Виявляючи гостинність

Отож... вибрики коронавірусного футболу! І на поле виходить воротар, у якого щодо цього були... нібито нульові шанси. Та й у інших – не коронавірусних умовах! – чи можна було б уявити собі, щоб хтось, маючи право грати на власному полі, «просився» б грати... на полі суперника. Бо на власному стадіоні і болільник свій.

Болільник, що потужним виявом почуттів ніби підказував би арбітру – дядьку, судіть... ось так, а не ось так! Болільник, що морально тиснув би на суперника і відповідно підбадьорював свою команду.

Отож у матчу було аж... два господарі поля. «Дніпро-1» як господар формальний, а «Динамо» – як господар фактичний. І кожен з вищезгаданих господарів намагався виявити... ну, в міру сил... свою щиру гостинність.

У кожного гравця, коли він чогось вартий у футболі – є якась своя родзинка. А що вже говорити – про цілу команду!

Що таке «Дніпро-1» – це міна... Міна уповільненої дії... Ми не надто високої думки про аутсайдерів чи і середнячків українського чемпіонату. Але додай до такого колективу вдумливого тренера і кількох, може, й невідомих, але цікавих легіонерів і... подібна футбольна банда може дати бій – і грандам високоповажним! Крім того, «Дніпро-1» представляє місто, у якому колись грав (а, може, колись і буде грати?!) український клуб європейського рівня. Та і команда представляє досить помітне місто, а це теж важливий фактор. Бо і керує командою нині тренер з Хорватії, дядько заводний і нібито мислячий. А до речі, який футбол у останній час був більш потужно представлений на європейській та і світовій арені – хорватський чи румунський?! Може, хтось нагадає, а то якось... відразу не згадується.

Перші двадцять хвилин матчу пройшли, як зазначив його коментатор, без гострих моментів. Але це не означає, що гра була нецікавою.

Скажімо, «Динамо», при Хацкевичу і Михайличенку намагалося, одержавши м’яч, мерщій атакувати. І що ж... в результаті пресингу м’яч після чотирьох-п’яти передач втрачався.

Кажуть, що рівень актора у великій мірі визначається умінням... тримати паузу. Можливо, щось подібне можна було б сказати і про команду. «Динамо» то не поспішало іти в атаку. То раптом загострювало гру. При цьому кияни намагалися максимально маскувати, уміло приховувати напрямок майбутньої атаки.

І взагалі з ким зручніше грати – з «Дніпром-1»... чи з «Барселоною»... Бо з «Барселоною» можна грати і внічию, а «Дніпро-1» – треба... таки перемагати.

І тут блискуче зіграв Назаренко, з більярдною точністю підкрутивши м’яч у дальній кут. Що і дало привід коментатору абсолютно справедливо зазначити, що подібні голи прикрашають... (ні, не матч!) весь чемпіонат.

Наступний гол, забитий «Дніпром-1» теж прикрасив чемпіонат. Хоч і не приніс особливої радості дніпрянам. Бо Адамюк забив його просто чудовим ударом, але ж... у власні ворота. Мабуть, гравець відчув, що фактичні господарі поля можуть гол самі і не забити. Треба допомогти.

Але кияни старалися. Коментатор, коли згадав Циганкова, відзначив, що той, так би мовити, частенько працює спиною до чужих воріт. Це можна було б зрозуміти і так, що Віктор активно прикриває м’яч корпусом. І орієнтований більше на те, щоб зробити націлену передачу на когось з партнерів. І такі передачі були. Зокрема передача на кут воротарського майданчика, спрямована на Суперягу... ой, даруйте, помилочка... на Супрягу. Гол не було забито, але момент виник і справді ж гострий.

А потім вже і сам Циганков забив переможний гол, перебуваючи у карній зоні. І забив у не менш вишуканому стилі, аніж Назаренко.

Слід відзначити і вдалий тренерський хід Луческу, коли у другому таймі вийшов на поле Родрігес і це стало досить переконливим ігровим аргументом з боку киян.

Отож вольова перемога...

Бо господарі (і формальні, і фактичні!) виявили свою гостинність сповна. «Дніпро-1» показавши вельми пристойний рівень гри, а «Динамо» – упевнено перемігши у дуже нелегкому поєдинку.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости