У всі часи людей, які закликали до миру, дружби, жвачки, взаєморозуміння і взаємоповаги, ніхто не слухав. Всі і так про це знають. Бо людська гординя – штука дивовижна. Гординя – один із смертних гріхів. Людям потрібні конфлікти, бо заздрість – страшна штука. Я вже давно спостерігаю за розвитком заздрощів і злоби.
Чим більше людина заздрить, тим більш злобною стає. І вже не так і важливо те, що стало причиною заздрощів. І мотиваційною складовою історії конфлікту. Так влаштоване людство, що скільки б не було об’єднуючих факторів, але от є заздрість, гординя і вони запилюють очі. Все інше не є важливим. Скільки було прекрасних блогерів. Їх просто з’їли своєю заздрістю. З’їли через те, що талановиті і світлі люди, самобутні і творчі просто не витримували тиску заздрощів. Люди припинили писати, вийшли з дискусій. Вони і далі з нами. Вигоріли. Не хочуть мокнуть у цьому бруді. Бо ж заздрісні люди пишуть у приватні повідомлення активно, де дозволяють собі достатньо нецензурну лексику, ненависть так і ллється. Пишуть мерзотні блоги, де обсмоктують інших авторів методами приниження цієї людини. Читаєш коментарі, де тебе принижують, і думаєш: - чи варто зв’язуватись із тими, хто воняє? А потім, коли адміністрація блокує таких авторів, через наглий, безпардонний перехід на особистості, із брутальними образами, то виникають їх клони і посіпаки, які починають писати тобі в приватні повідомлення всіляку гидоту… Але я набагато стійкіший. Просто посміхаюсь і співчуваю. Розумію суть людей. Люди не є поганими. Просто заздрість - це також смертний гріх. Спокуса, яка давно з’їла з середини і не дає зупинитись. Мозок давно не усвідомлює всі розміри падіння в безодню. Заздріть на здоров’ячко!!!Нас єднає бажання бачити Динамо із золотими нагородами ЧУ. І всі ми хочемо міжнародних перемог у єврокубках. Ми страждаємо від поразок і радіємо перемогам. Не нудимо. Не розповідаємо про те, як все погано. Світлі люди навіть у найтемнішій кімнаті не сядуть плакатись в куточок. Ми будемо шукати світло, найменші його прояви. І в самій темній кімнаті, на дні найтемнішого колодязя, завжди є світло. Іноді далеке, іноді ближче. Але Світлі люди шукають світло. Темним людям добре лише в темряві. Їм коли стає світло, то заліплює очі. Вірю, що Динамо буде прогресувати і заліплювати очі всім темним і злобним людям.
Так, ситуація в Динамо давно викликає питання. Є амбіції. Є історична пам’ять. В історичній пам’яті у нас виграні єврокубки, домінування в чемпіонаті, прекрасні гравці, сильний і видатний тренер. У сьогоденні ми граємо в єврокубках. Але давно без особливих результатів. Ми давно не домінуємо в чемпіонаті. Хоча на сьогодні ми діючі Чемпіони. У нас є хороші гравці, але є багато гравців, які не викликають позитивних емоцій. Та й тренер у нас старий румун, який довгий час був принциповим ворогом, а зараз хоча і має статус, але зрозуміло, що важко говорити про розбудову перспектив із фахівцем, який все більше часу проводить на лікарняному ліжку. Та й трансферна компанія давно не викликає ентузіазму. Менеджмент клубу віддає нафталіном. Від головного тренера, до прес-аташе. Традиції – добре. Молодість – нова енергетика.
Динамо потребує змін, омолодження, нових, світлих обличь. Необхідний молодий і сучасний менеджмент. Бо це буде говорити про оптимізм, про перспективи. Динамо потребує більше публічності. Вся ця історія із капітальними інвестиціями, які робить президент Динамо в 2021-2022 роках. Все це робиться тихенько, без публічності. По суті ФК Динамо замінив 6 футбольних полів. І все це, щоб там товариш Ярославський не розповідав, надсучасні поля. Куди сучасніші, ніж те, що він у себе афішує. Натуральний газон прошитий синтетичною ниткою. Це технологія, якою користуються всі провідні клуби Світу. І от таких 5 полів вкладено на НСК, на Динамо, 2 на базі в Віті Поштовій, 1 на базі у Сирці. Плюс повністю нове штучне поле в манежі. Сам по собі манеж зазнав капітального ремонту. Плюс Динамо будує фітнес центр одразу біля тренувального поля. Місце, де можна розігрітись, зробити масаж, тейпанутись і одразу виходити на тренування. Це повинно знизити травматичність гравців. Це сотні мільйонів гривень інвестицій. І клуб абсолютно не висвітлює в ЗМІ ці інвестиції. Звідси у багатьох вболівальників є відчуття застою, що Динамо не розвивається. Хоча насправді Динамо активно розвивається.
