Мабуть, цей пост буде довгуватим. Але це не через «легендарного» містера Гріна.
Це через те, що в процесі написання я так захопився мудрістю Лобановського, що читав все далі, і далі, і далі, обмежитись однією-двома-трьома цитатами ніяк не вийшло… Десь і емоції підхопили, це ж так давно було, молодість там, трава зелена, в воду без трусів не зайдеш, все таке. Тому якщо комусь набридне – ну, вибачайте, містера Гріна багато не буває))). І за малюнки вибачайте. Я звісно не знаю, як би сам ВВЛ реагував на гріновський «геній», але оскільки почуттям гумору Лобановський обділений не був, то думаю, на мене не образився б…
Зачепився я оком за черговий недолугий пост містера Гріна. Недолугість його мені різанула через те, що побудований він був на давній прес-конференції Лобановського у часи, коли Динамо вже почало потихеньку лихоманити. Та хто з нас при тямі не пам′ятає ту зустріч? А виявляється, є такий))). При чому настільки «такий», що типу в доказ своєї єдино вірної доктрини деградації футболу він наводить слова Лобановського, які якраз навпаки вщент цю доктрину розносять. Ну тобто очевидно, що містер Грін просто тицьнув у відео на ютубі, не переглядаючи його, або може й подивися, але ні§§§…чого не зрозумів? Сміявся…
Ну всі ж в курсі, що сучасний футбол – всьо? Нема більше футболу. От раніше був футбол. Бо були майстри. І майстри самі собі там якось майстрували саме ТОЙ футбол. Доеволюційний. Справжній. З пасами і ударами. Бо зараз ні пасів же ні ударів.
Але тут вступає Валерій Васильович.
Вот давайте разберёмся с вами в вопросе, связаном с эволюцией футбола.74-й год. Не эволюция, а революция. Коллективный тотальный футбол продемонстрировала Голландия и Германия. И вот я зритель. Пришёл на футбол. И вдруг я вижу - восемь человек, вдруг, мяч у соперника, они несутся на игрока, владеющего мячом, соперника. Не обводят там красиво, принимают там значит что-то. Вдруг побежали все. А я пришел на игру. Я дилетант. Зачем мне такой футбол нужен? Но когда в этой команде играет Кройф, Нескенс, Ренсенбринк. Когда Германия играет - Беккенбауэр, Мюллер, Майер. Зритель, естественно, начинает понимать - да, футбол развивается. Если такие звезды пришли к тому, что это надо делать, то они, эти звезды, убеждают людей в правильности направления.
А це цікаво, правда?) Так, це той самий момент, який згадав Сєдой. Тобто глядач-ділетант починає розуміти, що це – новий футбол. Революційний. Крок вперед. І Лобановський пояснює, що зірки-неділетанти також прийшли до цього розуміння. Але хто такі і Лобановський, і Кройф, і Беккенбауєр, коли сам містер Грін вимагає ударів і пасів на хід, а зараз що, суцільні пресинг і деградація))).
Ни пупкин, ни Лобановский, никто не может затормозить... то есть затормозить могут... [не могут] запретить развитие футбола. Есть свои законы. И как бы Лобановский не пытался потянуть назад... Нет, он затормозить может, а футбол будет продолжать развиваться.
Опача… Виявляється, в 2000-му, в період, коли футбол вже цілком деградував (по Гріну), Лобановський бачив лише його природній розвиток? Причому незалежно від обставин? А сам містер Грін точно дивився цю пресуху?))) А точно зрозумів?
Немов навмисно для містера Гріна, Лобановський розжовує, куди буде рухатись футбол.
Интеллект, ещё раз, вот на что обращает сейчас внимание фифа. Только те люди, которые обладают интеллектом, которые всё понимают, они могут двигать вперёд футбол. Потому что он будет становиться всё жестче, атлетичнее, быстрее. Прессинг, активный отбор. Я помню, когда я ещё был в Днепре, ну попытки были, коллективного отбора, прессинга, делали мы это, и доброжелатели московские напечатали фото, фрагмент игры, где четыре игрока Днепра атакуют одного футболиста Локомотива, набросились. И внизу написано - такой футбол нам не нужен.
