Дивишся футбольний матч і думаєш – як же не щастить театральним режисерам! Бо футбольний тренер може вийти на поле і сказати своє відверте «фе-е-е...» арбітру, який трохи розгубившись... десь там щось... накосячив. А театральний режисер під час прем’єри на сцену не вийде... ну, наприклад, щоб мовити своєму акторському складу:
– Хлопці і дівчата!
Та ви ж на генеральній репетиції так чудово грали... А зараз що ж ви оце виробляєте?!Чи, скажімо, звернутися до вдячних глядачів з відвертим запитанням:
– А у попередньому епізоді актори он як чудово зіграли! А бурхливих оплесків чомусь не чути...
Бо і у театрі, і у футболі – емоції... Але ж і виявляють їх з різних приводів та і зовсім по-різному!
Бо і у футболі інколи... теж дуже немало театру! І такого театру, що і театральні критики не розберуться... А де вже там розібратися бідолашним футбольним коментаторам! Чи, скажімо, арбітрам...
А головне, що і Монзуль у суддівській спільноті, що обслуговувала матч «Динамо» – «Колос», ніби і не було, а щодо суддівства скільки усього – і нашумувало, і накипіло!
Так, пенальті – це пенальті... Але ж його – ще спробуй забити!
А забивати пенальті, коли рахунок 0:0 чи навіть 0:1, справа і нелегка, і відповідальна. Селезньов «натякнув» Бущану, що битиме у лівий від себе кут, а Бущан і повірив. А Селезньов – чувачок підступний... ба-бах! Ударив у кут зовсім інший.
Циганкову ж у свою чергу дезинформувати воротаря «Колоса» не вдалося, але Віктор виявив принциповість і ударив саме у той кут, куди і кинувся голкіпер. Ударив рішуче. Влучно ударив. І теж забив.
Пенальті у ворота «Динамо» виник внаслідок порушення з боку Миколенка щодо того ж Селезньова. Було воно чи не було?! Ну, це до театральних критиків... Але, мабуть, кожен погодиться, що коли Селезньов... такий високий і худорлявий... падав, то це було вражаюче видовище. Ніби справжній ніагарський водоспад! Та й полежав форвард на зеленьому... але ж холодному... навіть дуже холодному газоні достатньо довго і переконливо. В усякому разі для арбітра зустрічі.
Пенальті у ворота «Колоса» з’явився уже внаслідок порушення того самого Серезньова (було... чи не було!) щодо того ж самого Миколенка. Для повної симетрії було б краще якби пенальті реалізував сам Миколенко. Але той, мабуть, вирішив не ризикувати. І правильно зробив.
Могло «Динамо» вирвати і перемогу, забивши гол, діючи, так би мовити – на добиванні... І до того ж не на першому добиванні.
Ось тут і згадується, як знаменитий футбольний снайпер Герд Мюллер з мюнхенської «Баварії» свого часу на тренуваннях відпрацьовував удари з невеликої відстані. І просив голкіпера не ображатися, що битиме з усієї сили. Бо і «осічок» у нього у подібних випадках було менше.
Нині телебачення може більш виразно, більш яскраво демонструвати єдиноборства, що виникають на зеленому газоні. І інколи навіть виникає враження, що футболісти при цьому виявляють, так би мовити, ну, до певної міри... костоломний стиль. Враження подібне, звичайно ж, помилкове, але можливо гравцям і справді ж не вистачає уміння щодо відбору м’яча.
Ось, скажімо, гол, внаслідок якого, і сформувався остаточний результат: «Динамо» – «Колос» – 2:2. Удар був з-за меж штрафного майданчика і гол виник при цьому внаслідок несподіваного рикошету. Але ж допоки гравець «Колоса» вийшов на ударну позицію, у нього м’яч могли не один раз відібрати.
І ще кілька слів щодо тренерів – made in Ukraine! Їх не дуже помічають у Європі, ото ж помічаймо хоч ми. Руслан Костишин, що очолює «Колос», тренер мислячий, зі своїм баченням футболу, яке він не втомлюється відстоювати. Мірча Луческу – наставник дуже винахідливий, що він і не раз продемонстрував, керуючи «Динамо». Тренер з європейським досвідом. А переграти Костишина, врешті-решт, не зміг. Цього разу...
Але ж і у ковбасі є не тільки соя, а у футбольному матчі були не тільки нерви, жовті і червоні картки, призначені чи не призначені пенальті... Був і футбол! А оскільки інтернет дозволяє переглянути ще раз це дербі... бо і справді ж саме у матчах з «Динамо» «Колос» чомусь особливо буйно колоситься... то у наявності футболу у цьому поєдинку можна було б і переконатися. А якщо не вдасться переконатися, то можна переглянути динамоколосівське дербі ще раз, але вже тільки – на чотирьох моніторах!