На жаль, Ліга Європи

Ніколи не балувався скріншотами. Та сьогодні не витримав.

Гляньте, Попов, правий центральний захисник, який дуже вправний в єдиноборствах, але дуже часто помиляється в позиційній грі, в самому центрі поля кидається на Єо.

Той легким рухом відправляє його на базар за пивом і, як танки Гудеріана влітку 41-го, виривається на оперативний простір.

Здається нічого страшного: він один проти трьох наших захисників (Михавко, Дубінчак і десь вдалині Караваєв, що завжди зможе прийти на допомогу).

Але чомусь ніхто не звертає уваги на Нене, який, що ще мить тому був далеко від епіцентру гри, вже стрімко летить в карний майданчик на допомогу партнеру. Дубінчак супроводжує його як почесний караул, а Михавко забув про нього, бо навіщо навіщо напружуватись, якщо можна забути. А далі – гол.

Наварили всі. Але ж головне, навіть, не саме в цьому випадку, а в тому, що, як мені здається, зустрічати центральними захисниками атаку суперників була вибрано тактикою гри. Ось, наприклад, гляньте на інший скріншот. Тут на третій хвилині гри Михавко перериває атаку суперника десь метрів за 60 від своїх воріт.

На мою думку, добре, навіть, дуже добре, що Шовковський вибрав тактику високого пресингу. Бо вже задовбала боягузлива тактика низького блоку, особливо ще коли й не вміємо при цьому виходити з захисту в атаку. Пресинг, контрпресинг - нині основа гри класної команди.

Але ж, але ж. Тактика високого пресингу передбачає ще й страхування гравців, що йдуть в відбір. Це перше і, мабуть, головне.

І друге, відбирати м’яча на чужій половині поля, як мені чомусь здається, повинні не центральні захисники, а опорний півзахисник чи опорні півзахисники. Це його чи їх основна робота. Висмикування центральних захисників для відбору м’яча на чужині - це красива, але дуже небезпечна тактика, це план, що потребує ретельного відпрацювання на тренуванні. Бо одна помилка – і все: цвинтар втрачених ілюзій і надій. Що і довела помилка Попова на 29 хвилині.

До цього моменту Динамо гра вдавалась, вона була навіть красивою і видовищною. Небезпечні моменти біля воріт австрійців виникали один за одним. Бражко, Шапаренко і Піхальонок видавали такі розкішні передачі, що, здавалось, гол визріває, як черешня в червні. Лише один наш кеп втратив три моменти, щоб послати м'яча в чужі ворота.

Та цей, здавалось би, нелогічний гол зламав всю гру киян. До кінця тайму вони так і не змогли оговтатись від всього- навсього нокдауну: захисники перестали висмикуватись, лінія пресингу змістилась ближче до своїх воріт і атакувальний порив Динамо згас, як і іскра в туруханському краї.

Думалось, що Шовковсьский в перерві якось переналаштує гру Динамо. Можливо він це і зробив, але пенальті від Караваєва, що вже стає неприємною традицією, на самому початку другого тайму вбило інтригу гри. Стало ясно, що цю гру, на яку так горіли, аж палали очі киян, ми програємо.

І програли, хоч в другому таймі і були моменти для зміни рахунку. Але знову двічі не зрозумів м'яча Ярмоленко, раз за разом як завжди в останніх матчах лажав Ванат, до того ж Попов з австрійцем трохи не вбили Бущана. І, незважаючи на бурхливу активність динамівців в останній третині гри, рахунок не змінився. До того ж, маючи непоганих активних піднощиків снарядів, в Динамо, крім Ваната, не було ким стріляти. А Ванат, як не старався, але в більшості випадків, чомусь з м'ячем розминався. Чи то м'яч винен, чи то Ванат гуляв по іншому бродвею: по Дерибасовській.

Ось тому і xG від здавалось що небезпечних атак Динамо дорівнює всього 0,18. Та і як він може бути більшим, коли Динамо при бурхливій активності хоч нанесли 16 ударів по воротам, але лише чотири рази влучили. Сказати, що виручав воротар австрійців не повернеться язик. Бо він не виручав, він просто грав... не спітнівши.

Рахунок міг бути і 0:3, та слава богу, в кінцівкі гри удар Капальдо заблокував Попов.

Колеги, дехто скаже, що Динамо показало зуби Зальцбургу – і буде правим.
Хтось скаже, що Динамо вчисту програло гру – і, також, буде правим.
Істина, десь посередині і полягає в тому, що наше з вами Динамо, нинішнє Динамо, це, на жаль, команда Ліги Європи. Ця гра, за яку чомусь комусь не соромно (може й так) - це і є наш рівень. "Тут не убавить, не прибавить..."

З повагою,
Скіф.