Апетит приходить під час їжі

Кидайте в мене камінням, але я все одно не повірю тому, хто буде стверджувати, що вірив в перемогу наших молодих хлопців над французами за пару годин до гри. Хоч мабуть невиправні оптимісти були...

Не повірю, як колись казав Станіславський. Бо футбол, як і театр починається з вішалки. І якщо у французів ця вішалка виглядає так, як і повинна виглядати в XXI столітті, то у нас вона ніяк не виглядає: її просто немає.

Але, виявляється наш футбол не вмер і, навіть, не загубився. Ми живі. ЖИВІ, друзі-колеги.

Десь місяців три тому в приватній розмові, Андрій Богушевський сказав мені, що нинішній склад молодіжної збірної може вибороти путівку на Олімпіаду в Парижі (до речі на Олімпіаді наші хлопці грали останній раз ще в збірній СРСР аж в 1988 році: Михайличенко, Лютий, Чередник та Тищенко).

Скажу чесно, що я не був таким оптимістом як Андрій. Не повірив. І не вірив до 21 години вчорашнього дня: на той час іспанці в суботу перемогли наших любих друзів зі Швейцарії, а англійці - португальців і щоб вийти на олімпіаду нам потрібно було або перемагати французів (в що не вірилось), або в додатковому матчі – грузинів ( в що вірилось більше).

Але, колеги - друзі, ми перемогли французів. Не перебігали, не перебороли, а ПЕРЕМОГЛИ. Чесно кажучи, своїм очам не вірив. Тим паче, коли в перші хвилин 25 –ть Баркаля залишав з носом то Сича, то Вівчаренко, немов Ферстапен, що шести годинами раніше робив те ж саме з Сайнсом з Леклером. А молодий Тюрам по рукам і ногам зв’язав Бражко і лякав того ж Сича. Та трохи – потроху ми ожили і навіть забили гол, який Криськіву не зарахували через його явний офсайд.

І якраз з цієї хвилини я почав думати, що ми маємо шанси, бо захист нащадків галів був наскільки дірявим, наскільки може бути діряве небо в тропіках в період мусонних циклонів. Виявилось, що маючи дуже непогану атаку, французи мають прохідний двір в захисті. Спочатку це демонстрував Кащук, раз за разом обігруючи Нкунку, а потім за діло взявся Мудрик і створив пенальті.

Другий гол Судакова – був голом найвищого класу. Там був не тільки геніальний пас Мудрика, там ще був маневр Криськіва по вивільненню зони перед воротами від захисників, там ще було майстерне прийняття м’яча Судаковим і обіграш ним воротаря. Вчора, на мою думку, гравцем матчу був саме Судаков. Він власне зіграв не тільки як атакуючих півзахисник, а грав box to box і був головним керманичем гри.

Перші хвилин 15 другого тайму нащадки галів намагались змести нас з футбольного поля, доказати випадковість пропущених голів, але чим далі йшов час, тим ясніше ставало, що збірна України вже не програє. І не тільки не програє, але й виграє. Бо Україна намагалась грати в той футбол, який нині називається сучасним: спокійний вихід з захисту не через ризиковані довгі передачі, а через осмисленні команді дії по доставці м’яча в останню третину поля і розумну передачу в штрафний майданчик. До речі, довгими й неточними передачами вчора грішив лише Трубін. Захисники, навіть під тиском намагались знайти найкращий вихід з захисту. Так, вони інколи (якщо чесно - не інколи, а часто) помилялись, але коли виходило, коли проходили передачі, то відразу виникала небезпека воротам французького голкіпера з красивим прізвищем - Шевал’є. А вихід замість Кащука Назаренко значно пожвавішив нашу гру на правому флазі, що дозволило Сичу передихнути і грати більш чіпкіше, ніж він грав до перерви.

Згадайте, що ніхто не пуляв круглого по воротам метрів з 20-ти, а більшість ударів були виконані з меж штрафного (4 чи 5 з шести), в той час як, мабуть, половина ударів французів була виконана з поза меж карного майданчика. І як наслідок, воротар французів не зумів відбити жодного удару, що був спрямований в ствір воріт. Жодного…

Французи, володіючи відмінною технікою гри з м’ячем, чомусь збились на індивідуальні дії. Після удару в штангу Баркаля ще в першому таймі я не можу пригадати жодного небезпечного моменту біля наших воріт. Тому і не здивуюсь, якщо xG у нас буде більшим, ніж у французів, хоч наша збірна нанесла вдвічі менше ударів по воротам, ніж вони. Гра французів – це зразок гри вчорашнього, а то й позавчорашнього дня, якою б красивою вона комусь не здавалась. І за це ми повинні подякувати Ротаню.

Пам’ятаєте, як тільки лінивий не намагався образити його за намагання грати в сучасний футбол без диких лонгболів з не менш дикими затратними фланговими проходами і передачами в нікуди. Але Руслан під нищівну критику гнув свою лінію і після поразки від тих же французів 0:5, його команда спочатку зіграла з французами внічию (3:3), а вчора нищівно в одну хвіртку перемогла їх в чвертьфіналі молодіжного чемпіонату Європи.

Як же хочеться, щоб хлопці не заспокоїлись і так само обіграли ще й іспанців і грали в фіналі. Головну задачу по попаданню на Олімпіаду вони виконали. Але апетит все ж таки приходить під час їжі.

З повагою,
Скіф.