До чого зараз дійшов сучасний вболівальник? Трансфер Миколенка. Що можна читати і почути від журналістів, які коментують футбол? Заздрість. Люди бажають Віталі невдач, щоб він провалився, провалилась його команда і щоб Динамо не змогло більше продавати своїх гравців за такі гроші. Ось це і є головна суть хвороби – заздрість. Особисто я бажаю Миколенку реалізуватись, стати найкращим гравцем Прем’єр Ліги, щоб Динамо наступного гравця продало ще дорожче. І щоб кожного року наші вихованці їхали в хороші чемпіонати, а їм на заміну приходили нові власні вихованці. Ще більш талановиті. Ставка на власних вихованців, яку не визнають, вже активно дає плоди. Основа Динамо – власні вихованці. Найкращі трансферні активи Команди – власні вихованці. Ставка вже дає плоди. Можна це і далі не визнавати. Клуб взяв хлопця, дитину, з Черкас. Вклав у його розвиток. Гравець доріс до Збірної, став Чемпіоном, 2 рази визнавався найкращим молодим гравцем України і проданий за 23,5 млн в 22 роки. Зразковий приклад.
Якщо одна людина бачить розвиток Динамо у власних вихованцях, а інша людина бачить в дорогих трансферах, то це не може призводити до конфліктів. Бо обидві людини хочуть розвитку від рідної Команди. Якщо ж одна людина вірить у розвиток, а інша вважає, що Динамо деградує і немає жодних перспектив, то конфлікт тут природній. Вболівання із критичною позицією, що твоя команда деградує, - мазохізм. Ніякого задоволення від футболу тут не отримаєш. Та ми існуємо в світі, де кожен має право на свободу власних поглядів, переконань. Але заздрість, ненависть, гординя – зброя слабких людей, нікчемних хейтерів. Сильні люди вище, завжди вище! Тому ми об’єднуємось навколо сильного Динамо, його перспектив і віримо у майбутні перемоги!
Дякую за увагу!
Дякую за підтримку!!! І Вас зі Святами!!!
===========================================
До цих слів читав із інтересом і, зізнаюся, з бажанням приєднатися до тих, хто публікацію, схвалив. Втім, усвідомлюю, що це Ваша точка зору, з якою категорично не згоден.
Від щирого серця бажаю Луческу міцного здоров'я та вагомої лепти у розвитку клубу, в якому, користуючись Вашими, шановний Victor de Sopiy (yarameel), словами:
"Ставка на власних вихованців, яку не визнають, вже активно дає плоди. Основа Динамо – власні вихованці. Найкращі трансферні активи Команди – власні вихованці."
------
К сожелению есть такое, при чем началось это задолго до Миколенко. Меня вообще иногда удивляет отношение некоторых к нашим легионерам играющим в Европе, особенно в топ чемпионатах. Сыграл наш игрок удачно -тишина, как только где то допустил ошибку или сыграл не совсем удачно, тут же вылезает куча "экспертов" которые наперебой будут рассказывать какой бездарный и донный этот игрок.
Тому скоріш за все, як мені здається, більшість з нас об'єднує ненависть. Ненависть до Шахтаря.
І заздрість. Заздрість до успішних людей, яка, як сказано в Біблії, "гниль для кісток". Шевченко, Зінченко, Маліновський, Блохін та багато інших нами облотані до найменших кісточок.
А футболу нам і даром не треба.
Но, уважаемый автор, зачем же Вы, провозглашая прекрасные принципы, отвечаете своим оппонетам их же способом. Дискуссия (я подозреваю с кем) и обвинения на расстоянии. Может лучше не банить друг друга, а постараться воплотить то, о чём Вы написали в прямом диалоге. Иначе я большой разницы не вижу.
В моём понимании говорить можно обо всём, но при этом помнить, что это обмен мыслями, а не драка.
Теперь касаемо Динамо. Можно быть неудовлетворённым игрой, отсутствием трофеев в Европе, и т.д. Но нужно всегда быть реалистом. Можно бесконечно менять менеджмент, старых на молодых и наоборот. Всё в наше время упирается в ненавистные финансы. И с этой точки зрения, если сравнивать Динамо и Шахтёр, то менеджмент Динамо намного эффективней, так как добивается аналогичных результатов за гораздо меньшие деньги. Это реальность. А призывы всё время покупать - это своего рода развлечение болельщиков, которым всегда интересней быть в состоянии ожидания чего-то нового. Трудно понять короткую память многих болельщиков, которые поливают нынешнее Динамо, его тренера, менеджмент, напрочь забыв ситуацию каких-то двух-трёх лет до этого.Команда растёт, хотя не так быстро, чтобы громить всех грандов в Лиге Чемпионов. И уж точно такой не станет от призывов всех поменять одномоментно. Даже в золотые времена с выдающемся тренером и при огромной поддержке власть имущих команда достигала тех высот, о которых мы все мечтаем сейчас, раз в десять-одиннадцать лет. До уровня Реала, МЮ, Барселоны, которые десятилетиями держат высочайший уровень и для которых побеждать в еврокубках уже привычное явление, Динамо не поднималось никогда. И на это есть объективные причины.
Можно конечно считать, что мы, болельщики, обладаем каким-то зксклюзивным видением, как очень быстро поднять Динамо на такой уровень, но это только праздные разговоры. А на сегодняшний день, я считаю, Луческу именно тот тренер, который позволяет команде двигаться, а не стагнировать. Никогда не считал его врагом, даже когда он был в Шахтёре. Соперником - да, но враг это в корне другре и неверно. Тем более, что он в своей жизни тренировал очень много и долго и других совсем не слабых команд. Профессионализм нужно уважать и ценить.
Стосовно стратегії Луческу, то він хоче побудувати таке Динамо, яке б було на рівні із Реалом. Зрозуміло, що це здається задачею, яку не вирішити. Але кожен солдат мріє стати генералом. Його ж сприйняття як людини - окрема історія для слов'янського менталітету. Ми інші, не такі, як найомники в Штатах. І це історична особливість, традиції нації. Далеко не всі можуть вийти за рамки виховання і традицій.
===================
СТОпроцентно с Вами согласен, уважаемый Борис - Наставник (12.01.2022 13:08)! И не только в этом. Мне импонирует и, пожалуй, главный вывод Вашего комментария: "Профессионализм нужно уважать и ценить."
Во первых, Луческу приятно удивил своим изменением показал и доказал, что всё дерьмо шло не от него, а от руководства "шахтёра"! Да и ему самому досталось от донецкого "вентилятора" вместо уважения.
Как тренер, доказал в "Динамо", что он грамотно умеет строить команду и игру, и это при резком омоложении состава! Думаю, что мало кто рискнул бы поставить Гармаша в атаку; а это ведь не просто риск, а умение строить "командную" игру и профессионально оценить (в сравнении) навыки каждого их футболистов.
Із вільних більшість - "шлак", тому вони залишаються без клубу. Інші - завчасно знають, куди йдуть.
З власної молоді навіть у знаменитих шкіл, як "Аякс", "Барселона", або "Реал" більше половини на виході условні - "Фран Соль" та інші ...
Стартовий склад команди - не більше 18 гравців, дубля не має, тож куди дівати "зайвих"! До речі, як і раніше потрібно ще визначитись, хто саме той - "зайвий". Можливо Буяльський, незважаючи на блискучий рік, програє конкуренцію. Скоріш за все, Гармаш більш не буде "В.О. нападниа", так само, як Караваєв - не гравець стартового складу.
Нарешті, куди подіти ДеПену та Вербіча з їх дійсними контрактами?
А Луческу, при всій його великій роботі над розвитком молоді і прогресом командним, розвитком інфраструктури, завжди залишиться чужим. Бо це реалії життя.