Наша дійсність

Що ми знали про Колос до суботи, 28 жовтня?

Двома словами: команда вміє будувати автобус і не вміє атакувати. За 11 ігор до гри з Динамо Колос забив лише 7 голів і стільки ж пропустив. Менше забивав лише Минай, а захист Колоса - найкращий захист в лізі. Оце власне і все.

А ось декілька статистичних показників гри з Динамо.

xG Колоса – 1,34, а Динамо – 1,51. Показники, як бачите, майже рівні, але вдумайтесь, Колос бив по воротам 14 разів і 8 раз влучив, а наше Динамо – лише 10 разів і тільки 4 рази попали в рамку воріт і раз в перекладину. Середня відстань ударів до того ж у Колоса - 16,96 м, а Динамо – 19,19 м. Судячи по цим даним Колос для Динамо став КолОсом і до того ж не на глиняних ногах. Вдумайтесь, колеги, Колос, команда з села Ковалівки, де півскладу списані з Динамо гравці, а в суботу грав навіть не основний склад, драв захист Динамо, як вовк Сидорову козу.

Чому наша надія Волошин проспав, а точніше ігнорував підключення в атаку Лучкевича, чому Попов з Дячуком дозволяли розстрілювати ворота то Мякушко, то Тотовицькому. Чому?

Сказати що Динамо не бажало виграти - не можу, сказати, що Динамо не приклало зусиль для виграшу – також не можу, бо, навіть граючи в меншості, Динамо вигравало єдиноборства з ковалівцями. Та що з того? Бо виграти єдиноборство і виграти гру – дві різні речі, як кажуть в Одесі.

На мою думку суть в тому (і це я писав вже не раз і не два, і не три), в грі Динамо відсутній креатив як клас. Гравці Динамо, вихованці Іщенко, Мороза і Костюка, уміють бицця – бороться, вміють вигравати через силу, але не навчені думати. І це головне. На дитячому, юнацькому та й на молодіжному рівні м’язи дозволяли вигравати у суперників, а для успішного переходу на дорослий рівень мізків виявилось не досить. Приклад – недоречна і відверта симуляція Ваната та Дячук з Поповим, які в суботу довели незаперечну істину, що всі потрібно стежити не тільки за польотом м’яча, але не й забувати, що крім м’яча ще потрібно стежити й за переміщенням суперників. Здається, це постулат, це аксіома, без цього не виграються ігри, але чомусь за динамівцями ми цього не бачимо. Тому так часто, особливо в кінці гри ковалівці вільно приймали м’яча в карному майданчику і завдавали небезпечних ударів. Слава богу, що не всі вони були точними, і що Бущан в рамці воріт все ж таки грає добре. Це – перше.

І друге, володіючи м’ячем, наші улюбленці не знали, не знають і, мабуть, не скоро будуть знати, що з ним робити далі. Цікавих відкривань під передачу ми практично не бачили. Вривань в вільні зони за нашими улюбленцями практично не спостерігалось. Позиційні атаки завершувались в основному пшиком. Якусь небезпеку, здавалось, приносили лише флангові атаки, але останні передачі чи то Караваєва, чи то Тимчика, чи Волошина майже завжди перекривались захисниками ковалівців. Небезпечними були лише далекі удари Бражка. Єдиною успішною атакою була контратака, яку почав Бражко і підтримав Дубінчак з Караваєвим. Зверніть увагу, Динамо в два рази менше завдало ударів в площину воріт, чим Колос (4 проти 8). Повторюсь, для розуміння прірви: Колос – це та команда, що не вміє атакувати.

І якщо, за відсутність ігрового інтелекту потрібно запитувати у Іщенко і К, то за відсутність креативу на полі, потрібно запитувати уже нашого коуча, якого так улесливо гравці називають «Містером». Хочу запитати, невже Луческу не бачить, що цей склад Динамо не вміє і не буде грати в контроль м’яча, не буде грати в інтелектуальний футбол? В інтелектуальний футболу готові грати лише Буяльський, Шапаренко і Ярмоленко. Інших не бачу. А коли травмований Ярмоленко і коли посттравмований Шапаренко може грати лише 30…35 хвилин, а до Буяльського нікому доставити м’яча, то ті надривні викрики Луческу, які ми постійно чуємо: «вперед», «вище», «навіщо» - не що інше, як мертвому припарки.

Таке Динамо, нинішнє Динамо, може грати лише так, як його навчили Іщенко та Костюк з Морозом: бий – біжи. Таке Динамо через володіння м’ячем, через контроль м’яча не здатне створити якість.

Таке Динамо може і вміє грати лонгболами, фланговими атаками, навісами і помилками суперників. Тяжко це казати, але нині, це так. На жаль, лонгболами нині не виграють не тільки Лігу Чемпіонів, чи Європи, а й Лігу Конференцій. І не тільки не виграють, а не потрапляють туди. Але це наша дійсність. Дісність розбитих надій.

З повагою,
Скіф