Цей пост не про Динамо.
Динамо з Шовковським виграло з матчі з трьох. Чесно - молодці. І якщо гра з Металістом було прогулянкою, хоч про нею багато писалось, як про звитягу, то матчі з Ворсклою та Кривбасом дались динамівцям нелегко. Тому й молодці.
Але я так, як мабуть і ви, колеги, не помітив нічого нового в грі Динамо.
Швидше Шовковський спростив гру, збільшивши кількість лонгболів. На жаль, малоякісних. І саме через це, через ці довгі передачі, загубився Буяльський, який є вправним гравцем ближнього бою, а не гравцем, що чіпляється за довжелезні передачі.На мою думку, в заслугу Шовковському потрібно поставити те, що він зумів розкріпачити хлопців. Якими новими фарбами засяяв, наприклад, Андрієвський, списаний румунським фахівцем в далекий запас. А як заграв Ванат з Беніто, в якого я, признаюсь, ніколи не вірив!
Але, на жаль, як не було в Динамо розумних фулбеків так і не має. Бо Тимчик і Дубінчак, як до речі колись і Миколенко, це бійці, але не гравці. Бо грати потрібно головою. До того ж головною проблемою Динамо і був, і є лівий фланг. В останній грі Дубінчак з Кабаєвим говорили не то що різними діалектами, а різними мовами: один суахілі, а інших ненецькою. Волошин трохи оживив мертвий лівий фланг, але і його зусиль не досить для просто нормальної гри.
Але я ж не про Динамо.
І навіть не про вчорашню гру Реалу з МанСіті, хоч і отримав від нею величезне задоволення. Для тих, хто пише, що сучасний футбол вмер, пропоную подивитись цю гру без шор на очах. І Реал, і манчестерські місцяни грали в сучасний інтелектуальний футбол від якого ми отримали величезне задоволення.
Але, знову ж, я не про цю гру. Я про інше.
Наш футбол, як радянський, так і український завжди був футболом фізично вправних бійців, футболом довгих передач, проходів по краям і навісам в карний майданчик. Нашим командам завжди було тяжко зламувати захисні редути команд, які захищались всіма польовими гравцями. Наприклад, з 16 ігор з «Крылья Советами» в період з 1947 по 1954 роки, коли ця команда демонструвала свою фірмову абрамовську «волжскую защепку» київське Динамо виграли лише 4 рази в 17 іграх (9 нічиїх та 4 поразки).
До речі і більш сильні тоді московські команди мучились з "Крылышками". Наприклад, всемогутній на той час ЦДКА в 1949 році програв їм обидві гри, а не менш могутнє московське Динамо в 1947-1948 роках з чотирьох ігор програло дві гри, не вигравши жодної.
А самі «Крылья Советов», забивши в 1951 році лише 34 голи зайняли 4 місце. А п’яте місце зайняло московське Динамо, забивши 62 м’ячі в 28 іграх.
Вболівальники мого віку також можуть згадати, як московське Торпедо в 1966 році з геніальними Вороніним і Стрельцовим нічого не могло вдіяти з катеначчо Інтера Еленіо Еррери.
Сильних європейських команд як Динамо, так і інші радянські і українські команди перемагали в основному за рахунок контратак. В контратакуючому футболі ми були чемпіонами світу. Але якщо ж проти наших команд грали від захисту, ставлячи автобус, то вони рідко знали що необхідно робити. Київське Динамо, наприклад, намагались вигравати за рахунок сильних далеких ударів і витривалої фізичної підготовки, Спартак – за рахунок стіночок. Але це не завжди приносило результати. А якщо й приносило, то лиш на якийся період. Повторюю: фішкою нашого футболу були швидкісні контратаки і фізична витривалість.
Наприклад, в знаменитому матчі фіналу Кубка кубків 1986 року Динамо Лобановського грало від захисту, а всі голи, в тому числі й геніальна веєрна атака була контратакою. Навіть на самому яскравому чемпіонаті Європи 1988 року ми вигравали і в Нідерландів, і в Англії, і в Італії за рахунок фантастичної фізичної підготовки і швидкісних розумних контратак.
Кращі європейські команди навчились за рахунок тактики зламувати і катеначчо, і «волжскую защепку», і автобус з паровозами від Моуріньо. Це і футбол від Кройфа, у якого воротар був першим нападником, а нападник – першим захисником, це і тіки-така Гвардіоли, це і футбол «гегенпресингу» від Клопа, це і футбол особистей від Анчелотті. Можу ще згадати футбол Венгера, Фергюсона, а ось після Лобановського жодного українського тренера - новатора не пригадаю.
Наші тренери, назвавши «тіти-таку» «тіті-какою», вирішили піти своїм шляхом, шляхом фізики, фізики, фізики і ще раз фізики з дисципліною. І опинилися біля розбитого корита, тому що футбол без мізків немає не тільки майбутнього, але й теперішності, скільки б наші футболісти не намотували кілометрів, не робили лонгболів і не лупили по горобцям.
Колись «великий пролетарський письменник» Максим Горький писав, що народжений повзати літати не може, бо навіщо, коли «все в землю лягут, все прахом будет…». До речі, коли Горький це писав, він ще був письменником. Через 20...30 років Максим Горький стане пам’ятником, літаком, містом, чим завгодно, але не письменником.
Так ось, наші народжені повзати залюбки вчать літати. Але Соколів виховати не вміють. В кращому випадку народжують Гагар.
І доки наші повзуни бути вчити літати тих, що створені для польотів, у нас не буде футболу. Як би ми цього не хотіли. Нашому футболу потрібні тренери, що вміють думати, а не маляри і севідови. Нашому футболу потрібні божевільні самогубці, які нарешті зможуть зламати кругову поруку павелок з суркісами, козловських з пересоляками і інших футбольних функціонерів, що заробляють на футболі, а не футбол заробляє на них.
І тільки так. Тому що, як писав той же «пролетарський письменник»: «Безумство храбрых – вот мудрость жизни!»
P.S. Перше. Може комусь мої роздуми видадуться маячнею з маячнень, дурницею з дурниць, не буду заперечувати. Може бути. Я все - таки дилетант. Хоч і люблю футбол.
І друге. Можу побитись об заклад, але на наступний сезон Динамо знову буде готувати румунський тренер. Чомусь є така чуйка.
Я написав, що отримав задоволення від гри. Велике задоволення. Навіть, величезне.
Але у того ж МанСіті були і більш захоплюючі матчі.
Навскидку, гра з Арсеналом, коли місцяни буквально переїхали канонірів з Зінченко.
==================
На мою думку, у Вашій публікації "Не про Динамо..." дуже хороший ДИНАМівський приклад...:)
Є досить цікаві Ребров і Скрипник, але вони все одно далеко не той рівень
Як на мене, одна з найблідіших ігор місцян.
МанСіті довелось грати у гру, запропоновану Анчеллотті. А це його Мілан 20 річної давності. Це не те, в що грає Сіті в АПЛ. Тому особисто я розчарований.
Я написав, що отримав задоволення від гри. Велике задоволення. Навіть, величезне.
Але у того ж МанСіті були і більш захоплюючі матчі.
Навскидку, гра з Арсеналом, коли місцяни буквально переїхали канонірів з Зінченко.
ской разнице Вы по-прежнему считаете, что "МС" играл "по сценарию" Анчелотти? Может все-таки такое соотношение называется подавляющим преимуществом английской команды? Что касается "футбольных
шахмат", то за долгие годы существования таких турниров,как КЕЧ-ЛЧ,ЧМ,ЧЕ, соперничество ведущих клу-
бов и сборных часто напоминало шахматную партию профессионалов высокого класса, доставляющего ис-
тинное удовольствие. Что же еще нужно болельщикам?
Майкл:
- Вы видели самый большой в мире моток бечёвки?
Репортёр Фрэнк Куинлен:
- Нет
Майкл:
- Я видел самое большое в мире пушечное ядро. В Месопотамии. Интересно, оно ещё там?
Репортёр:
- Месопотамия... Да и Месопотамия давно не там
Майкл:
А! Ничто не вечно!
За цитату меня ещё не минусовали (или... уже было такое... )
то була супертехнічна команда. До цих пір пам'ятаю, ЯК вона познущалася на Ліверпулем (2-разовим володарем КЄЧ, на хвилинку)
Але це були лише випадки, що підтверджують правило і николи не стають правилами.
Чи не так?
Гляньте, наприклад, як Динамо пресувало Боруссію М. в 1977-му (є в Ютубі), або Утрехт, Універсітатю, Рапід, або збірна СРСР Угорщину на ЧС-1986, або у відбіркових матчах Полщу і навіть Францію на "Парк де Пренс" ! Та багато можна згадати.
Не бачити, що змінилось при СаШо - може тільки сліпий! Одне ви помітили: гравці розкріпостились, не бояться йти вперед і показати щось! На рахунок лонгболів - не знаю, де ви побачили. Можливо, це на тлі тир-пир від луческу так здається.
Заграли не тільки Ванат з Беніто, заграли всі! Якщо румуна будуть довго відновлювати, побачите ще як загарє Парріс! (Власне, він з КК дещо показав). Тимчик ще себе покаже. Це циган його так пригнітив, що він з основного гравця збірної став дублером (своїми дурнуватими настановами грати через зад постійно!).
Ну а найбільше чекаю коли Бражко замінить гальмо світового рівня (бо такого в цілому світі нема) - Сидрочука.
Но,увы, ни они, ни футболисты других команд, не могли проявить себя на международном клубном уров- не,т.к. советские команды с большим опозданием начали участвовать в евротурнирах.Что касается за- тронутого Вами периода, то он был не только "временем Кипиани", но и Чивадзе,Гуцаева, Дараселия,Су-
лаквелидзе,Шенгелия...И что немаловажно - появлением тренера, внедрившего в игру этой команды те компоненты,без которых никакая супертехничнейшая команда не могла бы добиться в футболе, называемом современным. Наступила эра "тотального футбола". Ну,а то, что тбилисцы победили столь
знаменитый "Ливерпуль" добавило им авторитета. Другое дело,что в 1979г. "Ливерпуль" "сдал" свои пол-
номочия обладателя КЕЧ другой английской команде "Ноттингем Форест". Ну, а тбилисское "Динамо" в
1/8 КЕЧ уступило,к сожалению, дважды "Гамбургу",будущему финалисту КЕЧ сезона 1979/80.
Впрочем, за 12 лет до тбилисских одноклубников, киевское "Динамо"ведомое В.А.Масловым, выбило из
розыгрыша в стадии своего дебюта, в ранге обладателя КЕЧ 1966/67г.г. "Селтик"(Глазго). Киевляне в та-
кой роли отличились еще дважды:в сезоне 1976/77г.г.выбили в 1/4 финала трехкратного обладателя КЕЧ мюнхенскую "Баварию", а в сезоне 1998/99г.г. в 1/4 финала ЛЧ семикратного на тот момент обладателя
КЕЧ/ЛЧ - мадридский "Реал". Оба раза - ведомые В.В.Лобановским.
А партнерів Давида добре пам'ятаю, як і Нодара Ахалкаці. І пам'ятаю, що після конфлікту з Кіпіані (в результаті якого він покинув футбол) Динамо ТБ зайняло 16 місце з 18-ти у 83 році. А тренер з компонентами був той самий
Черенков...Кипиани тогда же в середине 1982г. заявил о прекращении футбольной карьеры.
Без всяких конфликтов. Что касается Ахалкаци, о котором Вы решили "напомнить" фактом не-
удачного выступления руководимого им тбилисского "Динамо" в 1983г., то можно назвать нема-
лое количество известных и уважаемых тренеров, которым довелось наряду с большими успе-
хами вкусить и горечь неудач. Это,увы, аксиома тренерской профессии. Так вот, я отношу по-
койного Ахалкаци к профессионалам по первому показателю, а не по второму. За долгие годы
видения футбола не так часто совпадало именно в тбилисском "Динамо" наличие плеяды клас-
сных футболистов и соответствующего тренера. Им был Н.П.Ахалкаци.
https://www.sport-express.ru/football/reviews/letopis-akselya-vartanyana-1982-god-chast-devyataya-poslednie-prigotovleniya-1934510/
У всякому випадку, я чув від грузинів, що вчилися в нашому інституті, що конфлікт між Нодаром і Давидом був.
Бескова, Маслова и т.д. с теми или иными игроками?Причина ухода Кипиани была единственная - не попал на ЧМ-82 в составе сборной СССР. И резонанс среди болель- щиков был большой.После ЧМ Юрий Рост в "ЛГ" написал блестящую статью. Но Бесков не счел, что должен оправдываться. Неудачную игру сборной на ЧМ в своей мемуарной книге "свалил" на начальство, на Лобановского и Ахалкаци...
Спробую піддати сумніву...
Пам'ятаєте, як ВВЛ показово не зробив заміни в останньому матчі Монреальської Олімпіади і Кіпіані залишився без медалі?
Він тоді зціпив зуби, а не заплакав і покинув футбол...
Одним словом, там щось було нечисто: гравець мало не на піку кар'єри (здається на "золотий м'яч" Франс Футболу" був з шостим результатотм) покидає улюблену справу...
чатся следующие советские футболисты: 5-е место - Блохин, 7-е место -
Шенгелия,8-е место -Чивадзе,11-15 места - Кипиани. Но какое отношение это имеет к 1976г. и даже к 1982г.?
мпиаде 1976г.в Монреале Кипиани,будучи в составе сб.СССР, не был исполь-
зован тренерами Лобановским и Базилевичем ни в одном матче по извест-
ным им соображениям. В 1982г. в преддверии ЧМ в Испании,тренер сб.СССР
Бесков, составлявший предварительный список,не включил в него Кипиани,
что, кстати, вызвало большое удивление среди широкой футбольной общест-
венности и повлекло за собой тогда же, почти в середине года,т.е. в разгар футбольного сезона, заявление самого футболиста о завершении карьеры.
Действия Бескова были непонятны..Никакой связи между событиями 1976г. и 1982г. нет и быть не может., хотя бы потому, что после Олимпиады в 1976г. Кипиани продолжал играть в период 1976-начало 1982г.г. в тбилисском "Дина- мо" и в сборной СССР в случаях,если его вызывали...
https://www.sport-express.ru/football/reviews/letopis-akselya-vartanyana-1982-god-chast-devyataya-poslednie-prigotovleniya-1934510/#!