Ку-ку, містер Грін))). Футбол виявляється став швидшим. При чому це сказав не я, а людина, яку ти ніхрєна не зрозумів, але тулиш скрізь з приводу і без. Постає питання – якщо містер Грін бачить, що раніше грали ну капець як швидко, а зараз ну капець як повільно, чи можна вже оголосити містера Гріна розумнішим за Лобановського?)))
Почекайте-почекайте, ось ще прикол -
Шевченко это человек с интеллектом [в контексті мається на увазі футбольним], футболист с интеллектом, и конечно он показывает как должен развиваться футбол. Ему говорили о том, что ты должен играть справа, влево не уходить. Но это же не его игра... Или уйди влево, стой там к бровке. Это же не его футбол. Его футбол - это движение по всему футбольную полю.
Стаять! А як же гріновское – нікакіх лішніх двіжєній?)))
Містер Грін взагалі в курсі, що Кройф за матч міг зробити умовний мільйон «зайвих рухів»? Бо він грав так званого вільного художника. Генієм був, тому тренери його не обмежували, от він і грав де вважав за потрібне. Ніяких зайвих рухів))).
В игре с Норвегией.... Шевченко делает 104 действия, 11 отборов и перехватов. Это нападающий. У нас игроки средней линии делают меньше. Значит он понимает, что это нужно делать? Он понимает, что надо вести борьбу? Это не в ущерб его индивидуальным качествам, он это понимает!
Шевченко то розуміє. Лобановський розуміє. Багато хто розуміє. А от містер Грін не розуміє. Що це, пише, за біготня за м′ячем, всі у всіх його відібрати хочуть. Деграданти))).
Все ниє містер Грін, що футбалісти нончє нє тє. А вот тагда билі тє. Що Лобановський?
Со временем футболисты в интеллектуальном плане развиваются все сильнее и сильнее, а это значит — и становятся более требовательными при этом.
Несподівано. Тобто зараз футболісти грають у розумніший футбол? Ну я ж правильно зрозумів? А так буває, що футбол деградує, але стає розумнішим? Це як у расєянцев «атріцательний рост», чи що?
Це була вже до речі цитата не з тої пресухи, і далі будуть теж різні, з різних часів. Однакове в них буде одне – глибина розуміння Лобановським футболу. Ну і далекість від розуміння футболу містера Гріна))).
Так, що там ще полюбляє наш академік? А, ось це –
ИГРОКИ. Именно они делают и футбол в целом, и тренеров с их мудрыми указаниями и методиками тренировок. Причем не на восемьдесят, а на все сто процентов. И другого ответа на этот вопрос не бывает.
Нынешние болельщики очень любят рассуждать о всяческих расстановках фигур игроков, придавая этим расстановкам какое-то поистине мистическое значение. Да еще выводят из них суждение о квалификации того или иного тренера. Но в 1972 году никому и в голову не пришло бы приставать к тренерам с подобными "критериями". И вообще, лучшие тренеры европейского футбола уже тогда пришли к выводу, что время формальных расстановок игроков как выработки тактики ушло в прошлое. А наступила эпоха Игры, олицетворенной Беккенбауэром и Кройффом. И если бы не их великое умение не делать лишних движений, читая игру на несколько ходов вперед, кто вспоминал бы сегодня тех тренеров-тактиков.
От вам і сіли-встали. Додеградував футбол до того, що не потрібні тренери футболістам. Ну, в кращому разі – хіба м′яча подати. Очевидно, в уяві експерта це виглядає якось так – зібралися одного разу Кройф з Беккенбауером, і давай революцію в футболі мутити…
Вєлік і магуч в «своєму» футболі містер Грін, хто б сперечався. А от Лобановський скромний і достатньо лаконічний –
Быть тренером значительно сложнее, чем игроком. На поле ты управляешь только мячом, а у бровки ты управляешь людьми.
Вибачте, Валерію Васильовичу, ви помиляєтеся. Ніким ви не керували. Блохін вами керував. Точно-точно. Ну так же ж, містер Грін?)))
Тренер не может формировать схему игры, исходя из имеющихся футболистов. Это бессмысленно и бесперспективно. Прогресс футбола возможен только тогда, когда тренер заранее представляет модель игры и сознательно подбирает под нее исполнителей.
Ну, наче розібралися. Лобановський в корні неправий. Не може тренер щось там формувати, бо тренера роблять футболісти. Нема футболістів – ну все, вибачай, не твій день, тренер. До звізди твої методики і мудрі настанови))). Про прогрес взагалі мовчу. Тисячу разів довів містер Грін Лобановському, що не існує ніякого прогресу футболу. Суцільна деградація))).
Тренер должен подбирать игроков под свое видение. Часто бывает, что тренера осуждают, что он отдал игрока в другой клуб, и он там хорошо выступает. И тренеру задают вопрос: как же так, почему вы его отдали? Потому что он не может реализовать ту модель игры, которая исповедуется в этой команде, он не в состоянии решать те задачи, которые ставятся в этой команде. Если один игрок не делает этого, уже нет командной игры, той модели, которую предполагает тренер.
Уоу-уоу-уоу, полегше, Валерій Васильович))). Ми ж так містера Гріна до крапельниці доведемо. Як це, віддали футболіста в інший клуб, а він там добре виступає? Тобто одного тренера футболіст не захотів робити тренером, а іншого захотів? Ти ба який футбольор попався вередливий. Я б навіть сказав вєтрєний.
Зараз трохи вас відволіку і розважу, для перепочинку. Як відомо, містер Грін спеціаліст у всіх питаннях. Просто у всіх. Футбол, хокей, шахи, баскетбол, фотографія, ще там щось. От куди не тицьні – там містер Грін. Видав нещодавно –
Так вот: после того весеннего финала чемпионата Европы 1972 года собралась наша футбольная толкучка. И дружно заголосила о том, как уступаем мы в мастерстве, причем всего: от бритвенных лезвий до большого футбола. К слову, нынешних кассетных лезвий для бритья мир еще не знал.
Сміявся. Повертаємось.
А знаєте, як Лобановський робив з себе тренера?))) А ось так –
Сергій Ребров: Через команду 1998-1999 років проходило багато гравців. Лобановський завжди казав: "Беріть мені якомога більше гравців, а там я вже розберуся. Ті, хто виживе та витримає конкуренцію, й складуть кістяк. З іншими будемо розлучатися".
Ну ось же воно, гріновське. Виявляється, Лобановський нікого не тренував. Він просто шукав футболістів, які зробили з нього тренера. Хто б міг подумати. Як шукав – не знаю, питайте в містера Гріна))).
Карло Анчелотті, як відомо, нічого не розуміє у футболі. Тому коли одного разу він розповів отаке –
Одним з тренерів, якими я захоплювався найбільше, був українець Валерій Лобановський. Для нього взагалі не існувало гнучкості поза рамками його системи. У рамках системи, говорив він, дозволено все; поза рамками системи – нічого. Якщо план полягав у тому, що 5 півзахисників повинні висуватися вперед, розуміючи, що м'яч буде віддано у певне місце, то для нього було неприйнятним, якщо м'яч спрямовувався не туди -
то містеру Гріну відразу стало зрозуміло, що 5 півзахисників кудись висунулися, щоб зробити Лобановського тренером, а от якийсь нєхароший футболіст не дав їм м′яча. Мабуть, хотів в іншу команду робити іншого тренера. Ймовірність не вісімдесят відсотків, а всі сто.
