Коли говорять про те, що якийсь матч національного чемпіонату є останньою репетицією перед грою у єврокубках, то з таким твердженням усе ж можна погодитися, а можна було б і не поспішати це робити.
З одного боку, де ж вигострювати команді свою гру, як не у зустрічах з своїми, українськими клубами? А з іншого боку у кожного жанру своя специфіка.
Це, скажімо, якби у літературі звернулися свого часу до Павла Глазового з таким запитанням:
- А чи не написали б ви, Павле Прокоповичу... не гумореску, а історичний роман?
А Павлу Загребельному, в свою чергу, сказали б так:
- Та для чого вам, Павле Архиповичу, історичні романи? Ви б, може, утнули гуморесочку... як Павло Глазовий!
Авторитетні майстри слова могли б і не погодитися з подібними пропозиціями. Бо хоч і там, і там література, але ж і література... трішечки різна.
Так і на зеленому газоні. І тут футбол, і там футбол. Але ж різниця є. Бо важко собі уявити, щоб учасники Ліги Чемпіонів грали з динамівцями у такий обережний футбол, який демонструє більшість українських команд. І це і полегшує життя, і утруднює його.
Скажімо, “Десна” грала з “Динамо” досить обережно і одержала 4:0. І рахунок відкритий був далеко не зразу. А “Колос” намагався зіграти сміливіше і одержав сім голів. І перший з них був забитий дуже швидко. І це зіграло певну роль.
У радянські часи “Динамо” піддавали критиці за обережну гру в гостях, за “виїзну модель”. До речі, цікаво - а кому ж належить сам термін “виїзна модель”?! Про цю модель почали говорити, здається, після одного з інтерв'ю Базилевича, коли після обговорення якогось матчу “Динамо” у гостях він сказав, що удома “Динамо” використовує зовсім іншу модель гри. А з уст Лобаноського чи Базилевича терміну “виїзна модель” нібито чути і не доводилось.
Ну, що ж... “Металіст 1925” - “Динамо” - 0:2.
Кажуть інколи, що гол — це маленьке диво... А тут аж два дива! І до того ж на чужому полі. А ще варто сказати, що і у абсолютно тверезого факіра фокус може не вдатися. А тут... ну, ти глянь... фокус два рази удався.
Отож і хотілося б придивитися до цих... маленьких див.
Перший гол був забитий Віктором Циганковим нібито у звичній для нього манері. Гравець одержав м'яч на правому фланзі. Змістився у центр і... влучний удар!
Але раніше Циганков і свій звичний маневр, і удар здійснював за межами штрафного майданчика. Цього ж разу футболіст одержував м'яч біля правого кута штрафного майданчика і діяв у його межах. Та і м'яч спочатку був переданий з іншого, лівого флангу в центр, у точку біля входу до штрафного майданчика, а вже потім переадресований Циганкову. Тобто гол був і звичним для Циганкова, і в той же час ні.
Це, знаєте, як у поезії. Є один хвилюючий вірш про осінь. І інший вірш про осінь. Близький за настроєм. Схожий на вірш попередній, але ж і... по-своєму неповторний.
Другий гол. Далека передача у район “больової точки” - лівого кута воротарського майданчика.
Це точка особлива. З одного боку до воріт близько і голи зручно забивати, з іншого воротарю не так і легко встигнути втрутитися у гру. Ось і цього разу Гармаш виявився швидшим і спритнішим.
Подібні голи “Динамо” вже забивало. Зокрема тоді проявив себе Бєсєдін.
Але ж і тут елемент новизни. Раніше передача здійснювалась вздовж воріт, цього ж разу передача була дещо іншою.
Що характерно для цих голів — результативне використання далеких передач. А те, чи вміє команда ефективно використовувати далекі передачі, і є одним з вагомих показників переконливості її гри.
Отож “Динамо” на підйомі, а наскільки цей підйом переконливим буде для матчів міжнародного рівня — будемо дивитись!
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
