Чи потрібні Динамо Шкурін і Рамірез?

Нас багато і ми всі різні. Тому не варто дивуватись кардинально протилежній реакції на події у світі футболу. Особливо це стосується Динамо. Скажу відверто, що я не очікував і не очікую ніяких глобальних змін в Динамо цього літа. Більше сподівався на те, що більше молоді будуть підпускати. І тут бац на перші збори Динамо поїхало багато нових імен.

Антюх, Коробенко, Кулач, Скорко, Бражко, Вівчаренко, Дубінчак, Кравченко… Багато хто вже відсіявся. Відправився в оренди. Антюх підписав повноцінний контракт. Кулач не вразив. Коробенко працює і є відчуття, що його можуть підписати. Але можуть зробити ставку і на Бражка, який молодше і перспективніше. Потім неочікувано з’явився Шкурін. Багато хто так і не зрозумів навіщо гравець, який грів лавку в цска. А от я відслідковую цього гравця останні 4 роки. Дуже сумував, коли ми не зуміли його підписати 1,5 роки тому. Зараз у хлопця 3 голи в 3 товариських матчах де він зіграв хвилин 100. Та і далі є думка, що ми взяли невідомо кого і невідомо навіщо. Ситуація в Динамо така, що Супряга, який так класно розпочав минулий сезон, як втратив себе у жовтні 2020, так і не може знайти досі. Перспективний гравець з кожною хвилиною в Динамо знищує себе психологічно. Не виходить у нього грати з Луческу. Треба міняти місце. Терміново. Кулач відверто не вразив. Ним намагаються затикати проблемні місця на флангах, хоча він центральний нападник. Травма Бєсєдіна. Читав думки, що навіщо стільки середніх нападників. Кулач, Супряга, Шкурін, Бєсєдін… Знаєте, тут же все далеко не так просто. Бєсєдін отримав важку травму. Там мова взагалі йде про те, що він може зав’язати із футболом. Відновлення при таких ушкодженнях триває 9-10 місяців. По суті він буде помічником, в кращому випадку, вже в сезоні 2022/2023. Здоров’я хлопцю. Тат тут головне саме залишитись здоровим. У Супряги не котить, Кулач не вражає. Входити у важкий сезон із Шкуріним і Ванатом? Я хочу сказати, зо Динамо дійсно має хороший запас міцності. На цих зборах приємно вразив Дубінчак. Я б сказав, що у них може із Миколою вийти заруба за місце в основі. Тимчик так само набирає оберти. Я не здивуюсь продажу Миколенка. Вже є кому його замінити. Два головних відкриття приємних цих зборів – Ванат і Лєднєв. Ванат поступово міцнішає. Хоча, цілком можливо, що йому ще потрібен час на те, щоб зміцніти. А от Лєднєв по ходу заявляє себе серйозною бойовою одиницею. Впевнений, що він точно потрапить в ротацію і буде складати конкуренцію Буяльському за місце в старті. Не факт, що Буя легко виграє цю конкуренцію. Скажу чесно, що дуже хотілось би підписання Лукі Іванушица. Але прогрес Лєднєва говорить про те, що навіщо платити за хорвата, якщо є власний вихованець, який може гідно закрити цю позицію? Ще те питаннячко. І тут випливає Ерік Рамірез. Знову можна почути ці слова про те, що навіщо брати гравців із смітника, що краще не купувати нікого, ніж брати дешевих гравців. І важко тут не погодитись. Але ж є різні приклади. Можна купити дорогого форварда, який абсолютно не зможе виконувати поставлені задачі, не впишеться у схеми. Але купили дорого. З іншого боку вже є ці схеми і принципи. Вони напрацьовані тренером досвідом, здобутими титулами. Вже писав, що Луческу завжди робив ставку на вінгерів, гравців під нападниками. Форвард у нього – такий собі боєць, який б’ється із захисниками за м’яч, тисне, штовхається, агресивно змушує захисників почивати себе дискомфортно. Основна задача – боротьба в зонах, вміння вигризати, чіплятись, звільняти зони для швидкісних вінгерів, гравців з глибини. Забивати, безумовно забивати. Але головна задача – боротьба за простір, тиск на захист, чорнова, важка робота. Чи є таким венесуелець? Побачимо. Я схиляюсь довіряти вибору тренера.

Дякую за увагу!