Футбол - одвічна теорема!

Отож… готуймо переконливі аргументи. Для чого?! Життя – одвічна теорема! І її треба… ну, може, не щодня… але ж доводити. Та і про футбол можна сказати те саме. Так, улюблена команда – стійка у обороні. Потужна у півзахисті. Стрімка у атаці.

Але ж це треба доводити. І граючи з суперниками, рівними собі, і у грі з суперниками… ну, ніби слабшими.

Життя змушує співставляти – і аргументи, і факти. І приходити до певних висновків. Згадалося, як колись… Володимир Безсонов одержує передачу на своїй половині поля… А Безсонов грав тоді… ну, ніби захисником… але ж був потужним атакувальником. Отож Володимир несподівано… не робить передачу, а обводить… одного-двох-трьох суперників. І атака стрімко розгортається, і гра миттєво загострюється.

Сам я болільник більше телевізійний, але на кілька матчів «Динамо» у ті часи таки удалося потрапити.

Отож завершується перерва між таймами. І команди виходять на поле. І від одного з київських болільників чуєш щодо Безсонова дуже емоційне і недвозначне:

– Ну, Бес… веди своих орлов!

А потім через кілька – чи тижнів, чи місяців – читаєш… Травма у Безсонова. І це, уже нині, крізь літа, сприймається чи не як найяскравіший вияв футбольного визнання – мовляв, ось вам, дядьку... за надто активну манеру гри!

А нині тільки збереться гравець... одного-двох-трьох суперників обвести, а йому вже – по ногах! Тобто... виявляй майстерність у міру. І що цікаво – у цій «критиці по ногах» активно беруть участь не тільки гравці команд – середнячків і аутсайдерів... Але ж і гранди – задніх не пасуть! І свої гравці, українці, здається, аж ніяк не розучилися по ногах бити, та і легіонери щодо цього ніби не відстають суттєво.

Щоправда – футбол змінився… Більше пресингу, а отже – і більше контакту, більше єдиноборств…

Ото ж і треба – підтягувати уміння! Щодо оборонних дій. Тим більше, що є кому підказати щодо цього. Ну, все – як у совкові часи: партія вказала, а комсомол робить. Ну, якщо робить…

На футбольну тему

А футбол… так, серце крає.

І це гостро… ніби крик.

Бо там жінка не прощає,

Де прощає чоловік.

А футбол – це ж радість наша!

Цвіт натхнення… вир подій.

Жіночка… арбітр… підкаже –

По ногах когось… не бий!

То ж зітхають футболісти,

Коли думи про своє –

А життя таке барвисте,

Бо… й червоні картки є!

Отож Господи, спаси…

Від жіночої краси!

Бо там, де арбітр-чоловік, так би мовити, розвісить вуха – ну, чого ж ви хочете… футбол… ну, це ж контактний вид спорту… Жінка не стримається – і сипоне! І солі, і перцю… І в міру, і навіть перебираючи міру.

Бо жінки – натури вразливіші… Бо їм і сильніше хочеться, щоб футбол таки був… ну, не менш жорстким… але ж менш жорстокішим!

А, може, не слід акцентувати увагу на порушеннях… Точніше на невмінні, що у порушення переростає… А, може, варто сказати про інше – є і у нас гравці, яким удається і технічно, і уміло відібрати м’яч у суперника. Ось вони – подивіться на них! А кому треба, хай у них і повчаться.

А якщо такі приклади для наслідування не відразу удається розгледіти у теперішньому футболі, то… згадаймо історію. А вона ж у «Динамо» – ого яка багата! Тим більше, що і шукати у ній суттєвий матеріал на потрібну тему довго не доведеться.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости