Зустріч з кумирами

З першого по дванадцяте грудня я перебував у відпустці.

 

До мене на пару днів приїхав друг Сергій Костюк. Давній вболівпльник Динамо Київ.

Знаєте, бути вболівальником Динамо і жити в Києві дуже легко.

А от вболівати за Динамо Київ живучи у Слов'янську Донецької області - це зовсім інше.

В мене не було наміру їхати у Київ на футбол.

Сергій 7 грудня вранці вже мав квиток на потяг із Хмельницького до Києва.

Але доля розпорядилась по-своєму і 7 числа вранці ми їхали із Сергієм в Київ удвох. Сергій відповідав за потрапляння на футбол, а я - на хокей.

Під Muster of puppets та інші рокові композиції з мого плей-листа дорога до Києва минула швидко.

Я навіть встановив власний рекорд. Вперше в житті стрілка спідометра моєї ластівки показала 180 км/год.

З допомогою друзів Сергія ми потрапили на стадіон. У мене була оригінальна ігрова футболка головного тренера Динамо, яку я сподівпвся підписати в нього. Наївний...

Попри холодну погоду ми пильно стежили за перепитіями гри.

У перерві Сергій штрихнув мене в бік:

Андрюха, дивись Заваров і Безсонов.

Я оглянувся і побачив в 3-4 метрах від себе їх, кумирів дитинства. Людей які зробили мене щасливим в ніч з 2 на 3 травня 1986 року. Людей, котрі змусили мене 13 річного пацана не спати всю ніч.

Побіг до них. Я не пам'ятаю точно, що я їм говорив. Я не хотів плакати, сльози самі потекли. Олександр сказав: Спасибо что помните нас.

Другий тайм пройшов для мене у тумані.

Після гри та марних намагань підписати футболку в тренра Динамо, ми помчали в Палац Спорту на хокей. Костя Симчук здійснив мою дитячу мрію і я потрапив на хокей. Побачив хокей вживу, а не по телевізору.

Після першого періоду Костя познайомив мене з Олексієм Житником та Ігорем Карпенком.

Ви би знали, які це люди! Які це ЛЮДИ!!!

Льоша у холі Палацу Спорту спілкувався зі мною як з другом дитинства! Олімпійський чемпіон, партнер по п'ятірці Вейна Грецкі у Лос-Анджелес Кінгз. Там була п'ятірка Дерілл Сідор -  Олексій Житник, Ярі Куррі - Грецкі - і ще хтось. Льоша назвав прізвище, але я вже не пам'ятаю. Він неабияк здивувався, що я пам'ятаю з ким він грав.

Трохи згодом у Баффало Сейбрз він грав з Домініком Гашеком.

Олексій учасник матчу всіх зірок НХЛ.

І ця людина говорить зі мною на рівних!!!

Зі мною, 50 річним не знайомим йому хмельничанином, який з дитинства любить Динамо та Сокіл.

 

А Ігор Карпенко, виявляється, буа у тренінг-кемпі Анахайм Майті Дакс. Тренувався з Теему Селянне та Полом Карія.

Це був прекрасний день мого життя. Який не затьмарила ганебне ставлення до мене головного тренера ДК.

Після хокею я поїхав на Лукьянівку до доньки. Наступного дня разом з нею та сестрою ми поверталися в Хмельницький. Їхав вже спокійно, весь час подумки повертався у вчорашній день.

Дякую друже, мій біло-синій брат Сергій Костюк. Я тебе люблю.

Дякую Олександру Заварову, Володимиру Безсонову, Костянтину Симчуку, Олексію Житнику та Ігорю Карпенку.

Ви круті чуваки! Дай вам Бог здоров'я!

 

 

ps: я хочу видалити свій пост "мій сашо" який я писав у 2015 році. Але не можу це зробити, бо не пам'ятаю пароля до старого акаунта. Тому прошу вважати той мій пост не дійсним

ps-2 а футболку, котру я придбав на аукціоні в Микити Дмитруліна я віддав Сані Свідерському в його музей ККФА (клуб колекціонерів футбольної атрибутики) . Вона мені більше не потрібна, хоча я за неї сильно боровся на тому аукціоні. Одягав її лише один раз. Грошей не шкода, вони пішли на добру справу. На допомогу комусь із ультрасів, моєму побратиму

 

Блін, не можу фото поставити

 

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости