали до ресторану, то Олег Маркович познайомив мене з приємними дядьками ;) Потім ми ще довго обговорювали війну та наші шанси зі Словаччиною.

Я був усього майже 4 дні у гостях у шановного пана Олега, але ті дні мені і зараз приємно згадувати. З Олегом Марковичем ми могли говорити на будь-які теми, бо він був дуже обізнанною людиною. А скільки годин ми вели розмову про футбол, я вже і не пригадаю.

Важко тоді було прощатися з паном Олегом, але час було їхати на наступний матч Збірної України до Києва.

І потім, я заїзждав до нього у гості і у 2015-му році, і двічі у 2016-му, і у 2017-му. А останнього разу, ми бачились з паном Олегом 13 листопада 2018 року, де були його друзі. І ми усі разом відмічали моє День народження, який був кількома днями раніше. І якраз у той день, пан Олег зателефонував відомій людині, як пан Василь Васильйович, а пізніше і Анатолію з Охтирки, відомому на цьому сайті, як Toha111. І Олег Маркович, віртуально з паном Василем Васильйовичем, трохи випили горілки ;) Весело тоді було. Та і сиділи ми тоді не одну годину. Якже не вистачає мені тих посиденьок з паном Олегом...

І вже рік його немає з нами, а я досі не можу забути веселі жарти та приколи від Олега Марковича...

До сліз прикро, що його немає з нами... Але ми усі запам'ятали пана Олега, як добру, позитивну, веселу та добропорядну людину, який завжди міг і підтримати і по пиці надавати, якщо заслужив :)
А ще Олег Маркович - справжній Патріот України з Великої літери. Україна було у нього у серці та душі. Я знаю, про що говорю.

І дуже, від усього серця, хочу подякувати шановному Buba Timoshenko за ці спогади.

Спи спокійно, мій Друже...

Очень грустно на душе (

Наши с Олегом мысли чаще совпадали, но иногда и кардинально разнились. Однако дискуссии с Олегом были приятным мгновением.

Сайту не хватает его грамотных материалов, остроумных комментариев, железных принципов!...

Воспоминания об Олеге (ste60 Сергей Мороз) навсегда останутся в моей памяти!

Царствие небесное...

Вечная память!

Интереснейший был человек Олег Маркович, всем спасибо, кто помнит

Царствие небесное,светлая,вечная и добрая память...

Любил комедию Старицкого "За двумя зайцами". Цитировал по памяти высказывания героев, вплетая эти шедевры в футбольные темы.
Олега, с его тонким юмором, дружеской поддержкой и искренним болением за Динамо не хватает среди нас - многомиллионной киеводинамовской аудитории болельщиков. Помним.

Мда, время летит...

Всегда с интересом читал и прислушивался к его мнению. Удивительно грамотный и эрудированный был человек. Его очень не хватает на сайте. Светлая память !

Да уж, было бы сейчас очень интересно узнать его мнение о назначении Луческу тренером Динамо да и не только... это был человек с которым всегда было о чем пообщаться и в личке и в блогах на разные темы... покойтесь с миром Олег Маркович!

У меня на рабочем столе отдельным файлом последний блог Олега, в знак памяти.

Олег стал моим другом именно здесь, сначала мы переписывались. а потом начали общаться по СКАЙПу привлекая и Седого. А с прошлого сентября все это прервалось и до сих пор полное ощущение что ste60 сильно не хватает. И часто, наблюдая события в футболе и не только в нем, я задаю себе вопрос: А, что бы Олег сказал ? Но, увы...можно только фантазировать. Очень жаль. Покойся с миром Олег!

Слава Богу и этому сайту за то, что у меня был друг - Олег Мельский, добрый, честный и порядочный человек.

Покойтесь с миром, дорогой Олег Маркович, Вас - уверен, не только на этом сайте! - помнят и чтут.

И это, друзья-форумчане, поверьте, не только принятое в эпистолярном жанре США обращение к коллеге по сайту, с которым переписка (в личку) началась с его поздравления вашего покорного слуги с днём рождения. Я ответил: "Спасибо от всей души, всё - только взаимно...". И тут же в ответ: "Шоб Ви були живі та здорові!". Повторив свои пожелания о том, что всё - только взаимно, получил от О.М.Мельского сообщение:

"Так случилось, что у меня сегодня (... ... 1952) тоже день рождения...". И ещё в мой адрес несколько лестных слов, которые, как правило, пропустил мимо ушей. Как же в этом случае не ответить?! Я написал:

"Всё, что Вам уже пожелали и ещё будут желать, Бог даст, пусть сбывается...
Сегодня ещё день рождения у Олега Ляшко..."

Ответ не заставил себя долго ждать: " Господи, Дэви, не поминайте к ночи! Тьфу! Тьфу! Тьфу!"

"Не буду, - написал я, - Но... это наши украинские реалии: где взять других?!"

"Страшно другое, за него проголосовало 1,3 миллиона ...", - ответил О.М.Мельский

И было это в конце 2014-го года. А сегодня, с горьким чувством кое-что перечитав из этой личной переписки, невольно подумал о том, что многое, пожалуй, можно было бы и опубликовать. На мой взгляд, для пользы сайта, благодаря которому мы заочно и познакомились. Как мастер-класс от Человека, по всему чувствовалось, принципиального и честного, искренне преданного "Динамо" и Украине...

Цікаво було б дізнатися, а якою була ця людина у житті. Людина, що ми її знали тільки за публікаціями.

Посмотрите мой блог годичной давности, там немного полнее о покойном.

https://dynamo.kiev.ua/blog/330082-ne-stalo-blizkogo-druga