Прочитав. «В’ячеслав Заховайло: «У команди Ротаня є стиль, а це головне…»
Так стиль є. Але немає основного: звіриного оскалу футбольного вбивці. І який би стиль красивим не був, без цього оскалу жодна команда не буде перемагати.
М’яч сам по собі в ворота не залітає. Скільки б супермоментів команда не створювала, скільки б красивих комбінацій не проводила, скільки б витончених асистів не гравці не видавали, але без підспудного, за межами свідомості, ІНСТИНКТУ забити, заштовхати, занести, врубати, загатити, ввігнати м’яча в ворота жодна команда переможною не буде.
Ось така жорстока логіка футболу.Наша ж олімпійська збірна , як і Олександрія, нагадає мені самого Руслана Ротаня.
Ротаня - душечку. Він всім приємний, завжди підтягнутий, вишукано одягнений, чисто голений – одним словом ідеальна людина. Але ж перемагають і в футболі, і в житті, на жаль, не ідеальчики, а сильні, вольові і жорсткі люди, як ті, в кого від одягу несе потом і неприємним запахом чоловічого амбре. Екстраверти, і ніколи не інтроверти.
Саме через свою вроджену інтелігентність Ротань і не зумів вписатись в питу – пропиту динамівську команду часів Алієва, Мілевського, Гавранчича, Ващука. Та й не тількі він. Той же талановитий Верпаковскіс , чи, навіть, Артем Кравець. Дуже рідко, майже випадково, подібні особистості стають визначними футболістами. На моїй пам’яті лише два: Бишовець та Бєлькевич.
Команди Ротаня саме такі – красиві, вмілі, вишукані, як вірші Северяніна, Хлєбнікова, Бальмонта початку ХХ століття, але беззубі. Навіть Сікан в збірній Ротаня перетворюється з футбольного вбивці в милого Чебурашку.
Такі команди можуть виграти і з рахунком 10:0, але на жаль ці талановиті чебурашки не вміють тримати удару, ламаються психологічно і програють…
Тому, я хоч і вболіваю за Ротаня, але віри в його команди у мене немає. Бо футбол жорстока гра жорстоких чоловіків.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости