Ким бути лижником чи біатліністом? Я не замислюючись вибрав би перший варіант. Це хіба не кайф: летіти по свіжому сніжку, що іскриться під ногами, ще й милуючись мальовничим краєвидом. Переміг? З гідністю помахав усім лижними палками. У хвості приїхав? Нічого, зігрівся в зимовий день, та ще й свіжим морозним повітрям подихав.
А біатлоніст? На лижні мчить з поклажею: за спиною гвинтівка вагою близько 4 кг прикріплена. І треба зупинятися , діставати це знаряддя вбивства, а то й лягати з ним, цілитись , і пальцями, втомленими від махання лижними палками, натискати курок.А промахнешся? Тут доведеться ще й штрафні кола відбігати, під іронічними поглядами глядачів і більш щасливих суперників, які стріляли в яблучко, а не в молоко, і тепер твердою ходою рвуться до фінішу.
Одна втіха - приємна на слух назва, та й вона тільки в 1950-ті прижилася. А раніше називали цей вид спорту, не повірите, гонками військових патрулів. Не пацифістськи якось, та й від цього словосполучення "військовий патруль" виникають асоціації з військово-польовим судом. “Біатлон” - зручніше, чи не так?
І насамкінець, невелика порада для вічних невдах; тих, хто постійно із зачарованого штрафного кола вибратися на чемпіонську лижню не може. Коли стріляєте зі своєї, що стала ненависною, 4-кілограмової гвинтівки, уявіть, що перед вами не мішень, а один із символів країни - ворога вашої рідної держави. Серб, наприклад, нехай цілиться в уявний прапор Косова. Китаєць має бачити перед собою герб Тайваню, а кубинець – нью-йоркську Статую Свободи. Хоча на затишному карибському острові снігу, а значить і біатлону, немає. Зате свободи, як і в дружній Росії, вдосталь.
А куди ж накажете цілитись росіянину? Правильно, у глобус. У них вороги майже скрізь, у всіх точках земної кулі. Отже можуть стріляти в глобус навіть особливо не напружуючи зору. Обїцяю, що рука не схибне.
Євген Шрайман
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
