На Хоффенхайм...

Отже, лівий берег проти правого. Вслід за Маяковським, але перефразуючи його: «Хто там крокує лівою, правою, правою, правою…».

Жарт звичайно, але молодій симпатичній команді з лівого берега ой ще як далеко до зрілої і, навіть, що скривати, овіяною славою команди з правого берегу, хоч вона і переживає нині не кращі часи.

Шовковський, відправивши відпочити перед дуеллю з німцями Шапаренко, вчора випустив на поле не Піхальонка, який вже став майже основним основним гравцем, а Рубчинського. Замість травмованого Себальоса вийшов трохи пожирнівший Попов, замість Дубінчака - майже брутальний Вівчаренко, Кабаєва замінив Брагару і, основне, замість Ваната вийшов доказувати всім, але не собі, що готовий до звершень і подвигів Герреро.

Не знаю як вам, колеги, але мені вчора з новачків сподобався лише Рубчинський. Сподобався своєю жагою до гри, бажанням доказати в першу чергу собі, що готовий грати за цю команду з правого берегу. Так у нього було досить помилок. На мою думку головними з них є те, що він програв майже всі єдиноборства, але мені, в першу чергу, сподобались його дві загострюючі передачі. До того ж як здалось майже всі його передачі були точними. Ще б трохи добавити думок в грі, то вийшов би непоганий правий опорник з досить високою працездатністю.

Вівчаренко ж не тільки створив єдиний по – справжньому небезпечний момент біля своїх воріт, але незважаючи на безмежну активність його передачі в карний майданчик лівих жодного разу не знайшли партнера, всі кроси Кості були неточними, а скільки разів він втрачав м’яча - втомився рахувати. Єдине по – справжньому футбольне дійство Вівчаренко – це його асист Ярмоленку, який через офсайд у останнього, на жаль, не став асистом.

Провалився Брагару. Здається що вдавались його спроби дриблінгу, але жодної ключової передачі від нього ми, як і партнери, не побачили, бо йдучи в обіграш Максим не бачив кому віддавати м’яча і перетримував його. Що поробиш: на жаль не вистачає ні йому, ні Вівчаренко футбольного інтелекту.

А про Герреро писати не хочеться. Знову фіаско: тільки раз за гру він був в своїй стихії, коли в кінці гри втік в контратаку від захисника ЛБ. Крім того, запам’ятався лише одним ударом по воротам, ударом з позиції, з якої форвард повинен забивати всліпу. Надіємось, що все ж таки він засвоїть динамівський стиль і не поповнить ряди невдалих трансферів Динамо. Очікуваня від нього були захмарні, але чи дочекаємось дощу голів?

Ярмоленко? Я не буду здивованим якщо Ребров не викличе його в збірну. Футбольний інтелект у Андрія не відняти, але ж сил і швидкості для його втіленні на полі, на жаль, не вистачає.За 49 хвилин гри тільки 15 разів торкнутися до м’яча для правого вінгера замало. Нікчемно мало. Звичайно незарахований гол був естетично красим, але ж все ж таки незарахованим. До того ж вже десь з 35 хвилини легені нашого знаменитого правого вінгера намагались вийти назовні через рот….

Найбільше сподобались вчора Буяльський – просто красавець, Михавко і Бражко.

Але як не вистачало передач Буяльському. І він, що звик і отримувати м’яча між лініями в районі карного майданчика змушений раз за разом опускатись вниз, де від нього коефіцієнт корисної дії падає зворотно пропорційно метражу від воріт суперника (чим далі від воріт тим менший ККД).

Бражко помилявся значно менше, ніж в грі з італійцями (що не дивно). Та якщо ж відстежувати його без згадки про прекрасний гол в центра поля, то дії Бражка тягнуть на трієчку з плюсом. Скажіть, чи може опорник бути задоволеним грою, якщо він ні разу не зробив перехоплення м’яча, якщо програв половину єдиноборств на землі і всі єдиноборства в повітрі, до того ж також втрачав мяча, як школяр шостого класу. В плюс собі він, як опорник, може занести лише цей яскравий гол і блокування ударів суперника. Все ж таки, на мій погляд Бражко швидше атакувальний хав, чим опорник. Та й і в центрі захисту у нього, знову ж таки на мою думку, виходить краще, ніж в опорній зоні.

Михавко ж менше за всіх помилявся в захисті плюс забитий гол. І славимо його за це…

Та, колеги, ІМХО, якщо чесно, Динамо зіграло на ту ж саму трієчку з плюсом, страждало на полі і мучилось пологами голу. І цього було досить, що розгромити лівих. Такий у нас футбол.

А тепер: на Хоффенхайм.

З повагою,
Скіф.