Про вічне….aбо rimango con la squadra amata...
Давно вже мені не було так боляче…..вчора я йшов пізного вечора по спорожнілих вулицях Риму після перегляду в інет. клубі гри улюбленої команди…В серці пèкло і пекло, розум боровся з емоціями, одні почуття виринали слідом за іншими, вир емоцій не могло нічого зупинити: якась прихована образа чи то на себе, чи то на команду, чи то на тренера….навіть сам, щиро кажучи не міг з цим розібратися…Залишалося взяти пиво в пізній арабській піццері і почвалавши до дому, змягчити біль…мій біль….наш біль…А на вулиці падав дощ…чомусь його так давно не було цього дошу перед цим, а тут ще і цей злощасний дощ…в душі і з неба….
Не хочуся здаватися банальним, але мені не давало спокою одне питання: чому, чому, яка причина???. Від чого залежить успіх чи не успіх команди? Часто можна почути вислови: «ми зможемо», «ми сильніші», «треба бути впевними у власних силах». Чомусь вчора це питання стояло переді мною дуже гостро. Яка основна складова успіху? Хороший тренер, підбір висококласних футболістів, потужна фінансова складова клубу, психологія переможців, тактика, мотивація. Безпечно думаю, кожен хто це буде читати зможе продовжити перелік складових успіху. Але ж є і було багато клубів, які все це мають або мають у значній мірі, але по великому рахунку нічого не виграють. …Де криється розгадка?…Думаю багато б сказали: фортуна, везіння, фарт …Подумати б тільки: кілька сантиметрів вправо чи вліво – і м’яч у воротах суперника, а цього не стається. Невелика помилка воротаря – і ми у пів фіналі – і сьогодні б «плели лаври» великій команді...зрештою - вона все одно велика…Але все таки, я кудись звернув….тож у чому, чи у кому секрет успіху? Тут мабуть все таки треба звернути увагу на метафізику, на сферу ірраціональну, або як можна було б сказати = Вищу Силу…Ті, що вірить називає її Богом. Це така Вища сутність, яка допомагає людині, від якої залежить це саме везіння чи не везіння, в її руках є всемогутня сила, вона когось возносить, а когось принижує…Тут чомусь згадалися слова Вічної книги: «Бог гордими гидує, а смиренним благословення дає»….
Вчора, здається у другому таймі почув, як рос. коментатор розповідав про те, що перед матчем група укр. журналістів бачили в головному соборі Браги Домінгуша Пацієнцію, який кілька годин спілкувався з Богом…
З точки зору здорового глузду, звичайної логіки, коли вчора та й зрештою і в першому матчі ДК вийшло на гру було видно що у команди все є – хороші футболісти, досвідчений тренер (може хтось не погодиться зі мною, все одно я вважаю, що за багатьма ознаками жанру великої гри Київ навіть візуально виглядав, скажу так солідніше – ….але все таки далі проходить Брага… Ця посередня команда з порівняно з невеличкого містечка…Я просто подумав, а може справді – окрім цих самих грошей, самовпевненості, професіоналізму потрібно ще щось, що є поза сферою нашого розуму…те, що не є в наших силах і що не можна купити…Тому мабуть вже в первісно общинному ладі досвід примітивних людей вказував на те, що потрібна поміч Неба, слід прихиляти його благословення…Можлива до нього і треба звертатися тим, хто виходить на поле і хто з щирими переживанням завмер перед екраном, чим хто розробляє тактику на гру і робить заміни, і тим хто вкладає мільйони в Велику команду…Можливо ця енергетика любові до назавжди рідного Динамо є основою успіху клубу. Думаю ми можемо реально допомагати команд і то дуже сильно, прикликаючи поміч Неба на великий клуб.... Rimango con la squadra amata...я залишаюся з рідною командою
P.S. Коли сьогодні відкрив сторінку «Шуріка», то був щиро здивований...Все таки в блогах не було так багато песимізму і образи на команду. Хоча і не без цього – було і інше – але все таки....Дякую...Ми з цим ще обов’язково переможемо...ні ми з цим вже перемогли...
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
