Без фанфар

Питаю себе: чи отримав насолоду від вчорашньої гри нашої збірної. Звичайно, що отримав. Коли б ми ще вели в рахунку 3:1 проти чотирикратних чемпіонів світу до 83 хвилини. Та ніколи.
Коли ми вигравали у німців до 91 – ї хвилини. Та ніколи.
І якби не було правила про компенсований час то чисто арифметично ми б нарешті обіграли бундестім.

Що сподобалось і що не сподобалось.

В першу чергу сподобалось те, що наша команда вийшла ГРАТИ, не бицця – боротися, а вийшла ГРАТИ. Останній раз це було ще за часів Шевченко. Звичайно не Тараса Григоровича, а Андрія Миколайовича. Нинішня збірна вчора була абсолютною протилежністю тому колективу, який створював ( чи спотворював) плювака Петраков. За що подякуємо від всієї душі нашому незабутньому і легендарному Павелку, чорти б його побрали.

Вчора хлопці грали розкуто і, навіть, весело. Було видно, що над ними не висить тягарем, багатопудовою гирею, результат. І хоч ми звично грали від захисту, скутість нашої гри, боязкість втрати м’яча, яка так простежувалась в команді колишнього нашого, а нині вірменського, тренера, не простежувались. Давайте скажемо чесно, що при володінні м’ячем всього третину ігрового часу по - іншому ми просто не могли грати. А німці, на наше щастя, вчора, зважаючи на товариськість матчу, дали нам простір для атаки, чого в офіційних іграх з ними не було і не буде ніколи.

Однозначно імпонував Циганков. В першу чергу сподобався, навіть, не його перший гол, забитий незвичною правою ногою, не його другий (третій в грі) гол у вже майже пусті ворота, а пропуск м’яча від Тимчика на Мудрика, коли забивався другий м’яч. Це був вищий клас. Саме цей пропуск м’яча для мене став окрасою гри. Це перше про Циганкова.

І друге. Майже вся атака нашої збірної будувалась ним. І це було красиво. На жаль, не те що інколи, але часто підводило технічне невміння наших гравців так грати, через що багато атак сконструйованих Циганковим, зводились нанівець

Сподобався Ярмоленко. В останніх матчах петраківської збірної Андрій був невдалою копією себе колишнього самого. А вчора він виблискував. Не думаю, що хто небуть бачив його в ролі такого собі напівопрника. Але в нього це вийшло. І вийшло непогано. І я б на місці Суркісів вже б не думав, а звав би Ярмоленко додому, в Динамо. Такий Андрій мені подобається.

Сподобались Степаненко з Судаковим. Степаненко навіть здавалось, що грав більше центрального захисника і саме його надійність дозволила нівелювати всі провали нашого захисту. А його було ой як багато, ціла корзина з вершецьком. Єдине, що не сподобалось у Степаненко – це часта брудна гра, що інколи переходила грань дозволеного. А це ж був товариський матч.

Судаков намагався креативити, часом це йому вдавалось, але все ж таки більше часу він грав на захист. Та й не дивно, щоб при всього 33% командному володінням м’ячем опорник грав де – небуть, а не в захисті. Але, хоч рідко, та все ж таки передачі Судакова на Мудрика знаходили адресу і наш лівий вінгер тоді наводив паніку в захисті німців. Судаков вже є надійним дублером Зінченко. Та й чи дублером?

Сподобалось до здивування те, що Ребров випустив разом і Циганкова, і Ярмоленко. Скажіть, чи хто небуть вірив в це до гри? Не знаю як буде далі, але такому ходу наших тренерів хочеться аплодувати. І тепер місце Малиновського в старті не виглядає апріорі звичним. Але подивимось, що буде далі.

Тепер про те, що не сподобалось.

Не сподобався захист. Абсолютно. Як би ми не хвалили того ж Тимчика за два асисти, але в захисті він зіграв на слабеньку троєчку. Хоч і без мінуса. З мінусом на трійку зіграв Матвієнко. Його провали й призвели до того, що тевтони зрівняли рахунок. Хаверц зробив з нього не захистника рівня для АПЛ, а захисника рівня шкільної олімпіади молодших класів.

Невдало зіграв і ще один наш британець – Миколаєнко. На мою думку він дуже часто втрачав позицію. Перший гол в наші ворота свідчення цьому.

Коли в останні 10 хвилин німці взялись за страву без натяків, а серйозно і по - діловому, то наш захист практично розсипався. Єдиного, кого можна відмітити в захисних лініях , на мою думку, це Забарного, який не знітився в жорсткій боротьбі з німцями й дуже часто страхував як Тимчика, так і Миколу Матвієнко. До того ж намагався лонгболами починати атаку, чого не робив жоден наш захисник. Свою четвірку на пряник він заробив.

Досить. Попереду гра з північними македонцями та Мальтою. Згадую, як ті ж македонці ганяли нас в другому таймі на останній першості Європи, то стає трохи тривожно. А якщо ще нагадати, що українцям потрібно буде зламувати захист збірної Мальти (Шевченко добре памятає їх замОк) , чого ми так і не навчились робити, то виникають цікаві питання, про які поговоримо після тих ігор.

Почекаємо, щоб не залетіти під фанфари, як казав герой одного серіалу початку 80-их

З повагою,
Скіф.