Владислав Ващук: Валерій Васильович моделював окремі тренування так, немов нам доведеться протистояти Барселоні чи Баварії. Не безпосередньо перед матчами з цими суперниками, а заздалегідь, у процесі. Ми мали бути готовими до ігор з такими суперниками. Не підлаштовуватися під них, а грати у свій футбол.
Ну, наче розібралися. Не могло бути такого. Так містер Грін сказав, а він точно в курсі.
Что составляет основу модельной характеристики футболиста? В первую очередь я заложил бы морально-волевые качества, которые должны быть на высочайшем уровне. Футболист должен демонстрировать склонность к универсализму, а также свои потенциальные функциональные задатки. Дальнейшее же будет зависеть уже от тренера.
Почуй велику людину, старий! ВІД-ТРЕ-НЕ-РА!!! Це ж не я тобі кажу, це Лобановський каже. При чому дуже давно. Що ти, не зміг знайти такого в ютубі? Шукати треба краще.
Крайне важно, дабы каждый игрок настолько проникся переданной ему идеей, чтобы он решил, будто все это было придумано им самим.
Во время тренировок мы не просто занимаемся перекатыванием мяча, а грамотно моделируем игровые ситуации, которые могут возникнуть на поле во время официального поединка.
Чем лучше и больше игроки отработают автоматические навыки действий в тех или иных ситуациях, тем больше времени у них будет на импровизационные элементы, всячески нами поощряемые.
Каждый жест тренера, слово, взгляд – это тоже воспитательная работа. Манера одеваться, причесываться, тон разговора – также относятся к категории воспитательных средств.
Кожна з цих цитат може бути цвяхом в трухляву голову містера Гріна. Бо кожна заперечує всю ту пургу, яку цей «фахівець» вже який рік несе про незначущість і непотрібність наявності кваліфікованого тренера як такого. Це ж які дурні власники Манчестер Сіті. З такими футболістами стільки платити Гвардіолі. Та з тими майстрами треба було Хацкевича призначити, ото футболісти з нього зробили б нарешті тренера, бо динамівцям не вдалося. А економія яка!
А ще полюбляє містер Грін нудіти про засилля грошей і смерть футболу в їх обіймах. І що тільки дебіли дивляться на циферкі і табло. Але й тут промазав Акела. Ібо внєзапно –
Футбол — прежде всего, творчество. А то, что футбол еще и связан с деньгами — так это было ясно всем, кроме советской системы, желавшей достигать высоких результатов без каких-либо вложений. Но так не бывает.
В футболе главное — достижение результата. Именно поэтому любая самая красивая игра не даст должного удовлетворения без результата.
Любая тактика, которая помогает достичь поставленную цель, хороша.
Игра забывается, а результат навсегда останется в истории. Смысл футбола в результате.
Агов, пенсія! Це все сказала людина, яка на футболі більше ніж двадцять років тому точно розумілась краще, ніж ти зараз і завжди. І на яку ти у своїх брєднях посилаєшся кожного дня. Тебе нічого не бентежить?)))
Якщо ви пропустили, нещодавно містер Грін прибіг на сайт весь в соплях і слині, з неймовірним відкриттям. Ось воно –
Фелипе Луис: 80% современных игроков живут в пузыре, особенно молодежь. Они верят, что если купят брендовую сумку, туфли за €400 или набьют 8 тату, то сразу станут звездами и люди начнут уважать их. Они забывают о реальном мире вокруг себя.
Так і тут не встиг, бляха-муха)))
В 1986-м мы с «Динамо» выиграли Кубок обладателей кубков, а год спустя финишировали на 10-й строчке в чемпионате СССР. А все потому, что футболисты стали менее требовательными к себе, предпочтя жить былыми успехами. Именно поэтому в «МЮ» было запрещено вести речь о том, что они выиграли ЛЧ. Если б услышали — сразу штраф.
А вам не здається, що містер Грін знає про Лобановського рівно стільки ж, скільки і про футбол загалом?))).
