Захисник російського «Шинника» Артем Сємєйкін коротко розповів про бійку з гравцями українського «Миная» в турецькому готелі, продемонструвавши, якого вигляду набуває обличчя, якщо при українцях сказати вголос щось про недокраїну під назвою «росія». (з новин)
Артем Сємєйкін із задоволенням вже вп'яте переглядав запис передачі про себе, знятої ярославським телебаченням.
Ось як чудово виглядає на екрані: із синцем під оком, що прикрашає справжнього чоловіка, та з пластиром на пів-щоки. Не за щось постраждав, а за Вітчизну. І телеглядачі оцінили його подвиг як належить. На школі, яку він ледве закінчив, вже прибивають меморіальну дошку; у місцевому педінституті, куди він навіть вступити не міг, виділяють стипендію його імені. А скільки дзвінків від дівчат із пропозицією руки та серця? Навіть не перерахувати! І вік дівчат не перерахувати: від сімнадцяти до сімдесяти.-От би ще пару разів у рило отримати, -Артем мрійливо закотив очі. - Мені тоді пам'ятник поставлять, на крутій волзькій скелі.
Машинально перемикаючи канали, гравець "Шинника" натрапив на випуск місцевих новин, і там промайнуло обличчя, яке здалося знайомим. Так і є – Толік Нєдєлькін, з яким колись за "молодіжку" бігали. Щоправда, до вершин Толя не дістався, а грає в рибинському "Рибнику". Але чим він заслужив на увагу ЗМІ?
Раптом Артем звернув увагу, що голова колишнього товариша перев'язана, а одна нога одягнена замість взуття у гіпс. І показаний Нєдєлькін на тлі якихось мінаретів, яких на Ярославщині з часів татарської навали не спостерігалося.
Додавши звук, герой Сємєйкін зі здриганням почув із вуст репортера, що НП сталася в іранській провінції Ісфахан, де "Рибник" проводив свій тренувальний збір (на Туреччину грошей не вистачило). Нещасний Нєдєлькін не зовсім зрозумів, куди потрапив, інакше навіщо йому знадобилося питати у кожного зустрічного, де можна горілку купити. Це в Ірані!? Якась жаліслива місцева мешканка спробувала доступно пояснити хлопцю в чому його помилка, але видно фарсі Толіку в школі давався насилу. Та й добрим манерам там теж не вчили, тому Нєдєлькін без жодних передмов спробував зірвати з іранки хіджаб, а потім і інші частини її одягу. Але ж куди там! Недремлячі вартові ісламської революції упаковали хлопця за дві секунди, добре, що депортацією справа обійшлася.
-Ось ідіот! - подумав Сємєйкін. - Я ж від нацистських поплічників постраждав, а він? У дружній країні бешкет влаштував. А тепер мабуть теж вимагає меморіальних дощок, стипендій та пропозицій руки та серця.
Тим часом, на екрані пішов інший сюжет, де медсестра штовхала інвалідний візок з молодим чоловіком, якого Артем схоже теж знав раніше. Поворушивши звивинами, він впізнав Васю Бєрєндейкіна - партнера з юніорської команди. Той взагалі вниз по похилій скотився, і нині прозябає в «Блиннику» селища міського типу Блиново. Що ж ти скоїв, нещастя?
Як пояснив кореспондент, «Блинник» був запрошений на товариський матч у рамках фестивалю драників у білоруському Жлобині. Васі як капітанові команди навіть доручили штовхнути вітальну промову. І тут одразу стало зрозуміло, що напередодні він слабо цими драниками закушував. Напевно, тому замість "Дорогі жлобинці!" з його вуст вирвалося "Дорогі жлоби!" Добре, що вчасно настигли правоохоронці, інакше візком і крахом футбольної кар'єри Васятка навряд чи відбувся б.
- Ще один кретин, - резюмував Артем. -І теж жертву зображатиме. Ні, з цим треба щось робити...
...Кажуть, що Сємєйкін організував лігу ярославських мучеників, і сам її очолив, вказавши у статуті організації, що приймають до неї лише жертв нацизму та американського імперіалізму. Нєдєлькіну та Бєрєндейкіну, які хотіли влізти в лігу по блату, Артем як справжній захисник дав від воріт поворот.
Євген Шрайман
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
