Процес чи результат.

І так, Шовковський виставив на гру з Рухом основний склад, саме той склад, який на мою думку, повинен буде починати гру з Лаціо післязавтра, змінивши його більш ніж наполовину порівнюючи з попередньою грою.

Ротація то ротацією, але ж чи виставить сил грати цим же хлопцям і в Гамбурзі. Це перше питання на яке я не маю відповіді.

Друге. Мене здивували дитячі помилки в захисті Динамо.

Спочатку Бущан двічі «лажав», як юний піонер перед зрілою комсомолкою.

Потім Тимчик з Себальосом влаштували почесний ескорт Краснопіру, дозволивши йому забити (слава богу з офсайду).

Та на цьому помилки не закінчились. Гляньте на скріншот.

Почалась нова серія марлезонського балету і Харабін з задоволенням лупить в штангу, тому що знаходився в немовби безповітряному, тобто бездинамівському, просторі, бо його візаві Бражко прохолоджувався в цей час метрів в п’яти від нього десь на Карлсбаді. Михавко з Кабаєвим ж в цю мить дивляться кіно (детектив, мелодраму, еротику– все одно). До честі Себальоса, той намагався перешкодити удару, але шкода, що колумбієць не Усейн Болт, щоб за долі секунди встигнути накрити м’яча (та й Болт накрився б болтом в цій ситуації). Бий – не хочу. Добре, що м’ячу сподобалась штанга.

І як апофеоз цим помилкам - втрата позиції Михавком, коли Краснопір в черговий раз вирвався на побачення з Бущаном.

До речі, Михавко в суботу не був схожий на того Михавко, якого ми звикли бачити. Він не тільки втрачав позицію (не рахував, але десь до десяти раз – катастрофа), але й програвав більшість дуелей як на полі, так і в повітрі. З Рухом грав не Михавко, а його копія з антисвіту.

Чому відбувались ці невимушені (чи вимуЧені – хто як хоче) помилки, потрібно вияснити як можна швидше, бо Лаціо, на жаль, не Верес, не Колос, та й не Рух з Інгульцем.

А ось гра киян в атаці сподобалась, її було цікаво дивитись, насолоджуватись і матюкатись, бо як зрозуміти лише один удар Ваната за всю гру ( та й той з двох метрів вище воріт). Здавалось, що динамівцям більш подобався процес, чим результат. І вони цим процесом впивались. Впивались до нестями.

З такою грою в нападі кияни повинні були вигравати, але з такою грою в захисті не менш вірогідно, що програвати. Вчора плюс на мінус нам дарував як видовище, так і нічию. А хотілось би видовища і перемоги.

Та, і якщо чесно, то цікавою атака киян була до замін Буяльського і, в першу чергу, Шапаренко. Зріла команда киян (26,4 роки стартовому складу) повинна була обігрувати молодь левів (21,8 років початкового складу), звичайно якщо не одною лівою, але і правою, та не змогла. Класичне, аби молодість знала, а старість могла. 70 % володіння м’ячем і 16 ударів по воротам нічого Динамо не дало. А заміна втомлених Шапаренко, Буяльського і Ярмоленко ренгеном просвітила, що рівність складу Динамо на цей момент – МІФ. Старанний Рубчинський і кмітливий Піхальонок поки ще, на жаль, не тягнуть лямку Динамо. Герреро ж ще не зрозумів філософію Динамо від Шовковського. Подивимось що з ними буде далі. Але Динамо потрібно не далі, а сьогодні. І це, з наявним графіком ігор є найгострішою проблемою Динамо.

До того ж, на мою думку, лідери Динамо - Буяльський, Ярмоленко і трохи і в меншій мірі Шапаренко – все –таки гравці класу УПЛ. Що буде з ними, коли вони потраплять під каток Лаціо – не уявляю. Може все бути: і щит, і на щиті, може бути як глум, так і сяймо перемоги. Не знаю. Знаю лише чого бажаю.

Тому досить. Попереду Лаціо.

З повагою,
Скіф.