Давно не постив у блог, але мій же комент у відповідь одному з користувачів, надихнув мене на деякі думки.
Київське «Динамо» – це клуб, який має славну історію і чимало досягнень на європейській арені. Втім, у сучасному футболі ми вже давно не бачимо тієї «потужності», яка раніше дозволяла нам знищувати таких грандів, як «Барселона».
Тоді, коли «Динамо» під керівництвом Лобановського демонструвало свій найкращий футбол, команда ставала символом українського футбольного духу і професіоналізму. Цей рівень, досягнутий у минулому, визначає наші очікування і амбіції як уболівальників.Не можна заперечувати, що нинішні труднощі частково пов'язані з війною, яка безпосередньо впливає на всі аспекти життя, включаючи спорт. Це дійсно об’єктивна причина, яка ускладнює відновлення клубу до його колишньої слави. Проте проблеми в «Динамо» почалися ще задовго до війни. Відсутність чіткої стратегії, правильного менеджменту та сучасного підходу до тренувального процесу призвели до того, що клуб опинився у складному становищі ще багато років тому.
Період, коли в «Динамо» грали Велозу, Ленс, Беланда, Мбокані та Тремуліна, і звичайно наші ще молоді таланти, був можливістю для клубу вийти на новий рівень. Але цей потенціал не був реалізований через те, що тренерський штаб не зміг використати всі можливості гравців на повну. Легендарний Олег Блохін, який очолював команду в той час, був блискучим мотиваційним тренером, але для досягнення успіху на такому рівні потрібен був тактик, який би користувався науковим підходом до тренувального процесу. І як можна було додуматися витратити стільки грошей на трансфери під саме Блохіна? З таким складом і грамотним тренером команда могла б мати загальну вартість 300-400 мільйонів доларів стабільно всі ці роки. Але і зараз і тоді, це той рівень, до якого ми змушені лише прагнути, і навіть більше – наша мета повинна бути на рівні 600-800 мільйонів, як у топ-клубів Європи сьогодення.
Менеджмент «Динамо» також залишає бажати кращого. Кадри підбираються за принципом «свій до свого», але цей підхід вже давно застарів. Динамівське серце? Будеш тренером. Завершив карʼєру гравця? Го в скаути. Клуб такого масштабу повинен працювати як сучасна корпорація,, з жорсткими критеріями для підбору кадрів, не зважаючи на національність чи попередні заслуги. Легендарний статус «Динамо» вимагає іншого підходу – амбітного, спрямованого на розвиток та повернення до колишньої слави.
У цьому контексті важливо згадати Сергія Реброва. Він був одним із тих тренерів, які намагалися застосовувати сучасні тактичні методи, стажувався у Юргена Клоппа, але попри всі зусилля, поки не досяг грандіозного успіху, на який ми сподівалися. Покращив гру, безперечно. 5-2 з Евертоном - безперечно. Дуже вдячний йому за ті емоції, що я тоді отримав. Але навіть такий підхід не гарантує успіху і нагадує, наскільки важливо не лише мати знання, але й вдало інтегрувати їх у командну гру.
Звичайно, зараз є привід для оптимізму – Олександр Шовковський. На відміну від багатьох своїх попередників, він активно навчається, впроваджує нові знання і використовує науковий підхід до тренувального процесу, як і Ребров. Напевно тому що читає багато і завжди сам себе позиціонував як вдумливу і інтелектуальну персону. При ньому вже видно, як гра «Динамо» починає покращуватися: команда виглядає більш організованою, швидкою, розумною та згуртованою. Шовковський має потенціал стати тим тренером, який виведе клуб на новий рівень. Він теж молодий тренер, як і Ребров.
І навіть попри те, що він колишній воротар, чудово розбирається у комбінаційній грі. Динамо моментами виглядає як Арсенал у кращі роки, домінуючи і комбінуючи навіть у воротарському. Та не варто забувати, що нинішній склад куди менш сильний, ніж навіть за Реброва.
І для того, щоб «Динамо» повернулося на вершину європейського футболу, необхідно прагнути більшого. Нинішній рівень команди, навіть при останніх успіхах, не можна сприймати як норму – і це чудово, що в нас так бомбить від невдач, і так і має бути, щоб не втратити амбіцій і прагнути розвитку. Якщо ми хочемо бачити клуб серед еліти, потрібно будувати команду, яка може досягти рівня топ-клубів Європи. . «Динамо» – занадто легендарне, щоб задовольнятися меншим.
Так, це дуже важко, особливо зараз. Але в наш час все залежить від менеджменту і все побудовано на прагматизмі. І на грошах, звичайно. Але хороший менеджмент ці гроші заробляє і примножує. Зрозуміло, що важко, зрозуміло, що супротивникам в ЄК в літаку 2 години летіти додому, а нашим з Польщі щоб доїхати до Києва той ще квест . Зрозуміло, що класних легіонерів тепер набагато важче вмовити грати за команду країни, у якій війна. Але ж реально, проблеми клубу лежать глибше, і почались навіть не у 2014.
Ми обʼєктивно могли б бути зараз в декілька разів сильнішими, виходити з другого місця ЛЧ у плей-офф, якщо тільки це не група смерті і нам не випало в цю групу два топових європейських гранда. І попри війну, і попри неможливості грати на рідних стадіонах. Та для цього потрібен справді зовсім інший підхід. Для нас, вболівальників, «Динамо» завжди має бути улюбленим і легендарним клубом. А для власників це має бути ще і головний їх бізнес. Максимально прозорий, прагматичний і стратегічний. І який би легендарний не був футболіст, якщо на це ж місце претендує хлопак чи дівчина що все доросле життя провели офісі, але є більш кваліфікованими, то виплачуйте футболісту ту зарплату і підтримуйте у знак вдячності, але на посаді потрібен професіонал саме у цій посаді і ніхто інший. Така моя думка.
После того, как Вы сравнили комбинационную игру нынешнего ДК с "Арсеналом" ( спасибо, что хоть "моментами" :)... да ещё и с "Арсеналом" "лучших времён"... :))... старику Венгеру - икнулось, а мне - стало очевидным, что Артета уже явно проигрывает заочную конкуренцию СаШо :)))
Я позволю себе приоткрыть Вам дверь в реальную Вселенную, в которой живут Артета, Венгер, и о которой много писал Стивен Хокинг: "комбинационная игра" ДК на сегодня не дотягивает ( местами! ) даже до уровня "Саутгемптона" и "Ипсвич Таун"...
... а столь впечатляющий тренерский потенциал, уже подпирающий собой снизу Артет и МакКенн, пока что - умудрились разглядеть только на этом сайте и ещё под пером нескольких "домашних экспертов", впечатленных, очевидно, "вдумчивой и интеллектуальной" подачей себя.
Спасибо за пост. Было забавно.
Для нас все це з розряду фантастики зараз і в ближньому майбутньому.
По цьому треба боліти за Динамо і сприймати результати все як є.
Как известно наш мир дуален, каждое явление имеет две стороны. Поэтому победные годы Динамо времён Лобановского, кроме вполне естественных эмоций радости и гордости, как ни странно породили долговременный вред. Они укоренили в огромной части болельщиков того времени, а также у их детей и внуков мнение, что Динамо - это ровня мировым грандам типа Реала, Барселоны, Арсенала и т.д. Но это не так сейчас и не было так тогда. Это были только прекрасные моменты, вспышки. Разница в том, что мировые гранды потому такими считаются, что держат свой уровень ДЕСЯТИЛЕТИЯМИ, позволяя себе небольшие колебания. И они имеют для этого вполне материальные основания, которых нет ни у Динамо, ни у любой другой команды не из стран с высоким уровнем жизни.
На каком основании автор ставит в вину Динамо то, что команда не мировой гранд? Никакие "научные методы" не учат футболиста играть, они просто позволяют использовать его физические данные с максимальным КПД, позволяя тренеру воспроизводить на поле свои тактические задумки. И всё... Футболист приходит в команду с набором умений, которые были заложены в детстве и юношестве. В этом всё дело. Хотеть от Динамо огромных побед вопреки тому, что нет подпитки молодёжи по вполне понятным причинам - это просто хотелки. Неужели мы потеряли способность просто смотреть футбол и просто радоваться СЕГОДНЯШНИМ успехам? ТОГДА было ТОГДА, то время уже прошло.
Я видел всю историю Динамо с конца 60х до сегодняшнего дня. И любил все версии команды. Нынешняя - не исключение. Просто не ищу виноватых. Это жизнь, и у неё непредсказуемые повороты. И надо успевать радоваться малому, а не ждать каких-то заоблачных достижений. Можно так всю жизнь только ждать, и особенно предлагать какие-то до глупости простые и якобы очевидные решения, вроде "привлекать профессионалов", "купить забивного форварда", "назначить другого тренера" и т.д. у меня возникает вопрос: а где тусуются эти "профессионалы", "форварды", гениальные "тренеры"? Всему своё время. А сейчас буду просто ждать игр с Зальцбургом, потом с удовольствием смотреть Лигу Чемпионов с Динамо. Или Лигу Европы...)))
Що, за союзу грошей було більше?
Справа не в грошах, а в компетенції і менеджменту, і тренерів. Футбол тим і прекрасний що можна навчити вчорашніх по європейським міркам лузерів стабільно обігрувати Реал і подібні команди, якщо постаратися.
З підходом "я люблю всі версії команди" топ команду не створиш. А я не люблю, наприклад, команди зажравшихся, безхребетних, перехвалених, мало на що об'єктивно здатних хлопчиків-мажорів - по мірках більшості громадян країни. Які останні 15 років тільки і робили, що безвільно зливали майже усі матчі з командами недо-середнього європейського рівня. Систематично покриваючи ганьбою легендарний футбольний бренд , гордість і символ нації
Чому, як тільки "Динамо" починає грати гарно, (порівняно з попередніми сезонами), так обов'язково вилізають гнійні хробаки та намагаються розповідати нам, що "Динамо" вже не те ???
Тобто, всі інші, прочитавши Ваш пост, який не співпадає з їх баченням мають повне право застосувати до Вас Ваш епітет?
Я б на місці автора блогу звернувся до адміністрації сайту щодо п.2.2
Состав нашего Динамо объективно слабенький (пока, что дырок больше, чем возможностей их залатать),
что Шовковский очень неплохо начал, но тренерского опыта у него нет,
что ИМС развёл кумовство и не стремится окружать себя крепкими профессионалами (может потому, что не терпит возражений и любит вопросы решать самолично, считая супер-профессионалом, прежде всего, себя?).
А сейчас добавились и громадные объективные трудности.
Я много писал о том, что развитие клуба сдерживает, в первую очередь, сам президент клуба, о среднем составе и настоятельных "советах" президента клуба тренеру.
Но именно сегодня, понимая, что можем подниматься только за счёт внутренних резервов и улучшения командных и индивидуальных качеств имеющихся игроков, скажу честно - перестал требовать от команды невозможного и радуюсь, хоть и малому, но прогрессу (хотя бы в плане желания играть и зрелищности самой игры).
......какой уровень Динамо????
Пока наш уровень - выше среднего УПЛ. Какой Арсенал???
За счёт идей ТШ и запредельной отдаче игроков мы вышли в плей-офф. Посмотрим. Если пройдём РБЗ, значит растём. )))
Нет... значит нет
Тепер Динамо уже гарантувало собі місце в ЛЄ, а того року Луческу навіть ЛК профукав.
Але й справді, у нашого Динамо 20 літнє піке. То крутіше, то повільніше.
І причина тільки у І.М.Суркісу. Футбол то не тільки гроші, а ще й уміння бачити перспективу, слухати і чути, оточити себе професіоналами у різних сферах.
После того, как Вы сравнили комбинационную игру нынешнего ДК с "Арсеналом" ( спасибо, что хоть "моментами" :)... да ещё и с "Арсеналом" "лучших времён"... :))... старику Венгеру - икнулось, а мне - стало очевидным, что Артета уже явно проигрывает заочную конкуренцию СаШо :)))
Я позволю себе приоткрыть Вам дверь в реальную Вселенную, в которой живут Артета, Венгер, и о которой много писал Стивен Хокинг: "комбинационная игра" ДК на сегодня не дотягивает ( местами! ) даже до уровня "Саутгемптона" и "Ипсвич Таун"...
... а столь впечатляющий тренерский потенциал, уже подпирающий собой снизу Артет и МакКенн, пока что - умудрились разглядеть только на этом сайте и ещё под пером нескольких "домашних экспертов", впечатленных, очевидно, "вдумчивой и интеллектуальной" подачей себя.
Спасибо за пост. Было забавно.
Але по суті він абсолютно прав...
Динамо (Суркіс) багато чого профукало за роки після Лобановького.
... прошло 22 года...
... и очевидный факт всё ещё требует развёрнутых постов?... С констатацией самоочевидных истин, что главное в клубе - менеджмент, а заниматься им должны профессионалы? Тогда это даже не Суркис "профукал", а кое-что другое...
"Арсенал", поверьте, лондонский :)
Возможно также, что и я выразился неудачно: наверное и может быть, что об этом нужно писать и дальше, только вот:
а) толку от этого, было и есть - 0 в кубе;
б) лично мне - это уже просто неинтересно ещё с тех времен, когда у меня не было седых волос...
На мой субъективный взгляд, управленческий кретинизм, затянувшийся так надолго, заслуживает только горькой улыбки и стёба, к чему, нет-нет, да и прилагал руку автор этих строк. И это - максимум, на что менеджерская импотенция заслуживает после стольких то лет!
А все вот эти вот мудрствования обо всём вот этом вот и что 2+2=4... на меня, в отличии от Скифа, уже очень давно не производят впечатления: у меня от этих источников мудрости за 20 + лет уже видения :)
И!?...
Именно поэтому, в Вашем тексте меня привлекло не всё вот это вот, а о дне сегодняшнем и дне грядущем:
а) легендарность и вес... вспомнила бабушка девичий стыд! В современном футболе цена всему этому, как и потерянной девственности... Разве что, пара сотен в валюте за экскурсии в наш клубный музей
b) Вы, что ли, подтянулись только к позднему Луческу, к его тренерскому пике, так сказать?... Всё, что пишут сегодня о СаШо - уже было написано о Луческу! И даже о фарте! Только фарт был не питомца Лобановского, а "Цыган - он такой, фартовый!"(с) Так что Барса, как Вы выражаетесь, в нашем исполнении здесь очень даже долго заходила! Да ещё как заходила! Это потом уже бензин кончился... то есть, наверное, фарт
с) СаШо ещё не продемонстрировал ничего, что выходило бы за рамки прихода нового тренера с видением игры, отличающимся от такового у предшественника. И это, - единственное, что можно аргументированно сказать сегодня о СаШо-тренере
d) А "Арсенал" был таки лондонский... :)