Верхи не можуть, а низи...?

Коли перед початком цього чемпіонату майже 100 відсотків експертів, навіть ті, кого я поважаю, та навіть Бурбас, в один голос заявляли, що Динамо вже чемпіон, я чрмусь почав перейматись сумлінням, бо пам’ятав народну мудрість: « Не кажи «гоп» поки не перескочиш».

Так, Динамо, на відміну від Шахтаря, зберегло минулосезонний склад.

Повторюсь, а Динамо зберегло ввесь склад і навіть свого «легендарного» тренера.

Але, як виявилось, все пішло навпаки. Шахтар, повернувши собі своїх раніше нікому не потрібних вихованців, навіть орендувавши колишнього динамівця - бориспольчанина Богдана Михайличенко, вкравши у Дніпра Йовічевича і навівши лад в своїх рядах, спочатку потихенько, а потім все сильніше, а з весни взагалі катком пройшлись по своїм суперникам, ставши ще осінню негаданим впевненим чемпіоном. А як при Йовічевічу розкрились гравці: той же творець атаки Судаков, майже геніальний Артем Бондаренко, талановитий Криськів і куча інших гравців, з яких ми потішались ще недавно.

Можна звичайно багато говорити по Ахметова та про арбітаж , але заперечувати наявність в гірників вдалого та енергійного менеджменту не варто ні після сто грам, ні після півлітра і більше. На відміну від Динамо, де, на мою думку, немає справжнього менеджера. Та й навіщо Динамо справжній та вправний менеджер, якщо там менеджменту немає від слова зовсім.

На жаль любов до Динамо – це не менеджмент. Не все, що зверху, то від бога, як казав класик. А терапевт чи психіатр – не хірург, якого так не вистачає в клубі. Всі розуміють що вже давно потрібно різати і заради майбутнього різати по-живому.

Про Луческу… Не буду про Луческу, щоб не перейти на нецензурну лексику і не бути забаненим. Бо потрібно говорити не про Луческу , а про монтекарловського завсідника та любителя годинників. Але я про них пишу вже стільки років (мабуть з тих пір як навчився писати), що до сих пір дивуюсь, чому Шурик ще дозволяє мені щось тут постити…

Тому декілька слів про вчорашню гру.

Динамівці грали 15 хвилин – з 45-ої по 60-у. Все інше - це була біготня без думки, без швидкості і без бога в животі. Я вчора писав, що Динамо потрібно, щоб гра починалась зразу з другого тайму.

По перший тайм – жах жахів, навіть Фредді Крюгер з вулиці В’язів злякався б від такого тайму. Динамівці, володіючи м’ячем майже 70 відсотків часу, сподобились лише на один удар в перекладину зі штрафного. Більше, здається, ударів по воротам в першій половині гри не було.

Заміни Беніто, як потім і Кабаєва, що постійно перетримували м’яча, не розуміючи, що з ним робити і сповільнюючи при цьому тепм гри, читались як псалми біблії, але це сталось лише після першого тайму. Чому постійно так відбувається, чому це трапляється майже в кожній грі і чому Сидорчук знову вийшов в основі, питання не до мене, а до Шовковського. Чесно скажу, що СаШо мені подобається, подобається більше своєю щирістю і безпосередністю, подобається тим, що він ще заріс дрімучою мохнатістю лицемірства і байдужістю, що він зумів розкути застегнуту на всі гудзики і вихваляючу себе саму команду.

Але мені чомусь здається, що Шовковський працює з оглядкою назад, що його руки й думки сповиті путами Луческу, що він не має тої розкутості, яку мав Ребров, прийшовши на вибухове місце коуча після Блохіна. Тоді потрібно все було ламати і Ребров ламав, а ось Шовковському не дають ламати, а може й гірше – він сам боїться ламати….

І тому я не вірю, що Динамо вступить в новий сезон з новим тренером: з Шовковським чи з кимось іншим. Динамо буде тренувати, впевнений на 95%, наш славетний Мірча Луческу, «ідальго» (точніше – домнул) з Бухаресту, якого тут улесливо величають – «Містер» (мабуть поважаючи його вік). А Шовковський – це так, щоб ми заткнулись…

Все майже як у творця жовтневого перевороту: верхи ВЖЕ не можуть, а низи (гравці) ЩЕ хочуть купатись в проміннях слави того великого Динамо, заробляючи при цьому незароблені тугрики з портретами президентів США чи видів Європи. Пам’ятаєте чим та епоха тоді скінчилось: боюсь, що таким самим розвалом може скінчитись і тут.

На жаль...

І слава богу, що я не Касандра, бо як кричав, горланив, гримів на все горло вже упом'янутий мною класик: "ясновидцев - впрочем, как и очевидцев во все века сжигали люди на кострах".

З повагою,
Скіф.