Коронка містера Гріна – на кожному куті волати нібито цитату великого Лобановського, яка в інтерпретації знавця звучить як «Тренера роблять гравці» -
...Или памятник на могиле Валерию Васильевичу Лобановскому. Над ним звучит эпитафия: "Мы живы до тех пор, пока нас помнят". Жаль, что на подножии нет еще одной его мысли: "Тренера делают игроки".
Багато вже разів макали носом академіка, що Лобановський такого не казав. Точніше казав, але зовсім не так. І якщо зібрати кілька його тез на цю тему з різних часів, то мабуть і до пня дійде, що мав на увазі великий тренер –
Для себя я давно понял: тренеру нельзя ни на секунду забывать, что он работает с живыми людьми, которые и делают из него тренера. Они — не роботы: зачастую у футболистов весьма ранимая душа, порой она бывает строптивой. Разумеется, тренер должен прекрасно разбираться в футбольных премудростях, но это лишь одна сторона медали. Другая сторона — наставник обязан одинаково хорошо понимать и душу игры, и душу футболиста.
Буквально с первыми шагами, которые я делал на тренерском поприще, я усвоил основную заповедь. Я всегда присматривался к своим футболистам, пытался принять их такими, какими они были: учитывал характер каждого, а также запросы, проблемы, семейные и личные дела. Порой я обращал внимание даже на, казалось бы, самые незначительные пустяки, не имевшие, на первый взгляд, ни малейшего отношения к футболу.
Никогда не будет существовать тренер без игроков. У наставника должно быть единое с подопечными понимание генеральной задачи, только максимум во всем!
Ну от як, скажіть мені, як можна НЕ ЗРОЗУМІТИ, що мав на увазі Лобановський? Як можна з усього цього зробити якийсь ідіотський висновок, начебто Лобановський сказав, що всім завдячує футболістам, з якими працював і які виявляється самі, в одинадцять с замінами обличь зробили з нього легенду? Що треба мати в голові для таких висновків? Ну, в принципі питання риторичне.
А от ще нєтлєночка від старого –
Современное рейтингование всего и вся в футболе возникло тогда, когда из футбола стали уходить великие и лучшие в истории игры. Вряд ли в прежние времена не догадывались до возможности такой идеи, как выдумывание каких-то формул для ранжирования футболистов: просто мастера игры в нем не нуждались.
Ну тут я так, чисто поржати, повідомлю містеру Гріну, що, наприклад, Золотий М′яч перший раз видали у 1956 році (це ж ще той самий, труфутбол?), а в сесесерє 33 кращих взагалі почали на регулярній основі розписувати з 1948 року))). А так звісно ні, ніхто в «прєжніє врємєна» не здогадувався про можливість такої ідеї))). Блін, реально ор вище гор, про що не напише містер Грін, все повз каси. Талант))).
А от, наприклад, після такого -
И вообще, лично я сыт по горло этими комментариями, не имеющими ничего общего с поисками какой-то абстрактной истины. Была бы здесь возможность, отказался бы от них навсегда: все равно разведут срач с переходом на личности. И в еще большей степени отказался бы от пакости "минусования" - этого главного инструмента современных "рейтингистов", способных втоптать в ничто мастерство даже самого высшего уровня. Впрочем, они внимания не стоят -
треба обов′язково уточнювати, кого саме містер Грін має на увазі під «мастерство даже самого высшего уровня». Бо здається мені, тут обмовочка по Фрейду. Покійному Беккенбауеру на місцеві мінуси точно було насрати ще за життя, а от у когось серйозно так палає))).
Багато чого побачив за своє життя Лобановський. І містерів Грінів на його шляху, зі схожим розумінням футболу, було достатньо. І всім їм Валерій Васильович залишив ще одну свою цитату –
Достоевский говорил, что категоричность суждений свойственна невеждам. В частности поэтому я стараюсь никому ничего не навязывать.
Містер Грін, а ви категорично вважаєте, що сучасний футбол деградує?
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
