Інтелектуальний футбол чи бог за пазухою

Раніше все було краще: і сонце було яскравішим, і трава зеленіша, і дівчата красивіші, і м’яч круглішим, і в сосисках було м'ясо, і футбол кращим.

Особливо футбол. Він був більш швидшим, більш технічним, більш емоційним, більш видовищним, а голів забивалось на голову більше.

Наприклад, в тому знаменитому 1975 році за гру забивалось аж 2,2 голи.

Чемпіон (Динамо –Київ) в середньому забивав аж 1,77 мячів, віце – чемпіон (Шахтар) - 1,5 гол, а аутсайдер (СКА -Ростов) – аж 0,77 .

Хіба ж можна це порівняти з останнім незавершеним чемпіонатом України, де в середньому забивалось – СТОП-СТОП-СТОП - 2,66 гола за матч, а Шахтар забивав чомусь 2,72 гола за гру, та й Динамо не відстало забиваючи 2,61 м’яча за гру? А аутсайдер (Маріуполь) забивав більше, ніж аутсайдер в легендарному чемпіонаті 1975 року - 1,17 голів за гру.

Що ж виходить? ГОЛІВ СТАЛИ ЗАБИВАТИ БІЛЬШЕ!!!

Але ж такого бути не може, бо такого не може бути ніколи, як стверджує наш шановний блогер Зеленка, тому що сучасний футбол деградує, і ще раз деградує в порівнянні з яскравим футболом минулого.

Але може це випадковість і стосується лише незавершеного чемпіонату? Давайте глянемо на ті ж самі параметри в попередній першості. Дивимось: за гру забивали – 2,64 м’яча, чемпіон Динамо забивав в середньому 2,26 голи, віце- чемпіон (Шахтар) -2,08 мяча, а ось аутсайдер (Минай) підкачав – лише 16 голів в 26 іграх , тобто 0,61 гол за гру. Зате Олімпік, який зайняв передостаннє місце, забив 28 годів в тих самих 26 матчах, тобто -1,08 за гру.

В той же час в ганебному чемпіоні 1977 року, коли чемпіон - Динамо (Київ) - зіграв 50% матчів в нічию (а всього в чемпіонаті нічийних ігор було 44.6%), забивали ще менше – 2,03 за гру, а наше Динамо з класиками футболу (Блохіним, Буряком, Онищенко, Колотовим і іншими) забивало за всього 1,7 гол за матч.

Головний висновок: забивати стали більше. І стосується це не лише України. Це загальна тенденція. В Англії в 1975 році забивалось за гру 2,63 голи, а в сезоні 2021/2022 років – 2,82, в Іспанії в ці ж роки – 2,43 і 2,5, в Італії, країни Еленіо Еррери з його катеначо, результативність підскочила з 1,95 голи за гру до 2,87 (майже на гол стали більше забивати).

Гол – це квінтесенція футболу. І чим більше забивається голів, тим дієспособніший, тим живучий чемпіонат.

Тому стверджувати, що колись ми насолоджувались справжнім футболом, а нині не футбол а маячня, абсолютно не вірно і тенденціозно.

Сучасний футбол, футбол Кройфа - Гвардіоли, це в першу чергу ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ футбол. Він виріс з штанців довгих пасів і передач в карний майданчик, до якого нас вимагають повернутись, він винайдений як футбол для злому автобусів, трамваїв, локомотивів, що так люблять встановлювати наші і не наші тренери середньої руки.

Навіть Лобановський, граючи з класними сильними командами грав від захисту, бо його команди могли зламати вмілий опір лише за рахунок швидких контратак. Так було і з Баварією, так було і з Реалом, так було і з Барселоною і знаменитому фіналі Кубка Кубків 1986 року. Динамо кінця 90-их було чемпіоном світу з контратак.

Трагедія нашого футболу полягає в тому, що у нас практично немає гравців для інтелектуального футболу. Наших юних футболістів вчили не грати в футбол, а вчили боротись в футболі. А це , дозвольте сказати, різні речі.

Та й чи хотіли вони навчитись думати в футбол? Бо навіщо, якщо бігати вони вміють на всю Пітерську, технічними прийомами оволоділи на повну глибину рваної кишені, а бог вже дано за пазухою.

Останні матчі Динамо лише підтверджує сказане. Подивіться в що грало Динамо в іграх з Ліоном і Антверпеном. Сказати, що вони грали в футбол, це образити футбол. Боротись, битись, бігати ні французи, ні бельгійці їм не дали, а по – іншому грати вони просто не вміють. Їх не вчили думати.

Українські гравці, які хоч якось вміли грати в думаючий футбол, в наших командах не виживали. Зінченко, Малиновський, Тотовицький, а ще раніше Кріпак, Каряка, Сліпак, Цимбаларь і інші – або зовсім не грали, або грали в позаштатних командах, де відточувати свою майстерність не могли, або ж тікали за кордон.

А більшість тих, кому вдалось влаштуватись в посередні європейські команди, грать від випадку до випадку. Дуже рідко хто грає в основі.

І що найбільш жахітливо і нині – немає кому вчити, вчити грати в футбол. Не тільки дітей, а й готових вже футболістів. Тому в останні роки чемпіонами України ставали команди, які тренують іноземці. Навіть такий посередній тренер як Луческу - у нас геній.

Звичайно Динамо може виграти в середу у турків. Може. Може щось Луческу придумає. Але я чомусь думаю, що насолоди від гри ми не отримаємо, хоч надіюсь отримати насолоду від результату.

З повагою,
Скіф.

P.S.
Про м'ясо в радянських сосисках. Згідно ГОСТ 23670-79 в сосисках і сардельках замість яловичини й свинини допускаось використовувати жиловане м'ясо буйволів та яків, а також замість того таки ж м’яса - м’ясний обріз і дефектні ковбасні вироби (п. 2.6).

А краще жилось? Може й правда краще. Але лише тому, що ми були молоді.

Я розумію, що мій блог дискусійний, імпульсивно дискусійний. Але ж давайте поглянемо проблемі в очі....

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости