Може...

Чи може виграти завтра наша збірна в нащадків Наполеона, чи бодай хоча зіграти внічию?

Може.

Вірю чи не вірю – це вже інше. І чесно кажучи я не знаю відповіді. Але наша збірна зіграти, як мінімум внічию з чемпіонами світу, може. Чесне слово - може.

Для цього, Петракову всього - навсього потрібно зіграти бодай так, як весною з тими ж самими французами зіграв в Парижі Шевченко.

Пам’ятаєте ж , що після жовтневої катастрофи 2020 року на «Стад де Франс» Шевченко наступив на горло власної пісні і зіграв в 5-4-1.
Памятаєту ту трійку центральних захисників (Забарний, Кривцов, Матвієнко) та двох латералей (Караєва і Миколенко). Тоді ця пятірка нічого не дала зробити французам, а Мбаппе прийшлось замінювати, тому що Забарний з Караваєвим закрили його, як кота в темному погрібі.

Французи нанесли в той березневий день 18 ударів, але лише тричі попали в ворота. А ми вдарили по воротам лише тричі (Миколенко, Зінченко й Сидорчук), попали лише раз ( та й то після рикошету) і … зіграли внічию. Щоб не робили чемпіони світу, але наш захист хоч і гнувся, та не зламався.

Коллеги, ця схема гри (5-4-1) - є улюбленою схемою нашого нинішнього тренера. Він її випестував та неодноразово випробовував. Згадайте як його молодіжка перемогла американців та нігерійців в групі, а в півфіналі італійців. Та й і в фіналі ми сиділи в захисті й зловили тричі на контратаках корейців. Така гра – є брендом команд Петракова. А сам він казав, що не бажає грати в контроль м’яча заради контролю.

Нині гравці в лінії захисту та півзазисту – тіж самі, що були в Шевченко (лише замість Кривцова – Качараба). Не буде грати нелюбимий багатьма вами Зінченко. Швидше за все в основі вийде Шапаренко, який був одним з кращих наших гравців в тому березневому матчі.

Тому йому й прапор Петракову в руки. Тим більше, що Дешам не Байсуфінов.

З повагою,
Скіф.